Півтора тижні тривають бої в Нагірному Карабаху між Вірменією і Азербайджаном. Військам Азербайджану вдалося здобути кілька локальних перемог, але переламати хід війни і вибити вірменські війська з Карабаху поки не виходить. Багато експертів говорять про допомогу Росії вірменам, проте Кремль не поспішає, обмежуючись заявами. Про роль Росії у вірмено-арербайджанской війні в ефірі Апостроф Live розповіла політичний діяч і російська опозиціонерка ОЛЬГА КУРНОСОВА.

- Що в Росії думають про конфлікти, які спостерігаються у Нагірному Карабасі, Киргизстані і, природно, в Білорусі? Наскільки, на вашу думку, там сильна рука Кремля, і чи є вона там взагалі?

- У різних місцях по-різному. Якщо говорити про Нагірний Карабах, то, безумовно, всі експерти сходяться на думці, що вирішальну роль на початку цього конфлікту зіграла Туреччина. Росія тут потрапила, що називається, як курка в ощип. Історичні зв'язки з Вірменією у Росії набагато міцніші. Але, тим не менше, втручатися за допомогою військової сили Путіну якось страшно, тому доводиться займати якусь середню позицію і намагатися незрозуміло якими способами цей конфлікт максимально згладжувати. Тому ситуація навколо вірмено-азербайджанського конфлікту для Росії дуже болюча. Власне, те, що Реджеп Ердоган максимально нарощує свої ставки і намагається максимально показати свою роль, таким чином зменшуючи роль Кремля і Володимира Путіна, є для Росії дуже болісним.

Інша історія з Білоруссю, де, безумовно, підтримка Путіна допомагає Олександру Лукашенку відтермінувати свій відхід від влади. Поки незрозуміло, коли це відбудеться, незважаючи на те, що ніхто з цивілізованого світу вибори Лукашенка не визнав. Проте, інавгурацію він провів і, власне, намагається діяти так, ніби нічого не сталося. Поки не можна сказати, що у нього це виходить, але йому вдається утримувати статус кво.

Що стосується Киргизії, на мій погляд, Росія не надто пильно стежила за тим, що там відбувається. Так, безумовно, ті, хто стежать за ситуацією в Середній Азії, знають, що в Киргизії досить часто відбуваються саме такі революційні зміни влади. Але до того, як ці події відбулися, за великим рахунком ніхто пильно за цим не слідкував. Навіть за результатами парламентських виборів теж не стежили. Мабуть, всі думали, що ситуація може загостритися десь в районі президентських виборів, але ніяк не парламентських. Тому, на мій погляд, для Кремля події в Киргизії стали несподіванкою.

- Як реагуватиме Російська Федерація на посилення прокитайських настроїв у Киргизстані і чи реагуватиме взагалі?

- Я думаю, що це не радує Кремль, але, власне, для того, щоб цього не відбувалося, треба було самим діяти більш активно. Все-таки у Кремля багато інших проблем. У цьому сенсі в ситуації, яка відбувається в Киргизії, як, втім, і в тому, що відбувається практично у всіх колишніх радянських країнах Середньої Азії, не дуже активно діє Кремль. Тому, природно, там посилюється вплив Китаю.

- Чи варто чекати реальної активної участі Російської Федерації у вирішенні конфлікту в Нагірному Карабасі? Якщо турки вже відкрито сказали, що стануть із Азербайджаном пліч-о-пліч на поле бою, то Росія поки робить досить розмиті заяви.

- Якщо якісь події будуть відбуватися вже на території Вірменії, то Росії буде нікуди подітися, тому що є договір про надання взаємної допомоги. Зараз вдається з'їжджати тільки тому, що Нагірний Карабах формально не є територією Вірменії. Відповідно, події, які там відбуваються, не можна вважати подіями, що відбуваються у Вірменії. Тому якщо війна хоч в якомусь вигляді перекинеться на територію Вірменії, то доведеться Росії діяти набагато активніше. Поки відбуваються спроби застосування дипломатичних методів, які абсолютно не працюють.

- Якщо ми припустимо, що вірменська сторона разом з керівництвом Нагірного Карабаху зроблять певні кроки з визнанням або входженням Нагірного Карабаху до складу Вірменії, що тоді робитиме Росія?

- Я думаю, що Росія опиниться у складній позиції. Я не виключаю, що визнання або невизнання Нагірного Карабаху зобов'язуватиме до відповідного відношенню до Криму у складі Росії.