RU  UA  EN

Неділя, 18 серпня
НБУ:USD
  • НБУ:USD
  • НБУ:EUR
25.10
Світ

Читайте нас у Telegram-каналі

Погляд

Побиття і поліцейське свавілля: яку Росію за 20 років побудував Путін

Леонід Радзиховський про "досягнення" епохи правління Путіна в Росії

Леонід Радзиховський про "досягнення" епохи правління Путіна в Росії Фото: Апостроф / Колаж

Перший президент Росії Борис Єльцин 9 серпня 1999 року в телезверненні до нації назвав ім'я людини, яка "здатна консолідувати суспільство і забезпечити продовження реформ". Цією людиною став колишній підполковник ФСБ Володимир Путін - у подальшому прем'єр і президент РФ. І ось 20 років потому, 10 серпня, в Москві пройде мітинг проти створеної Путіним поліцейської держави.

"Апостроф" попросив у російського публіциста Леоніда Радзиховського прокоментувати етап правління Путіна і спрогнозувати подальшу долю Росії.

Це були дуже різні 20 років. Перші 8 років - з 2000 по 2008 - були найефективнішими, може, за 100 років, може, за більший період історії Росії. Це не залежало від Путіна - таке самепіднесення було у всіх сировинних країнах і країнах СНД. Але якщо це відбувалося при Путіні, то це записується його правлінню в актив. Економіка зростає, рівень життя зростає, і такий правитель вважається максимально ефективним. У ці ж роки Путін ліквідував будь-яку свободу телебачення і створив всі передумови для незмінювання своєї влади - фактично царської, нічим не обмеженої. І сформулював зовнішньополітичну доктрину Путіна - та сама "мюнхенська промова" (виступ Путіна на Мюнхенській конференції з питань політики безпеки 10 лютого 2007-го. У ньому він говорив про неприпустимість однополярної моделі світу і про право Росії проводити незалежну зовнішню політику. "Мюнхенська промова" вважається початком нового протистояння путінського Кремля і Заходу, - "Апостроф"), протистояння Заходу і так далі. Росія повернулася на звичні рейки. Це було дуже затребувано і дуже популярно в суспільстві - що ми велика держава, нічим не гірше Америки, що ми пишаємося цим і нікому ні в чому не збираємося поступатися.

Потім, як відомо, була криза. А тепер застій. Зараз ми маємо все те ж саме: необмежену владу, антизахідну риторику - тому що політики у Росії, власне кажучи, і немає - але без економічного зростання. Є соціальний і економічний застій. Ось підсумки на сьогоднішній день.

Коли Путін прийшов до влади, йому було 47. Після такого віку люди вже радикально не змінюються. Вони костеніють. Це ж сталося і з Путіним. Плюс до всього, нестримні лестощі, які дуже шкідливі для адекватності будь-якої людини. Важко її зберігати, коли постійно абсолютно всі оточуючі - журналісти, політики, західні політики, - всі тобі лестять. Без кінця, дивляться на тебе знизу вгору. Путін вважає зараз себе царем. А ким же ще?

Читайте: Путін мріє про "другу Ялту", але йому ні з ким домовлятися - Павло Фельгенгауер

Путін буде при владі до 2024 року. За цей час у країні нічого грандіозного не відбудеться. У Росії зараз застій. Якщо згадати брежнєвські часи - з кінця 1970-х до смерті Леоніда Брежнєва, то в цей час в Радянському Союзі люди дуже погано жили - були проблеми з продовольством, не було м'яса, промислових товарів, одягу. У сучасному світі таких проблем не буває. Але є інші проблеми - майже неможливо просунутися, створити новий бізнес, зробити кар'єру. Крім того, люди втомлюються від політичної нерухомості.

Зміна лідера потрібна, крім усього іншого, щоб дати нову енергетику, новий драйв. Вдалий, адекватний чи ні - інше питання. Коли Путін прийшов, він цей драйв дав. А зараз він не тільки цього не робить, він просто веде до окостеніння навколо себе. Воно триватиме, а всередині нього почне активно розкладатися державний апарат. У Росії немає публічної політичної конкуренції, тому триває непублічна. Те, що Уїнстон Черчілль називав бійкою бульдогів під килимом. Але ні до якого сепаратизму або втрати влади це не приведе.

Російська зовнішня політика дуже незначною мірою орієнтована на прибуток - інакше не було б сенсу лаятися з Європою, приєднувати Крим, влазити в Україну і Сирію. Це абсолютно не потрібні з економічної точки зору речі. Головна мета Росії - це престиж. Особистий престиж Путіна і державний престиж Росії. Це демонстрація всьому світу і своїм громадянам, що Росія - велика країна, яка може на рівних конкурувати зі Штатами.

Домогтися відходу Путіна або зміни політичного курсу Росії за допомогою мирних мітингів не можна. На мітингу, який відбудеться в Москві 10 серпня, мова буде йти про право людей спокійно ходити вулицями, про поліцейське свавілля (узгоджений владою мітинг пройде після жорсткого розгону несанкціонованої "прогулянки" прихильників незалежних опозиційних кандидатів на вибори в Мосміськдуму, - "Апостроф"). Я можу сказати, навіщо я піду туди: мене дико дратує поліцейське свавілля. Мене хвилює те, що мирних беззбройних людей б'ють, заарештовують і погрожують посадити на багато років до в'язниці. Вийде щось із цього мітингу чи ні - я судити не беруся. Є такий вислів - роби що повинен, і будь що буде. Можна домогтися, щоб невинних людей не били і більше не арештовували. Я не думаю, що це похитнуло б позиції влади.

Новости партнеров

Загрузка...

Читайте також

Туреччина чекала, що ми будемо воювати з Росією за Крим - Сергій Корсунський

Дипломат Сергій Корсунський в інтерв'ю Апострофу назвав головні результати візиту президента Зеленського в Туреччину, і окреслив ризики для України, з огляду на збільшення залежності Туреччини від Росії

Корисна пожежа в Сибіру: як вогонь "гасять" шамани, молитви і навіть Путін

Масштабна пожежа в Сибіру: що відбувається і як росіяни гасять ліси

Мені довелося накивати п'ятами з Росії, щоб не стати жертвою Путіна - Костянтин Боровий

В інтерв'ю Апострофу Костянтин Боровий розповів, чому йому довелося шукати політичного притулку в США і поділився своїми подальшими планами