Військовослужбовці Збройних Сил України можуть звільнитися з військової служби у випадку самостійного виховання дитини (дітей) до 18 років. При цьому військовослужбовець має надати переконливі докази неможливості виховання дитини іншою особою.

Відповідне роз’яснення надали адвокати Ірина і Владислав Леонови.

Питання звільнення з військової служби під час дії воєнного стану регулює стаття 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".

Читайте також: Рада розширила перелік обставин для демобілізації військових та змінила закон про відпустки

Відповідно до зазначеної статті Закону звільнитися з військової служби військовослужбовець може, зокрема, у зв’язку з самостійним виховуванням дитини (дітей) віком до 18 років.

Варто звернути увагу, що розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дитини з одним із батьків не доводять факт відсутності участі іншого з батьків у вихованні дитини та, відповідно, не підтверджують самостійне виховання дитини.

"Тобто, наявність рішення суду про розірвання шлюбу, про стягнення аліментів, про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, або ж рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з одним із батьків не може слугувати достатнім доказом того, що військовослужбовець самостійно виховує дитину, адже такі рішення не впливають на право чи обов’язок іншого з батьків здійснювати виховання дитини й не підтверджують невиконання ним цього обов’язку", - пояснили юристи.

Однак інколи обставини складаються таким чином, що діти військовослужбовця залишаються без батьків через їх службу в лавах ЗСУ, а іншої людини, яка могла б взяти на себе їхнє виховання, немає.

В такому разі для звільнення з військової служби необхідно подати на ім’я командира рапорт про звільнення та додати до нього документи, які підтверджують право на звільнення у воєнний час.

Документами, які підтверджують факт самостійного виховання, є:

• свідоцтво про народження дітей;
• свідоцтво про смерть іншого з батьків;
• рішення суду про позбавлення батьківських прав іншого з батьків;
• рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дітей.

"Для того, щоб отримати рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини, треба звернутися до суду із заявою у порядку окремого провадження у цивільному судочинстві", - йдеться в поясненні.

До заяви необхідно долучити докази того, що військовослужбовець самостійно виховує дітей. Такими доказами можуть бути:

• рішення суду про розлучення та встановленням місця проживання дитини;
• нотаріально посвідчений договір про участь у вихованні дитини;
• довідка про осіб, що спільно проживають;
• акт обстеження житлово-побутових умов.

Таким чином, військовослужбовець буде мати право на звільнення з військової служби на підставі самостійного виховання дітей віком до 18 років у разі наявності документів, які підтверджують факт самостійного виховання, про які зазначено вище.

Важливо: для звільнення з лав ЗСУ недостатньо просто розлучитись та визначитись з місцем проживання дітей. Вагомими підставами для ухвалення відповідного рішення про демобілізацію може бути смерть одного з батьків, позбавлення когось із батьків батьківських прав, встановлення факту про зникнення безвісти одного з батьків дітей, факт тривалої хвороби одного з батьків, що виключають можливість виховання тощо.

В низці випадків єдиним дієвим варіантом для демобілізації військовослужбовця є спроба звернення до суду для встановлення факту самостійного виховання дітей.

Раніше ми розповідали, кому дозволена військова служба за місцем проживання.

Вас може зацікавити:

Українцям можуть дозволити демобілізуватися за півтора року: результати петиції

Повістка – це ще не все: як оскаржити висновки ВЛК

Зарплати скоротять: хто "проспонує" повернення надбавок військовим у 30 тисяч