Днями в мережі з’явилася цікава інформація про підготовку російською федерацією атаки на Білорусь ще у 2020 році. Як виявилося, напад готувався зовсім не з того боку, який намагався показати на міфічній карті самопроголошений президент Білорусі олександр лукашенко. Та й із часовим проміжком він трохи прогадав. Виявилося, що путін — не такий вже і друг, хоч і сам лукашенко не такий простий. Їхні теплі взаємини побудовані виключно на інтересах кожної зі сторін. І якщо цар усія кремля накинув оком на територію Білорусі, то в бацьки запити трохи скромніші — йому потрібна влада й колись обіцяне звання полковника збройних сил росії.
Що насправді являє собою дружба між путіним і лукашенком? Чому Білорусь — учасник війни проти України та як за це відповідатиме самопроголошений президент? Від чого залежить демократичне майбутнє Білорусі та до чого тут Володимир Зеленський? На ці та інші питання у спецефірі на Апостроф TV відповів член президії Координаційної ради, керівник Народного антикризового управління Білорусі, білоруський дипломат, посол Білорусі в Польщі у 2002–2008 роках, Франції у 2012–2019 роках, міністр культури Білорусі у 2009-2012 роках ПАВЛО ЛАТУШКО.
— Днями з’явилася інформація, що армія росії планувала військове вторгнення до Білорусі ще під час навчань "Захід-2020". Як ви вважаєте, чи знав лукашенко, звідки на Білорусь готувався напад?
— Якщо ми говоримо про напад російської федерації чи окупацію російською федерацією, то це має місце сьогодні — фактично, тимчасова окупація території Республіки Білорусь збройними силами російської федерації. Ми розглядаємо уряд лукашенка як маріонетковий, який виконує завдання, поставлені Кремлем.
Якщо ми повернемося до подій серпня 2020 року і проаналізуємо ту ситуацію, то виходячи з тих контактів, які я мав у попередні роки по дипломатичній лінії з послами та чиновниками з росії, ідеологічно я тоді вже почав розуміти, що Білорусь росія не розглядає як самостійну держави.
Це така зарозуміла дружба, швидше показного характеру при розумінні, що ми не те, що не є молодшим братом, а в принципі не маємо права голосу. Це простежувалося в поведінці та діях російської федерації. Я навіть згадую події, пов’язані з 9 травня, коли всі посли СНД беруть участь у святкуванні цієї історичної події, але російська федерація завжди наголошувала на своїй самостійності й не звертала уваги на інші делегації, на інші посольства. Як би тільки росія воювала в цій війні. Я навіть пам’ятаю, що писав про це шифровку міністру закордонних справ Макєєву.
Якщо ми говоримо про серпень, то справді в перші дні була величезна кількість військово-транспортних літаків, які приземлялися на аеродромі "Мачуліщі". Це військова база, яка сьогодні, на жаль, використовується для завдання ударів по Україні. Тоді йшлося про те, що це російські військово-транспортні літаки. Надалі при придушенні протестів постійно просочувалася інформація, що в них поряд із білоруським спецназом беруть участь і переодягнені представники збройних сил росії.
Я пам’ятаю також вкид, який відбувся фактично в день створення Координаційної ради демократичних сил Білорусі про те, що нібито Координаційна рада підготувала програму, у якій передбачається виключення російської мови зі спілкування та взагалі як державної. Що це націоналістичний підхід, що наша мета — тягнути Білорусь до Заходу, розірвати всі відносини з Росією тощо. Тобто це вже було прописано ідеологами. Робота йшла як у реальному вимірі при спрямуванні збройних сил, так і в інформаційному, ідеологічному вимірі.
Ми також можемо пам’ятати, що путін тоді, даючи інтерв’ю Сергію Брільову на телеканалі "Росія", говорив про те, що якщо лукашенко попросить, він введе відповідні війська. Росіян на той момент не цікавила думка білоруського народу, який виступив проти фальшування, проти узурпатора лукашенка. Їх хвилювали лише свої інтереси — територія Білорусі. Я переконаний у тому, що в планах росії не існує такої держави, як Республіка Білорусь. Це їхня територія: як частина російської федерації, як суб’єкт, як завгодно можна називати. У незалежній Білорусі росія не зацікавлена.
— Ми всі чудово розуміємо, про що лукашенко домовився з путіним. Але також видно, що він не хоче відправляти білорусів на війну. Якою є ймовірність вступу армії Республіки Білорусь у війну проти України?
— Давайте чітко поділяти, бо Білорусь — учасник війни. Режим лукашенка — учасник, він агресор. Так ось, ймовірність участі в наземній операції значно менша, ніж це було кілька місяців тому, ніж кілька тижнів тому. По-перше, з Брестського та Гомельського напрямів виведено достатньо велику кількість збройних сил фосійської Федерації. По-друге, самі збройні сили Білорусі навряд чи наважаться на виконання воєнних дій самостійно по напрямку на територію України. По-третє, що, я впевнений, є ключовим фактором під час обговорення з путіним, лукашенко продає історію про загрозу з боку Польщі, Литви та Латвії на території Білорусі. Нібито НАТО готує відповідні атаки.
До речі, буквально кілька днів тому держсекретар ради безпеки генерал Вольфович — це фактично російський генерал у Раді безпеки Білорусі, який народився в росії і вважається агентом впливу кремля, — заявив, що "Польща та Литва повинні брати до уваги, що ми знаємо про їхні плани розширення військової інфраструктури", і що ці об’єкти будуть знищені. Так само будуть жертви серед населення на території цих країн.
Тобто він уже фактично погрожує сусіднім державам нанесенням ракетних ударів по їхній території. Я переконаний, що він робить це абсолютно на користь кремля, реалізуючи спільний план дій із російською федерацією. Так от сьогодні лукашенко каже путіну, що захищається від потенційної атаки Заходу. Він розуміє, що збройні сили Білорусі не виконають або їм буде складно виконати завдання, яке поставить лукашенко. Він боїться переходу збройних сил на бік України чи просто здачі в полон. Або в найгіршому сценарії — походу на палац у Мінську. Ну а якщо станеться загибель військовослужбовців, то це підрив соціальної ситуації в Білорусі, яка вже дуже напружена.
Я, до речі, думаю, що лукашенко після відвідування Далекого Сходу, і про це свідчить недавня нарада, де він зібрав усіх силовиків, швидше за все, не отримав бажаного ефекту. За нашими відомостями, одночасно працювала делегація в москві з економічних питань. Вона повернулася без особливих результатів. Домовленостей поки що немає. Лукашенко відчуває реальну небезпеку, що путін може піти на його усунення від влади. Я не говорю в даному випадку тільки про фізичне, а в принципі про усунення та усунення його від влади.
— Хотілося б із вами поговорити про особисті стосунки між лукашенком та путіним. Лукашенко завжди намагався показувати себе як свого, близького до народу, міг жартувати. І тут один із журналістів поставив питання про отримання з рук путіна звання полковника, на що путін заявив, що лукашенко самодостатній, у нього є свої знання та заслуги. Але при цьому лукашенко сам узяв слово та нагадав путіну, що той обіцяв йому звання, на що отримав "раз обіцяв, значить зробимо". Як ви вважаєте, що свідчить цей епізод? Це публічне загравання лукашенка перед путіним чи що?
— Ви у вашому питанні проєктуєте увагу на два різні моменти. Перший — це психічний стан Олександра Лукашенка. Я переконаний у тому, що він перебуває у хворобливому стані. Усі його заяви, пов’язані зі званням полковника збройних сил російської федерації інакше розглядати неможливо. Невже ми з вами можемо оцінювати заяви невизнаного нами президента іноземної держави іншій іноземній державі як адекватні? Це ж абсолютна неадекватність. І такі заяви лукашенко робить останнім часом буквально десятки. Він буквально днями, говорячи про західних дипломатів, заявив, що він розкриє чергову змову. Також він говорив про українських дипломатів, що вони не лише "нацики", а гірше за фашистів. Він кидається емоціями.
Нещодавня нарада із силовиками виглядала як злодійська сходка. Він використовує таку термінологію, яка не вживається ніким із керівників країн світу. Навіть при розумінні ось такої "своєї" людини. Це хворобливість. Це хвороба, що реально присутня в лукашенка. Це проблема білоруського народу і всього західного світу: що робити з хворою людиною, яка узурпувала владу.
А друге — це його стосунки із путіним. Я мав можливість спілкуватися з лукашенком віч-на-віч і хочу сказати, що він дуже критично оцінює як путіна, так і медведєва. Він завжди розумів, що він залежить від них, він мріяв про те, щоби стати керівником у кремлі. Єльцин вибрав не його. І ця дитяча, жаліслива образа є в ньому. Мрія не реалізувалася. Але я не виключаю, виходячи з його психічного та психологічного стану, що він досі думає: а раптом путін піде в інший світ раніше, і в мене з’явиться можливість засідати в кремлі. Тому є образа. Є й ненависть, тому що фактично він перебуває на фінансовій голці російської федерації. Він залежить від росії, і це викликає лише почуття зневаги. Я не думаю, що там близькі та дружні почуття, там, швидше за все, гра. Про це мені, до речі, говорив сам лукашенко, що якби не газ і не нафта, він би зовсім по-іншому поводився з путіним. Це його слова, які він вимовив колись, розмовляючи навіть зі мною.
— Раніше, коли не було гострої фази повномасштабної війни, ми бачили, що лукашенко мав коливання. Він то відкрито зближався з росією, то починав тяжіти до Заходу. Наразі цей люфт для маневру звузився настільки, що лукашенко маневрувати вже не може. Від Заходу його повністю відрізано, а в росії взято в лещата. На вашу думку, чи має лукашенко шанс після зміни політичної ситуації в росії розгорнути країну на Захід? Чи Захід його вже не сприйме?
— Не дай Бог. Я вам скажу, що це буде просто зрада білоруського суспільства, білоруського народу, громадянського суспільства всіх тих, хто сидить у в’язницях. А це тисячі людей із політичними вироками, яких затримують щодня. З початку війни понад півтори тисячі затриманих та заарештованих. Людей, у яких стріляють, коли партизани проводять диверсії. Тих людей, яких вбили та продовжують вбивати та катувати у в’язницях. Це буде просто зрада.
Тут голка Чахлика перебуває в руках вашого президента Володимира Зеленського. Мій аналіз та консультації, які я проводжу щодня — днями я розмовляв із заступниками міністрів закордонних справ Естонії, Литви, Латвії та інших країн — показують, що дуже багато залежить від позиції України та вашої оцінки дій лукашенка в цій війні. Оцінки його агресії разом із російською федерацією. Ми проводимо для цього спеціальну кампанію, зокрема залучаючи й Гордона Брауна та сера Джона Мейджора — колишніх прем’єр-міністрів Великобританії — про покарання лукашенка як маріонетки путіна.
Я вважаю, що єдиний варіант виходу із цієї ситуації — це повернення суб’єктності білоруському народу. Доки лукашенко буде при владі, якщо Захід спробує знову купитися на ці ігри, це призведе до того, що ви ніколи не вирішите проблеми доти, доки лукашенко не піде в інший світ. Це завжди буде вам реальною загрозою, це буде проблемою. Це завжди та людина, яка зрадить Україну за першої ж нагоди. Тож допустити цього не можна.
Ну, а шанси я оцінюю, як мізерні. Усе ж таки, мої контакти в європейських структурах показують, що там не вірять лукашенку. Надто багато він створив до війни, а після того, як він увійшов у реальну війну з Україною, віри йому немає. Єдиний гіпотетичний шанс був би, якби він виконав умови білоруського суспільства: звільнив би всіх політичних ув’язнених, припинив репресії, деокупував Білорусь, яка сьогодні окупована збройними силами російської федерації. І можна було б говорити про час нових демократичних виборів за участю демократичних сил. Але лукашенко, знаючи його вдачу, ніколи на це не піде.
— Ви сказали про вплив Зеленського на покарання лукашенка. Але все так само залежить від білоруського народу, який може вплинути на цю ситуацію і змінити її. Як ви думаєте?
— Звісно, я з вами абсолютно згоден. Я ж не перекладаю тут відповідальності на українську сторону. Ми розуміємо, що насамперед це залежить від білоруського народу та від повернення суб’єктності білоруському народу, який визначить свою долю. Тому ми зараз говоримо і про національно-визвольний рух. Ви знаєте елементи, які існують, і ті хлопці, які воюють в Україні, — це один з елементів цього руху. Це й партизанський рух у Білорусі. Це коаліція протестних дворів Білорусі, це самвидав, це багато активності.
Але треба розуміти, що в Білорусі, на відміну від України, ніколи не було в парламенті жодного опозиціонера. У нас олігархи ніколи не допомагали опозиційним політичним силам. По-різному це можна оцінювати в Україні, але в нас цього ніколи не було. Ми не мали незалежних засобів масової інформації. Тобто ми позбавлені всього, що можна. Лукашенко за півтора роки просто заасфальтував громадянський протест. На нараді із силовиками він робив міністру внутрішніх справ догану про те, що "ви хочете повторити події 20-го року"? Він боїться їх повторити, тому що розкриття так званих справ з екстремізму, які він сам і вигадав, менше 5%. Він побоюється народних протестів. Звісно, ми це робимо, готуємо. Звичайно, це дуже складно, набагато складніше, ніж це було 2020 року. Але те, що це залежить від нас, це так.
Я маю на увазі, що в цьому випадку голка Чахлика в руках президента Володимира Зеленського, полягає в тому, наскільки жорстко щодо лукашенка реагуватиме світ. Тут дуже багато, я думаю, залежить від шановного мною вашого президента.
— Уявімо, що лукашенко все ж таки пережив путіна. У той час, коли "вежі кремля" почнуть воювати за поділ сфер впливу, як можна спрогнозувати дії лукашенка і якою буде його доля. Чи зможе він якимось чином гарантувати собі безпеку, чи його в будь-якому разі чекає лаау підсудних як співучасника? Крім того, один із білоруських опозиціонерів заявляв, що росія може використати білоруських генералів для ліквідації лукашенка в разі непокори.
— Так, така інформація до нас надходила. Я говорю вам про генерала вольфовича та його друга — першого заступника держсекретаря ради безпеки павла муравейко. Обидва працювали в генеральному штабі. Вольфович був начальником генерального штабу, а муравейко — заступником, начальником оперативного управління, який курирує ГРУ, військову розвідку, який, зокрема, отримав завдання від лукашенка зайнятися ліквідацією політичних демократичних лідерів за кордоном. Ми говоримо про карпенкова — це заступник міністра внутрішніх справ, такий собі головоріз, генерал, колишній співробітник його служби безпеки, який заявляє про особисту відданість лукашенку. Але натомість він має дуже серйозні особисті образи на лукашенка. Тож, у принципі, вони могли б це зробити.
Так, такий сценарій виключати не можна. Але якщо в кремлі буде між "вежами" конфлікт, я думаю, що лукашенко матиме лише один шанс — це тікати з країни. Ми теж не спимо, ми також готуємось до цієї ситуації. І повірте, ми зробимо все, щоби використати цей момент для зміни ситуації в Білорусі.
