Всупереч анонсів російських високопосадовців, повноцінної зустрічі Володимира Путіна з Дональдом Трампом в Парижі не вийшло. Є сумніви і щодо того, чи доречно взагалі називати зустріччю "на ногах" обмін вітаннями Трампа і Путіна в Парижі. Російський опозиціонер Костянтин Боровий пояснює на "Апострофі", чому невдалі спроби зустрітися зі світовими лідерами є болючими для глави Кремля.
Путіну підпалили хвіст і це очевидно. Почалася справжня, повноцінна фінансова ізоляція Росії: рахунки блокують, західні компанії, західні банки закривають кредитні лінії, блокують кошти, якщо не доведено їх легальне походження. Банки дуже боятися потрапити під санкції, і це відбувається по всьому світу. І якщо раніше Кремлю накопичувати фінансові запаси за кордоном було легко, то тепер виявилося, що всі вони під лупою у банкірів. Великі інвестиції блокуються. Інструменти, створені для торгівлі з Заходом, поступово просто знищуються.
Другий етап санкцій, який передбачає блокування рахунків і обмеження в торгівлі, ще не вступив в силу. Але коли це станеться, багато банків опиниться в дуже складному становищі: їм потрібно буде пояснювати, чому вони допустили відмивання російського капіталу. Як розповів мені один знайомий британський підприємець, який займається логістикою (а у нього, звісно, є російські клієнти), банк призупинив кредитну лінію і попросив прибрати рахунок, тому що виявив перерахування в російську компанію.
Росія, російські компанії і російські гроші, навіть якщо вони називаються доларами, стають токсичними, небезпечними. Тому Путін потребує переговорів, він намагається пом'якшити режим санкцій. Йому потрібні переговори і з Трампом, і з ЄС, і з японцями... Але, схоже, він не розуміє головного: діють закони, а не підступність політичних лідерів або навіть політичних груп і партій - незалежно від того, подобаються ці закони лідерам держав чи ні.
Візьмемо Трампа. У нього дуже м'яка позиція по відношенню до Путіна: він вважає, що його потрібно вмовляти, а не викручувати руки; що потрібно формулювати умови зміни ситуації - піти з Криму, зі сходу України. Ось і нове висловлювання: що Росії потрібно або продемонструвати, що вона не створює хімічну зброю, або ліквідувати це виробництво і дослідницькі центри. Путіну, здавалося б, нескладно реалізувати ці можливості, але він продовжує будувати з себе незламного лідера. За цю негнучку позицію доводиться розплачуватися йому самому і його оточенню.
Дивіться: Відомий карикатурист показав Путіна в Парижі в серії їдких карикатур
Путіну потрібні будь-які зустрічі і переговори, хоча б враження, що він залишається світовим лідером, що впливає на щось. Це йому потрібно в першу чергу для утримання влади - щоб залишатися в очах громадян Росії адекватним лідером. І, в другу чергу, щоб зберегти капітали, які, за різними оцінками, становлять до 2 трильйонів доларів, які різними способами інвестовані в західну економіку або переміщені для збереження.
Путін зберігає надію на те, що йому є що обміняти на пом'якшення режиму санкцій. Засоби масової пропаганди забиті фотографіями Путіна в Парижі: то він з дружиною Макрона, то недалеко від Трампа... Але імідж Путіна такий, що навіть сидіти поруч з ним небезпечно, тому що це бруд, яка прилипає до адекватних лідерів.
Було вже багато переговорів, на яких Путіну і Лаврову пропонували сформулювати: "А що ви можете запропонувати?". Відповідь поки - "нічого". Але даром нічого не буває.
Нещодавно були дуже грізні заяви, що переговори про статус Криму неможливі, що це не обговорюється. Це означає, що насправді обговорюється. Це означає, що у всякому разі керівники або оточення Путіна розуміють, що проблема саме в цьому - в статусі Криму, хімічна зброя... І, найголовніше, закон, який почав діяти в зв'язку з тим, що Росія застосовує бойові отруйні речовини, які вона начебто ліквідувала. Так що у Путіна важка ситуація.
І в самій Росії почалися дуже серйозні процеси: закипає Кавказ, Далекий Схід реагує на авторитарний характер влади. Найрозумнішим в цій ситуації для збереження влади було б почати відступати. Але Путіну, як він сам думає, для збереження влади відступати не можна. Значить, він наближає розпад держави, відсторонення цієї групи від влади. Якщо десять років тому це здавалося абсурдом і перебільшенням, то зараз питання дезінтеграції Росії відкрито обговорюються.
