Бананів, апельсинів та горілки раніше не святили: давні українські традиції у Великодню ніч

Субота, 04 травня 2024, 13:51

В Україні Великдень вважається одним із найулюбленіших свят. З давніх-давен з цим святом пов'язані цікаві традиції.

Про це пише "Українська правда. Життя".

Читайте також: Сонячне свято: які язичницькі коріння має Великдень

Наповнення великоднього кошика відрізнялося залежно від регіону. Раніше ніде, звісно, не святили банани, апельсини, горілку чи вино.

до церкви несли яйце, очищене від шкарлупи, крашанки, писанки, паску, ковбасу, шпондер (печеню), полядвицю (копчене свиняче чи яловиче філе у вигляді ковбаси), хрін, сир та сіль. В гуцулів до всього ще й досі святять сирні коники. Гуцули несли свячене у пасківниках - це були різьбленні дерев'яні кошики-посудини, які майстрували спеціально до Великодня.

У центральній Україні вміст кошика був трохи інший: яйця (можна і в шкарлупі), шматок ковбаски, сало, бекон або запечене м’ясо, сир, мішечок з пшоном, пиріжки. Паску святили не лише в кошиках, а й у ночвах. Їх ще називали нецки.

За звичаєм коли кошика приносили додому - хустку чи покривало розв'язували або над головою доньки на виданні, аби швидше вийшла заміж, або над головами малих дітей, "щоб розум розв'язати".

Було таке, що той, хто йшов до церкви, міг розговітися в дорозі першим, не чекаючи сім'ї. Це стосувалося особливо тих, парафіян, які жили високо в горах, або кому до церкви треба було йти кілька годин. До речі, тоді, як і зараз, були люди, які ходили до церкви тільки раз на рік, на Великдень. Їх в народі називали річниками.

Після того, як сім'я приходила додому з церкви, розговлялася і лягала досипати. Коли просиналися – йшли знову до церкви, проводити гаївки.

Було багато ігор, як от "Чий батько дужчий" (стукання крашанками), "Довга линва" (перетягування каната), "Ми кривого танцю йдемо", з меншими дітьми грали "Соловеєчку-пташку-сватку" та "Як сіють мак".

Перший понеділок після Великодня називали Волочебним - бо всі "волочилися" від хати до хати у гості. До наших днів дійшла традиція Обливаного понеділка, однак з часом вона втратила свій сенс. Раніше хлопці поливали водою лише дівчат зі своєї громади. Це не було загальне обливання. Старших пань ніхто не чіпав. Облити міг хтось з родичів приблизно одного віку, кум куму, наприклад, але легесенько, для годиться. Дівчата хлопців не обливали. Натомість на Бойківщині дівчата парубків у вівторок за обливаний понеділок били кропивою.