Американський фотограф та метеоролог Пол Сміт сфотографував незвичайно рідкісне погодне явище — великий і яскравий спалах червоного спрайту, розмір якого в діаметрі досягав близько 65 км. Спалах виник у верхніх шарах атмосфери під час інтенсивної грози над півднем США, а тривав він лише кілька мілісекунд.
Фото цього та інших спрайтів фотограф поділився на своїй сторінці у Facebook.
За словами Сміта, це найбільший та дуже яскравий спрайт, який йому вдалося «зловити» в об'єктив камери за останні кілька років спостережень нічного неба.
Як пояснив у своєму блозі метеоролог Ігор Кібальчич, червоні спрайти (red sprite) – це величезні, але тьмяні електричні спалахи, які виникають безпосередньо над активною грозою у верхній атмосфері Землі. Їхня поява безпосередньо пов'язана з ударами лінійних блискавок між хмарою та земною поверхнею. Спрайти являють собою витягнуті плями червоного відтінку, які можуть розташовуватися як по одинці, так і групами. Середня висота виникнення спрайту становить 50 – 90 км над землею.
Вперше подібні спалахи були задокументовані на фотографії 5 липня 1989 року, коли вчені з Університету Міннесоти, використовуючи відеокамеру при слабкому освітленні, випадково отримали перше зображення цього явища. Через кілька років після відкриття їх назвали «спрайтами» («повітряними духами») у зв'язку з їхньою невловимою природою. З моменту їх відкриття у 1989 році спрайти фотографують із землі, з літаків та з космосу, вони стали предметом інтенсивних досліджень.
Виходячи з видимої форми подібних спалахів, виділяють три основні типи спрайтів:
- Медузоподібні - дуже великі та яскраві спалахи, які займають об'єм в атмосфері близько 50 х 50 км. Вони є тісною сукупністю безлічі дрібних спалахів, об'єднаних між собою з яскраво вираженими «вусиками» в нижній частині. Саме спрайт такого типу зняв Пол Сміт.
- Колонноподібні спрайти - електричні розряди червоного кольору, у вигляді відносно тонких та вузьких стовпчиків, які іноді формують групи.
- Морквоподібні спрайти - витягнуті на вигляд спрайти з довгими вусиками в нижній частині.
Як пояснюють вчені, спрайти рідко виникають поодинці, найчастіше вони з'являються парами чи трійками. Іноді відстань між спрайтами над окремою грозою становить близько 50 км.
Спрайти ледь можна розгледіти неозброєним оком, однак у наш час спостереження за ними ведуться за допомогою приладів та інструментів, які дозволяють посилювати отримане зображення. Вченим вже вдалося розглянути, що структура спрайтів дуже складна, волокниста, і жоден спрайт за своєю структурою не схожий на інший.
Нагадаємо, раніше експерти дали прогноз космічної погоди на Землі і розповіли, коли нашу планету можуть атакувати магнітні бурі.
