Днями британська газета The Guardian опублікувала статтю щодо діяльності російських спецслужб в Європі.
У статті зазначається, що спецслужби країни-окупанта проводять у Європі сплановану кампанію диверсій і актів саботажу, використовуючи при цьому у якості виконавців так званих "одноразових" агентів. Останні, за інформацією видання, у більшості випадків навіть не усвідомлюють, що працюють на російську розвідку.
Журналісти видання перераховують приклади диверсій у виконанні "одноразових" агентів російських спецслужб за останній рік, а саме: вибухи на логістичних хабах та побиття вікон в автомобілях проукраїнських політиків і журналістів.
На думку британських журналістів, проблемою для європейських спецслужб є навіть не самі напади, а те, що кожен такий інцидент практично не можливо прив’язати безпосередньо до діяльності російських спецслужб. Ускладнює ситуацію той факт, що для проведення цих диверсій російські спецслужби використовують не своїх штатних агентів, а випадкових людей.
В європейських країнах представники спецслужб країни-окупанта вербують виконавців через Telegram, без безпосередніх особистих контактів. Переважно, цільовою аудиторією оперативних співробітників спецслужб рф стають мігранти, які звикли до випадкових "сірих" заробітків з низьким рівнем оплати. Подібну роботу пропонують через спеціалізовані групи у месенджері.
На переконання британських журналістів, для російських спецслужб перевага у використанні "одноразових" агентів полягає в тому, що у разі провалу завдання чи їх арешту Москва може просто залишити його відбувати покарання у в'язниці.
"Ви ув'язнюєте одну людину, а на її місце з'являється інша. Ці люди одноразові, і Москві до них байдуже", – сказав журналістам представник європейської служби безпеки.
Частина їхньої мережі постраждала, коли понад 600 російських дипломатів були вислані після вторгнення 2022 року. Велика Британія заявила, що дві третини висланих з Європи, ймовірно, були шпигунами.
У квітні минулого року британська поліція заарештувала п'ятьох чоловіків за те, що вони спалили склад, пов'язаний з Україною, і допомогли Росії виявити інші можливі цілі диверсії. Це сталося після арешту минулого року болгарських шпигунів, які, як стверджується, стежили за військовими об'єктами Великої Британії.
У тому ж 2024 році спецслужби Польщі арештували дев’ять осіб через підозри в диверсіях, скоєних на замовлення Росії. Про це тоді заявив польський прем'єр-міністр Дональд Туск в ефірі телеканалу TVN24.
"Зараз у нас заарештовано дев'ять підозрюваних, яким висунули звинувачення у безпосередній участі в диверсіях у Польщі на запит російських служб. Це стосується побиття, підпалів та спроб підпалу", – розповідав польський прем'єр.
Серед прикладів, які Туск навів, була спроба підпалу лакофарбової фабрики у Вроцлаві, а також центру Ikea в Литві.
Натомість, це лише верхівка айсбергу підривної роботи російських спецслужб у Європі.
Одним з ключових елементів "гібридної війни", яку протягом останніх 20 років російські спеціальні служби ведуть проти України та її партнерів - країн західної демократії, є діяльність так званих російських культурних центрів.
Специфіка роботи російських спеціальних служб полягає в тому, що за допомогою "культурних центрів", що фінансуються і контролюються урядом РФ, вони намагаються сформувати в інформаційному полі країн Європи політичні "групи підтримки", які б просували альтернативну проросійську думку.
Примітно, що першими кроками президента РФ Путіна у цьому напрямку було розпорядження від 2 лютого 2010 року про створення "Фонду підтримки публічної дипломатії імені Горчакова". Цей фонд є російською неурядовою організацією зі штаб-квартирою у Москві. Офіційні завдання фонду: просувати зовнішньополітичні інтереси Росії, формувати за кордоном сприятливий для Росії громадський, політичний і діловий клімат; залучати до зовнішньополітичних процесів інститути громадянського суспільства.
З метою досягнення вищезазначених цілей фондом здійснюється фінансова підтримка ЗМІ та інформаційних ресурсів, орієнтованих на досягнення статутних цілей цієї організації.
Утім, як свідчать факти, реальна робота співробітників фонду суттєво відрізнялася від задекларованих статутних цілей.
Так, у 2012 році Фонд Горчакова вперше згадується в звіті Бюро по захисту Сатверсме (Латвія) – військового інституту державної безпеки Латвії. У звіті бюро говориться, що Фонд Горчакова здійснює фінансову допомогу для заходів, метою яких є імітація підтримки громадянського суспільства. Варто зазначити, що бюро є головним органом щодо здійснення розвідувальних і контррозвідувальних функцій латвійської держави, а також захисту секретів НАТО і ЄС.
У березні 2013 року ще одна балтійська країна – Естонія – відмовила у в'їзді п'ятьом співробітникам фонду, які мали би приймати участь у роботі конференції "Балтійський діалог-2013". Свою відмову естонські чиновники обґрунтували тим, що "надана інформація, що підтверджує мету і умови запланованого перебування, була недостовірною".
Фонд імені Грочакова виступає легальним прикриттям створення так званих "вербувальних центрів" і просунення інтересів російських спецслужб у культурно-політичне і фінансово-економічне життя країн, на території яких діють представництва організації.
За інформацією Головного управління розвідки МОУ, одна з основних цілей росіян – вплинути на окремих авторитетних людей в європейських країнах, а також на громадську думку. Тому росіяни багато вкладають у роботу зі ЗМІ. Це і їхні відкриті пропагандистські рупори такі як "Russia Today", так й інші більш приховані способи впливу. Існують випадки, коли завербовані росіянами журналісти іноземних ЗМІ йдуть на роботу з єдиним завданням, – це поговорити зі своїми колегами, щоб вплинути на їхню думку на користь Росії.
Варто зазначити, що на території України початок активної діяльності співробітників Фонду імені Горчакова припадає на період перебування при владі екс-президента України Віктора Януковича. В 2013 році у Києві, на базі одного зі столичних вузів, співробітники фонду організовують роботу "інформаційного центру", який організовує для студентів дипломатичні семінари і зустрічі. Паралельно з цим, ведеться робота зі студентською молоддю. Кращим студентам співробітники Фонду обіцяють працевлаштування в урядових і неурядових структурах Російської Федерації. Крім обіцянок щодо працевлаштування у майбутньому, здійснювався відбір кращих українських студентів і фінансувався їх виїзд до РФ для участі у семінарах і форумах.
Лише у лютому 2015 року українські спецслужби закрили розташований в Києві російський фонд підтримки дипломатії імені А.М. Горчакова, звинувативши його співробітників у антидержавній пропаганді.
Крім Фонду імені Горчакова, у країнах Європи під егідою російських посольств і під дипломатичним прикриттям успішно працюють й інші російські "центри культури і дружби". Зокрема, такими центрами є "Росспівробітництво" і "Російський центр науки і культури".
Так, наприклад, з 2010 року при посольстві Російської Федерації в Італії починає активну роботу представництво російського урядового агентства "Росспівробітництво", створеного з офіційними цілями зміцнення двосторонніх зв'язків між Італією і Росією в культурно-гуманітарній сфері, сприяння у встановленні контактів у галузі науки і спорту й надання підтримки співвітчизникам.
Про "зміцнення" двосторонніх зв'язків між Італією і Росією свідчить діяльність асоціації "РІМ" (Російська - Італійська молодь). Президентом асоціації "РІМ" є така собі Ірина Осипова. Остання тісно пов'язана з партією "Брати Італії" і навіть була помічником глави партії Джорджії Мелоне.
В орбіті інтересів Осипової - Лука Бертоні, представник партії "Ліга Півночі". "Ліга Півночі" - північно-італійська сепаратистська партія, яка виступає за надання провінціям П'ємонт, Венето та Ломбардія незалежності, тобто створення нової держави зі столицею в Мілані. Показовим є той факт, що у березні 2017 року керівництво партії "Ліга Півночі" та російська партія "Єдина Росія" підписали угоду про взаємодію для сприяння економічному та культурному співробітництву.
Таким чином діяльність російських спецслужб фактично направлена на підтримку сепаратистських рухів в Європі, які виступають за зміну територіального устрою своїх держав і створення квазі утворень на кшталт сумнозвісних "ЛДНР" на Сході України.
Наразі основним завданням цих "центрів", які виступають як російські "агенти впливу" за кордоном, є зрив інтеграційних процесів України в європейські економічні та політичні структури, створення інформаційного супроводу для скасування введених Європою санкцій проти РФ. Крім того, важливим завданням цих осередків впливу російських спецслужб в Європі є проведення вербувальних заходів щодо залучення "добровольців" для участі у війні в Україні на боці країни-окупанта.
За словами представника ГУР МО України А. Черняка, останнім часом російська шпигунська мережа зосередилася на нейтралізації шляхів постачання західної зброї, яку надають Україні партнери.
"Росію цікавить вся Європа як "зона впливу". Якщо вона підкорить Україну, то не зупиниться на цьому. Вона піде далі. І ми знаємо, що путін мав такі плани перед вторгненням в Україну. Можливо, вони не змінилися й зараз", – зазначив представник воєнної розвідки України.
