Давні слов'яни за часів язичництва 25 грудня відзначали день сонцестояння, яке називали святом богині Коляди, яка народжувала нове сонце на ім'я Божич, на якого полював змій Коротун. Власне, відтоді пішла традиція ходити по хатах, аби сповістити людям про народження нового Сонця, і побажати добробуту господарям.
Про це пише УП, зазначаючи, що за часів християнства колядки стали виконувати на Різдво, щоб прославити народження Ісуса Христа.
За традицією на Різдво українці зранку ходили до церкви, а у вечері починали колядувати по хатах.
Читайте також: "Сію, вію, посіваю - повербанка заряджаю": тексти українських колядок на новий лад
Спершу йшли колядувати діти, а за ними вже дорослі. Дівчата та хлопці ходили окремо, але усі групи після колядування вітали господаря оселі з Різдвом й натякали на те, що чекають на винагороду.
Важливу роль під час колядування та щедрування грали костюми колядувальників. У ХVIII-ХІХ ст. на заході Україні набув поширення вертеп, де у формі вистав розігрували біблійську тематику, зокрема народження Христа.
Походи делегацій ряжених колядувальників, які несли різдвяну зірку, були більш поширені у центральних і лівобережних регіонах. Вони водили "козу", роль якої грав один з учасників групи, який був у масці та кожусі й виконував ритуальний танець.
Одної з найпопулярніших старовинних різдвяних колядок була "Небо і земля", в якій прославляли народження Ісуса:
Небо і Земля нині торжествують.
Ангели й люди весело празнують.
Христос родився, Бог воплотився,
Ангели співають, царіє вітають,
Поклін віддають, пастиріє грають,
"Чудо, чудо!" – повідають.
Колядки дають зрозуміти, як уявляли створення світу наші пращури:
Ой як се було на початку світа,
Не було тоді ні неба ні землі
Тільки но було синєє море.
На тім синім морі – явір зелененький,
На тім яворойку на горі – гніздойко,
А в тім гніздойку – три соколойки.
Впускали вони ся в синєє море.
Перший пожитойко, вози ми житойко,
Другий пожитойко, – яра пшеничейка,
Третій пожитойко – трава зеленейка.
Вози ми житойко людям на хлібойко,
Яра пшеничейка – на проскуройки,
Трава Зеленейка – для худобойки.
В українських колядках часто відтворювали історичні обставини, а у часи СРСР, коли забороняли Різдво, обрядові пісні були навіть проявом протесту.
Колядка "Сумний святий вечір в 46-му" році була написана поетом-підпільником Михайлом Дяченком-"Боєславом".
Сумний Святий вечір в сорок шестім році:
По всій нашій Україні плач на кожнім кроці.
Сіли до вечері мати з діточками,
Замість мали вечеряти – вмилися сльозами.
Мати гірко плаче, а діти питають:
– Мамо, мамо, де наш тато, чом не вечеряють?
– Тато на Сибірі, в далекій чужині,
Споминає Святий вечір в нашій славній Україні.
Споминає Святий вечір та й усю родину,
Батька, матір, жінку й діти, й нашу неньку Україну.
Сумний Святий вечір в сорок шестім році:
По всій нашій Україні плач на кожнім кроці.
Російсько-українська війна також надихає українців на створення нових, сучасних колядок.
Мешканець Олег Вітвіцький написав твір "Там во Бахмуті", який розповідає про народження Христа та війну в Україні.
Там во Бахмуті,
Де стріли чути,
Де стільки цвіту
Вже полягло...
Враз тихо стало
І залунало:
Христос Родився!
Славімо Його!
Донецька нічка,
Окопна свічка,
І ворогам всім
Лютим на зло, –
Стали солдати
Колядувати:
Христос Родився!
Славімо Його!
Під Гуляй Полем
Кутя на столі,
Звіздою небо
Там зацвіло,
Вітер у степу
Водить вертепи:
Христос Родився!
Славімо Його!
В місті Марії
Промінь надії
Десь над Азовом
В небо звело,
Там нас чекають,
Тихо співають:
Христос Родився!
Славімо Його!
Під замком львівським,
На Личаківськім,
Лицарів військо
Спокій знайшло...
Ми ж до Героїв
Із колядою:
Христос Родився!
Славімо Його!
В древньому Римі
Петрик із Криму
Разом зі світом
Славить Різдво,
Юля з Луганська,
Настя з Бердянська:
Христос Родився!
Славімо Його!
А в Тернополі
Маленька Оля
З фронту чекає
Татка свого.
Ручки складає,
Слізки втирає:
Христос Родився!
Славімо Його!
Наша родина -
Вся Україна,
І Збройні сили,
І ТРО,
Під Божим стягом
Йдем до звитяги, -
Христос Родився!
Славімо Його!
Нагадаємо, раніше ми писали, що найяскравішою традицією свята Різдва є обрядові пісні - "колядки".
