У неділю, 8 серпня, білоруси Києва вийшли під посольство Білорусі на вулиці Михайла Коцюбинського, 3, щоб відмітити річницю протестів з приводу незаконних результатів голосування на виборах президента. Зокрема, білоруси вшанували пам'ять жертв диктаторського режиму невизнаного президента Олександра Лукашенка. "Апостроф" побував на заході і поспілкувався з багатьма його учасниками.
Біжать, але мріють повернутися
До Києва приїжджає все більше білорусів. Більшість тікає від в'язниці.
"Переїхали через "криміналку" - розповідає "Апострофу" Тетяна, що чотири місяці тому приїхала до Києва з трьома дітьми. - У лютому до мене додому прийшли з обшуками, все перевернули. Була слідча комісія. Мене відпустили з підпискою про невиїзд, тому що у мене маленька дитина".
Тетяні закидали статтю про організацію масових заворушень. Жінка не стала чекати, поки її арештують, і швидко вирішила переїхати. І не дарма, адже один з тих, до кого прийшли з обшуками в той же час, відбув до колонії суворого режиму на три роки.
"Дилема була велика. Мене роздирали внутрішні сумніви: з одного боку, треба було залишатися на батьківщині, щоб допомагати своїм, але було зрозуміло, що у в'язниці нікому не допоможеш", - говорить Тетяна.
Але переїхала вона не лише через страх опинитися за гратами. Тетяною рухало бажання відвезти подалі молодшу дитину, адже син був удома один, коли прийшли з обшуком у їхнє житло.
"Молодший багато пережив. Він відкривав двері... Його кинули на підлогу. Він дивився на все це, ридаючи, коли силовики кричали: "На підлогу! Зброя! Наркотики!" А потім просто-напросто повели. Ми були у психологів, психотерапевтів, вони в один голос говорили, що потрібно змінити місце, щоб позбутися причини травми. У Білорусі ми не могли позбутися причини, і довелося переїжджати ще й через це", - розповідає Тетяна.
Тепер їм доводиться обживатися в Україні, починати все з нуля. Втім у Києві досить сильна діаспора. Тетяна каже, їй дуже допомагають не тільки земляки, а й українці.
У Києві у білорусів досить сильна діаспора
"У мене дві дорослі дочки, одна - акторка і режисер, перебирається до Польщі по гуманітарній візі, друга на волонтерських засадах допомагає Білоруському центру. А син вступив до 5 класу музичного ліцею. Я працюю в інтернеті", - говорить Тетяна.
У Києві їм подобається. Всі, хто переїхав, як один говорять, що тут легше дихати.
"Діти взагалі кайфують. Можна говорити, що завгодно, робити, що завгодно", - підкреслила багатодітна мама.
Звичайно, багато хто мріє повернутися на Батьківщину. Але поки країна не стане вільною від режиму Лукашенка - це неможливо.
"Тому що зараз в Білорусі небезпечно абсолютно все. Не можна носити червоно-білі кольори, говорити щось не те", - розповіла "Апострофу" Євгенія, що прибула в Україну 10 липня.
"До мене на роботу принесли повістку в КДБ. Мене шукали і вдома, і на роботі. Просто дуже сильно захотіли бачити в КДБ. Швидше за все, це пов'язано з активним політичним життям протягом цього року", - розповідає Євгенія. Їй довелося екстрено покинути рідний дім.
"Важко залишити все своє життя, всі 25 років, упакувати рюкзак і виїхати. В Білорусі залишилися батьки", - говорить "Апострофу" Маїс, що прибув до Києва всього пару днів назад. Чи надовго - не може відповісти.
"Розглядаю різні варіанти, сумніваюся, - додав Маїс. - У Білорусі був волонтером-правозахисником, журналістом і в якийсь момент зрозумів, що снаряди падають занадто близько, і якщо не виїхати в найближчі дні, то можна поповнити ряди всіх тих, хто перебуває у в'язниці".
Маїс був волонтером в декількох організаціях. І ось настав день, коли в усі ці організації прийшли з обшуками.
"Якби в одну-два, а то в усі одним махом. Я зрозумів, що інших попереджень мені не треба", - говорить хлопець.
БЧБ-прапор над Майданом Незалежності в Києві
Маїс поки не знає, що робити далі. В голові безліч варіантів, але поки - нічого конкретного. Проте тут у хлопця безліч друзів, знайомих, а це вже надійна підмога на перший час.
"Вчора випадково зустрів журналістів-колег, просто зайшов випити пива - і зіткнулися лоб в лоб, - каже співрозмовник "Апострофа". - Хочу побачитися з друзями, розпитати про життя тут, подивитися на місто. А вже потім, коли відчую землю під ногами, буду щось вирішувати. Завжди любив Україну, Київ. Тому якщо залишуся в кінцевому підсумку тут, теж буде добре".
Проголосували мертві, а живі не змогли
Насправді Київ уже давно є негласним притулком для незадоволених режимом Лукашенка - це насамперед журналісти, правозахисники, представники громадських організацій, які стали в Білорусі опальними.
"Близько тисячі білорусів точно покинули країну останнім часом. Люди приїжджають хвилями. Ми не ведемо статистику - у нас на це немає ні часу, ні ресурсів", - каже "Апострофу" Юрій Щучко, товариш загиблого активіста Віталія Шишова, що, можливо, очолить білоруський будинок.
Втім і тут вони не відчувають себе цілком в безпеці. Особливо після трагедії, яка сталася з Віталієм Шишовим.
Власне на зустрічі, присвяченій річниці протестів, білоруси, які прийшли під стіни посольства, вшанували пам'ять Віталія Шишова та інших співвітчизників, які активно боролися проти режиму Лукашенка.
Також білоруси розповіли "Апострофу", як не могли реалізувати своє право виборця на тих виборах.
"У Білорусі в цей час проголосувала моя мертва бабуся. Вона вже два роки була мертва. А я в Києві не змогла це зробити. Мій чоловік теж не зміг", - говорить журналістка Вікторія Лавнікевич, яка з чоловіком Денисом, також журналістом, переїхала до Києва ще понад три роки тому.
Вони стояли під посольством більше восьми годин і, за словами Вікторії, таких було кілька тисяч.
"Через чотири години ми усвідомили, що не встигнемо проголосувати. Це було очевидно. Всі навколо це розуміли, але продовжували стояти. Ми продовжували стояти, тому що було важливо залишитися і показати, скільки нас", - каже Вікторія.
"Ми всі люди з білоруським паспортом. Ми не люди другого сорту тільки тому, що народилися і виросли в Білорусі", - говорить журналістка.
Коли ж голосування офіційно було закінчено, люди, яким так і не дали реалізувати своє право, підняли вгору паспорти - "щоб зробити видимими всіх тих людей, які не встигли через перепони, яке створювало посольство, проголосувати за Білорусь".
За рік вони також повторили акцію з паспортами. Люди з біло-червоно-білими прапорами підняли вгору паспорти. У кого їх не було - тримали в руках мобільні телефони з включеними лампочками. Серед учасників акції було чимало сімей з дітьми.
Зазначимо, що на акції були присутні не тільки уродженці Білорусі. Українці, які дізналися про акцію або проходили повз, також підходили до білорусів, щоб підтримати жителів сусідньої країни і висловити свою солідарність.
"Ми жителі Києва, ніколи не були в Білорусі, але дуже переживаємо за цю країну і хочемо висловити підтримку. Тому ми тут", - сказали молоді люди, які прийшли на акцію.
Вигукуючи "Живе Білорусь!", біло-червоно-біла колона вирушила до Майдану Незалежності. Маршрут був невипадковий. По дорозі колони були меморіали Павла Шеремета, Михайла Жизневського (білоруський журналіст, який загинув під час Майдану). В процесі були спроби провокації - хтось пустив сльозогінний газ. Проте колона продовжила рух по центру Києва. А в повітрі літав дрон з білоруським біло-червоно-білим прапором.
