Щороку, 19 серпня віруючі християни відзначають Яблучний Спас, який ще називають Преображенням Господнім – у цей день православні несуть до церкви на освячення яблука та інші фрукти, овочі, хліб та воду.
Про історію виникнення свята та традиції святкування розповідає "Апостроф".
Яблучний Спас є одним із трьох свят, які православні святкують у серпні. Наші пращури називали усіх богів Спасами і інтерпретували їх, як визволителів від усяких бід та нещасть. Також вважалося, що саме на Спас душі предків з’являються на землю і відвідують свої родини. Також, люди вірили, що предки сприяють цвітінню і дозріванню плодів, охороняють ниви, садки і городи, тому всіляко їх вшановували.
Яблучний Спас або Спас на горі святкується 19 серпня. Церква до цього свята пристосувала свою легенду про "преображення" Ісуса на горі Фавор. Однак це один з багатьох прикладів накладання пізніших міфів на давні язичницькі звичаї, адже Боги Спаси вшановувалися на високих горах, скелях або біля джерел (у місцях, які люблять Боги). Тут відбувалися також військові братчини, тризни, поминання загиблих воїнів.
У цей день на скелях та горах приносили пожертву богам, поминаючи полеглих героїв-воїнів. Пожертви приносили "початками" - першими літніми плодами, як подяка душам воїнів за спасіння нинішнього життя.
В Україні була дуже розвинута магія початку, тому й перші плоди Землі потребували ритуального освячення, щоб забезпечити достаток протягом року. Люди "жертвували" своїм врожаєм, пригощаючи яблуками, грушами, медом, сотами друзів, рідних і сусідів, аби потім отримати значно більше.
Освячені "початки" зберігали до нового врожаю або початку посіву, їх використовували протягом року для лікування, підкурювання, оберегу, а по закінченні річного круга - Кола Сварожого - ритуально знищували рештки, тобто кидали в багаття, на городи, на воду.
Раніше ми писали, що треба святити в церкві на Яблучний Спас.
