В Україні змінили трудове законодавство на період дії воєнного стану, дозволивши залучати працівників до роботи в нічний час без їхньої згоди та вводити 6-денний робочий тиждень.
Що ще змінилося для найманих працівників, розбирався “Апостроф”.
Тривалість робочого часу під час воєнного стану може становити до 60 годин на тиждень (у КЗпП закріплено 40-годинний робочий тиждень). За рішенням військового командування або військової адміністрації може бути запроваджено 6-денний робочий тиждень.
На час війни також скасовано дію кількох статей КЗпП, що встановлюють список державних свят України, скорочений робочий день перед святами, додатковий вихідний, якщо свято припало на суботу чи неділю, та обмеження тривалості понаднормових робіт. Тому до перемоги відкладаються не лише перенесення робочих днів, щоб влаштувати чотири вихідні поспіль, а й взагалі будь-які державні свята.
Під час воєнного стану дозволяється залучати працівників до роботи у нічний час без їхньої згоди. Виняток становлять лише вагітні жінки, жінки, які мають дитину до одного року, та особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота. При цьому зупинено дію статті КЗпП, яка встановлює, що нічна зміна має бути на годину коротша за денну.
Роботодавець зобов'язаний виплачувати заробітну плату вчасно відповідно до трудового договору. Єдиний виняток – якщо він зможе довести, що строки порушено внаслідок ведення бойових дій чи інших обставин непереборної сили.
У період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні. Роботодавець може відмовити працівникові у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустки з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури.
З'являється можливість призупинення дії трудового договору – тимчасового припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою та тимчасового припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у разі, якщо робота підприємства стала неможливою через військову агресію. При цьому трудові відносини між працівником і роботодавцем не припиняються і робота може бути відновлена, як тільки для цього з'явиться можливість.
Відшкодування заробітної плати та інших належних працівникові виплат у повному обсязі покладається на державу, яка здійснює військову агресію проти України. Очевидно, що після закінчення війни громадяни України зможуть вимагати компенсацію недоотриманої зарплати з майбутніх репарацій, якщо їх вдасться отримати.
Детальніше читайте у матеріалі “Апострофа”: Все для фронту: ухвалено закон про трудові відносини під час війни
