23 лютого за часів Радянського Союзу відзначали день радянської армії, а деякі країни пострадянського табору відзначають його і донині. В Україні тривалий час в цей день відзначали День захисника Вітчизни, однак після початку російської агресії в 2014 році воно було скасовано.

"Апостроф" розповідає чому в Україні скасували День захисника Вітчизни і чому дата 23 лютого насправді є вигаданою, а історія пов'язує з цим днем велику ганьбу для Росії.

Україна не святкує 23 лютого

Скасування "Дня захисника Вітчизни" сталася після вторгнення Росії на територію України. Відмова від цього свята став частиною декомунізації та відмови від символів і свят радянської епохи.

Указом Президента України №806 свято "Дня захисника Вітчизни" був скасовано. Згідно цього ж указу, державним святом став День захисника України, який з 2014 року святкується 14 жовтня.

У День захисника України шанують мужність і героїзм тих, хто боровся за незалежність і цілісність України в різний час. Також 14 жовтня є Днем українського козацтва і датою створення Української повстанської армії.

День Захисника Вітчизни 23 лютого залишається святом в Республіці Білорусі, Росії, Таджикистані і Киргизії. Свято було встановлено в 1922 році до четвертої річниці Червоної армії. З 1946 року цю дату відзначали День Радянської армії.

Міф про 23 лютого

Ще до Революції Гідності українці 23 лютого святкували День захисника Вітчизни, вітаючи чоловіків і навіть не задумуючись про історію цього свята.

Свято" дісталося нам у спадок від СРСР. Кожен радянський громадянин знав, що у цей день 1918 року почала формуватися Червона Армія. Урочистості і святковості цій даті додавала історія про те, як новостворені загони радянської армії розбили німецькі війська під Псковом та Нарвою.

Однак насправді "історичні" події є вигадкою До 1923 року свята не існувало, а в 23-му році відзначили відразу 5-у річницю створення більшовицької армії і тоді ця дата почала відзначатися як День заснування більшовицьких збройних сил.

Ідеологічне пояснення і зв'язок з героїчними боями під Псковом та Нарвою придумав сам Йосип Сталін. І сталося це аж через 20 років - у 1938 році. Як в антиутопії "1984" Джорджа Орвелла, Сталін просто переписав історію, перетворивши ганьбу армії більшовиків у свято і причину для гордості.

Що ж було насправді

Наступ Німеччини 1918 року – це успіх німецької армії. А 23 лютого насправді був днем перемоги Кайзерівської Німеччини і днем капітуляції Росії.

Завдяки поразці більшовиків, німецька армія у той час змогла захопити величезну територію Росії: трохи більше ніж 2 тижні війська кайзера захопили вп’ятеро більшу територію, ніж за всі роки Першої світової війни (3,5 роки виснажливої боротьби).

Як все відбувалося

Вранці 23 лютого 1918 року Німеччина висунула мирні вимоги. Вона вимагала, щоб Петроград визнав незалежність:

- Литви

- Латвії

- Естонії

- Фінляндії

- України.

І більшовики у своїх більшості погодилися прийняти ультиматум ворога. У підсумку вони підписали Брестський мир і Росія втратила велику частину територій.

Що таке Берестейський мир?

Берестейський мир або Брест-Литовська мирна угода — сепаратний мирний договір між Німецькою, Австро-Угорською, Османською імперіями і Болгарським царством з одного боку і Російською радянською республікою з іншого. Цей документ фактично зафіксував поразку Росії та вихід її з Першої світової війни. Підписуючи угоду, Росія порушила іншу угоду, укладену між країнами Антанти 5 вересня 1914 року. Тоді Росія зобов’язувалася не укладати у поточній війні сепаратного миру.

Підписання Берестейської угоди

За роки війни Росія опинилася у важкому становищі. Економічна ситуація була вкрай незадовільною: промислова відсталість, порушені транспортні маршрути, безлад і крадіжки в адміністраціях. Усе це ускладнювалося революційними настроями. Після Жовтневого перевороту ситуація стала критичною. Більшовики цілеспрямовано дезорганізовували наявну армію, а нову ще не створили.

Тож, коли у 18-му році німці почали наступ на Петроград, захищати країну фактично не було кому. Скажімо, у Петрограді перший пункт запису до Червоної армії відкрився лише 21 лютого, тобто після початку німецького наступу.

Радянської армії ще не існувало, а російська царська армія була розбита, деморалізована і ні на що нездатна. Заради справедливості мусимо зауважити, невелика кількість більшовиків організовувалася у загони. Однак їх було мало, вони були погано споряджені і весь ентузіазм тримався лише на ідеології. Стабілізувати ситуацію і протидіяти німцям вони б не змогли.

Хоча 25 лютого була зроблена реальна спроба почати масовий запис до Червоної армії, було вже пізно.

Наступ на Псков і Нарву

У 20-х числах німецька армія рушила на Псков (тут був центр північного флоту). За версією Сталіна, 23 лютого молода більшовицька армія вела переможні бої за місто. Насправді, у цей день німці ще навіть не добралися до Пскова.

Бойові дії почалися лише у ніч на 25 лютого. Кілька сотень більшовицьких добровольців справді намагалися захистити Псков. Однак 25-го місто вже зайняли німці. Більшовиків ж частина втекла, а частина загинула.

У Нарві ситуація була ще гірша. Її здали без бою взагалі! За легендою, місто захищав палкий революціонер-матрос Дибенко і його поплічники "чорні бушлати". У реальності більшовики просто втекли. Дибенко і Ко аж у Самару (а це майже 2 тисячі кілометрів). Хоча трибуналу він не уник.

До речі, 23 лютого німецькі війська були за 170 км від Нарви. З ким же билися доблесні більшовики?

Що святкують 23 лютого?

Отже святкувати ані Росії сучасній, ані часів СРСР не було чого. 23 лютого не було жодних боїв, де б Червона армія проявила особливу доблесть. 23 лютого як День заснування Червоної армії – не більше ніж технічна помилка. Яку потім обіграли вигаданими історіями про переможні бої, аби відволікти увагу від фактичної поразки.

23 лютого – придумана більшовиками дата, щоб приховати сором перед світом і власними громадянами. Один з сотні міфів, на яких побудована вся історія Росії.

"Апостроф" раніше назвав всі дати, які відзначають віруючі в лютому 2021 року - в Україні на цей місяць випадає багато церковних свят.