З цієї вулиці починався древній Київ: як виглядала Володимирська на початку XX століття, фото

Четвер, 24 серпня 2023, 06:20

Столична вулиця Володимирська, як і Хрещатик, схожа на намисто. Майже половина пам'яток Києва нанизана на неї, як на нитку. Собор Софії Київської, Золоті ворота, Оперний театр, Університет – всі вони розміщені на Володимирській.

Про це розповідається на сторінці "Жажда: у Києві цікаво" у Facebook.

Читайте також: Тут бували Шевченко, Гоголь та Леся Українка: у мережі показали архівні фото Пущі-Водиці в Києві

"Дорога-скарбниця має гідну охорону: втілені в бронзі гетьман Хмельницький та професор Грушевський, поет Шевченко та композитор Лисенко. З цієї вулиці починався древній Київ. Чи не половина подій, описаних у давньоруських літописах, відбувалися тут. була прямим проспектом.У давньоруські часи проїзд від Золотих воріт Києва до Десятинної церкви представляв швидше вигнутий ряд площ різного розміру. По краях стояли боярські тереми - дерев'яна забудова, що майже щорічно змінювалася", - йдеться в матеріалі.

Зазначається, що після розгрому Києва монголо-татарами місцевість навколо Володимирської вулиці занепала. А після руйнування кримським ханом Менглі-Гіреєм у 1482 році, це місце було покинуто жителями. Все життя тодішнього Києва зосередилося на Подолі. А Софійський собор стояв без куполів, заливався дощами та засипався снігом. На склепіннях його росли величезні дерева, між колонами та навколо храму селилися дикі звірі.

"Аж до середини XIX ст. від собору Софії Київської не можна було побачити Михайлівський Золотоверхий собор: між ними тяглися яри, розділені лісовими нетрями на пагорбах. з'явився цілий монастир, до якого переїхала і Київська Митрополія. А невдовзі біля святої Софії виникла фортеця”, - наголошується у матеріалі.

У ХVІІ-XVIII століттях Київська твердиня була чи не найкращою фортецею в Російській імперії. Високі вали, не менші, ніж у давньоруські часи, потужні зроблені з колод стіни, дух, що панував за ними - все це дивувало киян і паломників. Палата воєвод Київських розташовувалась біля руїн Десятинної церкви. Тут були збудовані "наказна палата", "комора рушнична" та інші комори. Саме на краю адміністративного центру фортеці у середині XVIII ст. був побудований шедевр архітектора Растреллі – Андріївська церква. Ближче до Софійського собору було вирито величезну громадську криницю. Навколо нього вишикувався "кружковий двір", де в численних "кружалах" (шинках) "цілувальники" (вони клялися служити, цілуючи образ) розливали кружками горілку.

Окремо у фортеці проживали іноземні офіцери (переважно німецького та англійського походження). Їхні слободи простягалися вздовж нинішньої вулиці Великої Житомирської та біля руїн Золотих Воріт. Виглядав цей район цілком німецькою: будиночки з фронтончиками, вікна в бароковому в'язі, садиби з газонами, куртинами та квітниками. Тут деякий час жив капітан Франц Лефорт, майбутній наставник та друг Петра I, генерал Патрік Гордон та інші пташенята гнізда Петрова. Співробітництво московських та європейських солдатів досі зберігається у назвах тутешніх вулиць: Стрілецька та Рейтарська ("рейтарами" поляки називали німецьких офіцерів).

За сто років усе, що було наприкінці ХVІІ ст. зникло. Гарнізон переселився на Печерськ, вали та стіни Верхнього міста почали руйнуватися. На місці фортеці з'явилося багато приватних садиб. Місцевість перетворилася на тихе, архаїчне селище, яке пишалося своїми садами, пірамідальними тополями та городами. Між садибами проходили плутані вузенькі вулички, що несподівано закінчувалися тином і живоплотом.