У понеділок, 23 травня, в Україні відзначають День морської піхоти. Саме й цей день у 1918 році вона утворилася. Наразі морські піхотинці допомагають захищати Україну на Донбасі та інших важливих напрямках. До цього воїни трималися до останнього у Криму під час окупації півострова у 2014 році Росією.
"Апостроф" розповів головні факти та історію свята.
У нескінченних воєнних операціях морпіхи Української Народної Республіки засвідчили високі бойові якості, а також стійкість та вірність Україні. Сучасна морська піхота Військово-Морських Сил Збройних Сил України - це спадкоємниця героїчних учасників визвольної боротьби у часи Української революції 1917–1921 років.
Українізація
У 1918 році розпочалося формування першої регулярної частини цих військ – бригади морської піхоти Української Держави. Роком раніше моряки-чорноморці активно підхопили хвилю українізації в армії та на флоті колишньої Російської імперії.
Першою на Чорноморському флоті українізувалася берегова частина – севастопольський півекіпаж, якою командував підполковник Володимир Савченко-Більський. Офіцери та матроси севастопольського флотського півекіпажу сформували Окремий морський курінь імені Петра Сагайдачного, який відбув з Кримського півострова, щоб посилити гарнізон у Києві.
Гетьманство
У часи Гетьманату процес створення морської піхоти України став системним. 23 травня 1918 року гетьман Павло Скоропадський видав наказ №70 "Про початок формування бригади Морської піхоти в складі трьох полків для несення служби". Кожен полк складався з трьох куренів (батальйонів), які мали по чотири піхотні і по одній кулеметній сотні (роті). 15 липня з'явилась уніформа морської піхоти. Варто зазначити, що вояки куреня билися із більшовиками на вулицях Києва у лютому 1918 року.
Морське відомство Української Держави постановило, що 1-й полк морської піхоти має дислокуватися в Одесі, 2-й - у Миколаєві, 3-й - у Херсоні. Утворилися три ескадронів морської кавалерії – в Одесі, Очакові та на Перекопі. Підрозділи морської піхоти обороняли берег та проводили десантні операції.
Бригади формував відділ морської піхоти Головного морського штабу Морського міністерства, яким керував підполковник Гаврило Никогда. Проте до кінця правління Скоропадського формування бригади так і не завершилося.
Гуцульський полк
На Західній області УНР почався новий етап історії морської піхоти. Так, 24 березня 1919 року з'явився наказ по Морському міністерству УНР щодо формування полку морської піхоти. До його складу мали поступити мобілізовані військовими апаратами УНР та ЗО ЗУНР громадяни, які вже проходили службу на російському та австро-угорському флотах.
Але, на справді, більшість особового складу полку було набрано з місцевих сплавників лісу - бокорашів. Вони володіли складним ремеслом керування плотами та човнами на гірських карпатських річках і могли стати гарними моряками. Полковник Гнат Стефанів запропонував назвати полк Гуцульським, і тривалий час ним командував полковник Петро Сич.
Проте у травні 1919 року польські війська відтіснили Галицьку армію до Збруча, а більшовики змусили Армію УНР залишити більшу частину Волині. Тоді як раз завершив формуватися Гуцульський полк. На початку червня українці перейшли у контрнаступ. Галичани розпочали Чортківську офензиву, наддніпрянці вели бойові дії, щоб закріпитися на Поділлі, 1-й Гуцульський полк морської піхоти наступав у складі формування "Запорізька Січ", яке згодом реорганізувалося у 2-гу окрему пішу дивізію Армії УНР.
У той час морські піхотинці відзначилися у боях з більшовиками за Волочиськ, Фельштин (Гвардійське), Ярмолинці, Бар, Жмеринку.
Перший Зимовий похід
Влітку 1919 року вирішали сформувати 2-ий полк морської піхоти, а на базі двох полків створити дивізії морської піхоти під командуванням колишнього морського міністра Михайла Білинського. Тоді 1-й Гуцульський полк увійшов до складу 12-ї дивізії Київської групи Армії УНР, а пізніше до Київської збірної дивізії.
У серпні 1919 року 1-й Гуцульський полк наступав в напрямку Христинівки на Черкащині. Це був час Офензиви на Київ – Одесу - великого наступу об’єднаних українських армій. Морські піхотинці стали жертвою епідемії тифу, яка знесилила українське військо і привела до "Трикутника смерті" в грудні 1919 року. Але вони не склали зброї, вирушивши у Перший Зимовий похід тилами денікінських і червоних окупантів.
За п’ять місяців морські піхотинці, як і деякі інші українські герої, пройшли з боями багато кілометрів, перш ніж з’єдналися з 2-ю стрілецькою дивізією Армії УНР. Вона наступала на Поділлі в союзі з Військом польським. Після завершення Першого Зимового походу Армію УНР знову реорганізовали.
1-й Гуцульський полк не стали відновлювати, а колишні його бійці продовжили нести службу у складі 4-ї Київської стрілецької дивізії. З червня до листопада 1920 року вони несли службу на Поділлі та в Галичині.
Бронепотяг "Чорноморець"
У 1920 році в Армії УНР створили ще одну військово-морську частину – 1-й флотський півекіпаж, який згодом став називатися Військова флотилія. Матросів укомплектували на бронепотяг "Чорноморець", на якому 21 листопада 1920 року моряки Військової флотилії забезпечили відхід українського війська на польський бік річки Збруч в районі Підволочиська, до останнього затримуючи ворогів.
Другий Зимовий похід
17 листопада 1921 року учасники рейду разом з морськими піхотинцями зазнали поразки в бою з червоними під Малими Міньками у Житомирській області. Тоді загинув один з творців морської піхоти УНР Михайло Білинський.
Нагадаємо, під час першого штурму Зачатівки Донецької області 5 березня загинув 27-річний командир взводу 140-го окремого розвідувального батальйону морської піхоти ВМС ЗСУ Антон Гевак "Перун", прикриваючи українських воїнів під час того, як вони рухалися в укриття після бою з окупантами. Товариші по службі його називають "взірцем офіцера нового покоління".
