Міжнародна група журналістів-розслідувачів Bellingcat оприлюднила розслідування про зрив спецоперації із захоплення бойовиків російської ПВК "Вагнера".
Звіт було опубліковано на сайті Bellingcat, а також на сайті Insider.
Як пишуть журналісти, російська пропаганда представляла операцію як провал розвідки США, яка намагалася порушити відносини між Білоруссю та Росією. У російському наративі роль України була другорядною та тривіальною, і операція була представлена як повний провал.
Водночас операція із захоплення та доставки в Україну десятків одіозних бойовиків ПВК "Вагнера" вважається унікальною операцією спецслужб України, аналогів якої не було.
Журналісти з'ясували, що українські спецслужби під виглядом охоронної компанії при "Роснафті" змогли виманити із РФ понад 30 найманців, причетних до військових злочинів в Україні.
Автобіографія одного із найманців
"Ця спецоперація, яка не має аналогів за своєю складністю і масштабом, повинна була завершитися примусовим приземленням літака з кількома десятками бойовиків на території України, однак в останній момент, коли "вагнерівці" вже прямували до мінського аеропорту, операцію було "перенесено" після зустрічі розвідників з політичним керівництвом, що закінчилося арештом найманців силами білоруського КДБ", – йдеться у звіті Insider.
За словами опитаних екс-співробітників ГУР, нинішній президент України Володимир Зеленський вперше дізнався про підготовку спецоперації 15 червня 2020 року на безпековому брифінгу з керівниками спецслужб.
Співрозмовники розповіли журналістам, що Зеленський загалом схвалив операцію, намічену на 26 червня і попросив підготувати докладний план. Цей концептуальний план було підготовлено і затверджено міністром оборони 1 липня.
З цього моменту два старші офіцери, які відповідали за проект – директор ГУР Василь Бурба і заступник директора СБУ Руслан Баранецький – регулярно проводили брифінги для президента про хід реалізації проекту "Авеню".
Серед найманців, яких передбачалося захопити, були бойовики, котрі брали участь у боях під Іловайськом та Дебальцевим; бойовики, які в червні 2014 року збили український Іл-76 під Луганськом (тоді загинули 49 військовослужбовців); та найманці, які служили в ППО в районі, де був збитий Boeing MH17.
Команда СБУ склала шорт-лист цікавих їй 28 осіб. ГУР довело число до 45, додавши до списку найманців, які не мали українського досвіду, щоб у бойовиків не виникло зайвих підозр.
Профілі бойовиків
Одразу придбати 47 квитків на рейс Мінськ — Стамбул у липні виявилося непросто. Тому найнятий розвідкою український турагент знайшов 34 квитки на рейс до Туреччини 25 липня, ще 13 квитків знайшли на рейс двома днями пізніше. Таким чином, основні особи, які цікавлять ГУР, були включені до списку 34-х, решті сказали, що вони полетять пізнішим рейсом.
Усі 33 учасники першої групи прибули до Москви вчасно, при цьому один із них Ігор Тараканов в останній момент зрозумів, що захворів, і так і не виїхав. Увечері автобус із "вагнерівцями" успішно подолав кордон Білорусі та попрямував у бік аеропорту.
У другій частині розслідування йдеться, що за день до виїзду "вагнерівців" до Мінська, 23 липня 2020 року, Василь Бурба та Руслан Баранецький прибули до Офісу президента, щоб предстаивти фінальну доповідь про майбутню спецоперацію. Оскільки на той момент Зеленський був зайнятий, їх перенаправили на зустріч із керівником офісу Андрієм Єрмаком.
За словами опитаних журналістами джерел, Бурба одразу після зустрічі зателефонував керівникам проекту з команди ГУР і пояснив, що Офіс президента просить відкласти операцію на тиждень. На той момент Зеленський щойно досяг угоди з Росією про припинення вогню на Донбасі, про що оголосив того ж дня, 23 липня.
Перемир'я набирало чинності 27 липня, і формальним приводом перенесення спецоперації нібито було те, що коли її буде проведено, як спочатку заплановано, 25 липня, це зірве перемир'я.
Керівники проекту пояснили Бурбі, що затримка на тиждень неможлива і призведе або до втрати довіри з боку "вагнерівців", або до появи підозр серед білоруських чи російських спецслужб. А шанси знайти новий комплект квитків за такий короткий термін були нікчемні. Бурба передав Єрмаку, що шанси на успішну зміну графіка є невеликими, але пообіцяв подумати, що можна зробити, аби послабити політичний тиск.
Проте команда ГУР змогла перебронювати квитки на п'ять днів пізніше, на 30 липня. Другій групі з 13 найманців поміняли квитки на 1 серпня. Таким чином, п'ятиденна затримка спецоперації давала можливість набути чинності мирною угодою.
Через перенесення авіарейсу до Стамбула 32 найманцям довелося оселитися в санаторії "Білорусочка" під Мінськом, ще один - з білоруським паспортом - залишився у родичів у Мінську.
У ніч на 29 липня спецназівці з групи "Альфа" КДБ Білорусі увірвалися до санаторію, запустили світлошумові гранати до кімнат через їх балкони, після чого озброєна штурмова група в балаклавах вибила двері в номери, на найманців одягли наручники, поклали на ліжку обличчям донизу. накрили голови подушками. За репліками КДБшників найманці зрозуміли, що вони щиро впевнені, що ті приїхали до Білорусі для повалення влади.
Незадовго до півночі 29 липня бойовиків взяли під арешт і пред'явили звинувачення. А співробітники КДБ під час допиту запитували, чи знають затриманих Сергія Тихановського та Миколу Статкевича (кандидатів у президенти Білорусі, яких заарештували наприкінці травня). Найманці чесно відповіли, що ні.
Лукашенко публічно звинуватив російських найманців у спробі зірвати вибори і зібрав Радбез на екстрене засідання. У наступні дні диктатор вдавав, що йому байдуже, яка країна — Росія чи Україна — отримає найманців, пропонуючи обом державам надати свої аргументи на користь прийому заарештованих бойовиків.
Київ намагався переконати Мінськ видати затриманих. Але для цього потрібно було підготувати всі обвинувачення, що вимагалися законом, і документи про екстрадицію. 3 серпня генеральний прокурор Ірина Венедиктова направила до Білорусі запит про арешт 28 із 33 осіб. Але офіційний запит про екстрадицію було подано лише 11 серпня.
30 липня прес-секретар президента РФ Володимира Путіна - Дмитро Пєсков прокоментував арешти, відкинувши звинувачення в тому, що Росія підтримала державний переворот з метою повалення Лукашенка, і попросив Мінськ надати "вичерпну інформацію про те, в чому звинувачені росіяни". А посол РФ у Мінську наполягав, що росіяни були співробітниками приватної охоронної компанії, які чекали на літак, що прямує до третьої країни. 31 липня Путін провів на цю тему зустріч із Радою безпеки РФ, але що саме там обговорювалося — неясно.
Ще 3 серпня у Кремлі не знали справжньої передісторії проблем 33 росіян.
5 серпня Генпрокуратура РФ подала офіційний запит до білоруської прокуратури щодо передачі 32 затриманих росіян Москві. Однак, ще 6 серпня Лукашенко не вирішив, кому видати бойовиків. Він запросив генпрокурорів України та Росії приїхати до Мінська і "вирішити справу з генеральним прокурором Білорусі на основі міжнародних угод".
Спочатку російська влада і спецслужби не розуміли, як 33 найманці опинилися в Мінську, але через тиждень вони розкрили справу. Маючи доступ до даних російських провайдерів, ФСБ відстежила український "слід" через IP, з якого публікували оголошення на Avito про вакансію та через українську реєстрацію одного з турагентств, які замовили квитки для найманців.
6 серпня інформацію злили "Комсомольській правді", того ж дня Слідком РФ розпочав розслідування.
Після виборів у Білорусі спалахнули масові протести проти безпрецедентних фальсифікацій на користь Лукашенка. Позбавлений залишків легітимності після поразки на виборах Лукашенко потребував підтримки Кремля. Путін привітав Лукашенка з перемогою 10 серпня і протягом наступних днів літаки керівництва ФСБ здійснили серію рейсів до Мінська.
Найманці потрапили до Росії лише 16 серпня автобусом. У Підмосков'ї їх помістили на 14-денний карантин, де протягом цих двох тижнів бойовиків неодноразово допитували співробітники ФСБ, які намагалися з'ясувати всю передісторію, починаючи з процесу вербування.
Таким чином, Bellingcat та Insider поки що прямо не вказали, з чиєї ж вини зірвалася операція українських та американських спецслужб.
Нагадаємо, 15 листопада голова парламентської ТСК Мар'яна Безугла завила, що до ремінної слідчої комісії не змогла з'ясувати імена українських чиновників, з вини яких зірвалася операція із захоплення "вагнерівців" .
