За квітень 2019 року в ході бойових дій на Донбасі Збройні сили України втратили 15 бійців.
Про це повідомляється в матеріалі видання "Цензор.нет".
1. Яна Михайлівна Червона (позивний Відьма) народилася 16.04.1979 року в Харкові.
У 1996 році закінчила навчання в середній школі №131, після чого поступила в Харківський коледж Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій.
Була учасницею Харківського Автомайдану, Харківської самооборони. З літа 2014 року займалася волонтерською діяльністю, допомагала батальйону "Айдар". У вересні 2016 підписала контракт з 54-ю ОМБр, служила стрільцем, а згодом - кулеметником 3-ї роти 1-го механізованого батальйону. Учасниця боїв на Світлодарській дузі взимку 2016-2017 років. Влітку 2017-го перейшла в батальйон "Донбас-Україна".
Старший солдат, навідник-кулеметник кулеметного відділення взводу вогневої підтримки 2-ї штурмової роти 46-го окремого батальйону спеціального призначення "Донбас-Україна" 54-ї окремої механізованої бригади.
Загинула 2 квітня в 13.30 в районі села Новозванівка Попаснянського району Луганської області від прямого попадання міни в бліндаж під час обстрілу взводного опорного пункту.
Похована 4 квітня на Алеї Слави міста Харків. У неї залишилися мати, брат, чоловік і двоє дітей.
2. Олександр Анатолійович Мілютін (позивний Дєда) народився 29.12.1968 року у селі Клишки Шосткинського району Сумської області. З дитинства мешкав у місті Бахмут Донецької області.
Закінчивши 8 класів Бахмутської школи №11, вступив до Ясиноватського професійно-технічного училища №69, у якому отримав фах машиніста. 1998 року проходив службу у Німеччині, а потім 12 років працював у слідчому ізоляторі Бахмута.
Призваний за контрактом Бахмутським РВК 18.01.2017 року.
Молодший сержант, командир бойової машини-командир 3-го відділення 2-го взводу 2-ї штурмової роти 46-го окремого батальйону спеціального призначення "Донбас-Україна" 54-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 2 квітня о 13.30 в районі села Новозванівка Попаснянського району Луганської області від прямого влучання міни у бліндаж під час обстрілу нашого взводного опорного пункту з 82 та 120-мм мінометів.
Похований 4 квітня у Бахмуті. У нього залишилися батьки, дружина, син і донька.
3. Юрій Миколайович Фармагей (позивний Миколаїч) народився 06.05.1972 року в селі Огіївка Гайсинського району Вінницької області.
Закінчивши 8 класів Кіблицької середньої школи, вступив до Теплицького професійно-технічного училища № 13, в якому отримав спеціальність плодоовочівник. Потім був призваний на строкову службу, яку проходив в Севастополі, в рядах Військово-морських сил.
У 2015 році Юрій Миколайович був покликаний по мобілізації, відслуживши 1,5 року, в жовтні 2016-го він підписав контракт, а в жовтні минулого року його продовжив.
Старший солдат, номер розрахунку кулеметного відділення роти вогневої підтримки 34-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади.
У колективі він був найстаршим, до нього завжди зверталися за порадою, дуже поважали, Миколаїч оберігав молодих побратимів, відганяв від небезпечних позицій, сам намагався чергувати на ділянках, які прострілювалися.
Загинув 5 квітня в районі селища Піски Ясинуватського району Донецької області від смертельного кульового поранення, нанесеного снайпером-найманцем РФ.
У нього залишилися батьки, два брата, дружина, дочка і син, який зараз теж проходить службу в одному з підрозділів ВМСУ.
4. Дмитро Володимирович Стрекнєв народився 09.07.1997 року в селищі міського типу Нижня Дуванка Сватівського району Луганської області.
Закінчивши в 2015 році 11 класів школи, хлопець вступив до Рубіжанського професійного ліцею, в якому отримав спеціальність електрогазозварника, а в 2017 році підписав з ЗСУ контракт.
Солдат, гранатометчик 3-го відділення 3-го взводу 3-й роти 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 6 квітня в 23.30 в районі хутора Вільний Попаснянського району Луганської області від смертельного кульового поранення, яке отримав під час обстрілу українського наглядового пункту зі стрілецької зброї і великокаліберних кулеметів.
Похований 9 квітня у Нижній Дуванці. У нього залишилися мати, вітчим, двоє братів і сестра.
5. Іван Петрович Лисиця народився 03.04.1996 року у селі Карпівка Широківського району Дніпропетровської області. Мешкав у селі Вишневе.
2013 року закінчив сільську школу Карпівки. Тричі підписував контракт із Збройними Силами України.
Солдат, навідник 1-го відділення 1-го взводу 3-ї роти 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 6 квітня о 23.30 в районі хутора Вільний Попаснянського району Луганської області від смертельного кульового поранення, що зазнав під час обстрілу нашого спостережного пункту зі стрілецької зброї та великокаліберних кулеметів.
Похований 9 квітня у селі Широка Дача. У нього залишилися мати, двоє братів та сестра.
6. Микола Миколайович Неживий (позивний Механ) народився 16.09.1961 року в селі Перчунове Добровеличківського району Кіровоградської області. З 1983 року жив у Хмельницькому.
Закінчивши 8 класів сільської школи, вступив до Миколаївського ПТУ, в якому отримав спеціальність "слюсар-механік". Потім чоловік був призваний на строкову службу, яку він проходив у Хмельницькому, де і залишився жити.
У квітні 2014 року Микола Миколайович продав свою машину, щоб придбати собі військове спорядження, і добровольцем прийшов в батальйон "Айдар", в якому провоював до початку 2015 року, а 24.02.2015-го підписав з ЗСУ контракт і потрапив до лав 93-ї ОМБр. Брав участь в боях в районі селища Опитне і Донецького аеропорту, а навесні 2016-го, після виведення "холодноярців" на ППД, перевівся в 54-у ОМБр, в складі якої відважно боровся на Світлодарській дузі, за що отримав нагороду.
Після виведення 54-ї ОМБр із зони бойових дій Механ перейшов в 46-ий окремий батальйон спеціального призначення "Донбас-Україна" і служив там до 06.01.2018 року, після чого повернувся до Хмельницького для проходження лікування та реабілітації, а 02.02.2019 він підписав з 93-ю ОМБр новий контракт і знову відправився на війну.
Сержант, механік-водій 3-го відділення 2-го взводу 6-ї роти 2-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 8 квітня від смертельного осколкового поранення, отриманого під час обстрілу нашого взводного опорного пункту.
Похований 11 квітня в Хмельницькому. У нього залишилися дружина і троє онучок. Дочка Миколи Миколайовича померла 24 квітня, через 2 тижні після смерті батька.
7. Олег Леонідович Бойцов народився 28.11.1979 року в місті Слов'янськ Донецької області.
Старшина служби цивільного захисту, старший сапер відділення піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону спецпризначення ГУ ДСНС України в Донецькій області.
Загинув 9 квітня в районі селища міського типу Зайцеве Донецької області в результаті вибуху невідомого вибухонебезпечного предмета під час проведення робіт з обстеження та очистки території від вибухонебезпечних предметів поблизу насосної станції каналу Сіверський Донецьк - Донбас.
Похований 11 квітня в Слов'янську. У нього залишилися дружина і двоє дітей.
8. Роман Вікторович Чібінєєв народився 04.06.1989 року в місті Бердянськ Запорізької області. Жив в Києві.
У 2014 році закінчив в Бердянську школу-інтернат (хлопець рано втратив батьків), після чого навчався в Бердянському професійно-будівельному ліцеї.
З 2016-му підписав з ЗСУ контракт.
Старший солдат, командир десантно-штурмового відділення 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Загинув 11 квітня на Приазовському напрямку під час бою з найманцями РФ.
Похований 16 квітня в Києві. У нього залишився брат (Валерій Чібінєєв, кіборг, Герой України).
9. Володимир Юрійович Лисаківський (позивний Юрист) народився 04.08.1991 року в селі Красненьке Кривоозерського району Миколаївської області.
Закінчивши 11 класів сільської школи, хлопець вступив на факультет правознавства Національного університету Державної податкової служби, який знаходиться в місті Ірпінь, де отримав ступінь бакалавра в 2012 році.
28.04.2015 року Володимир був покликаний по мобілізації, потім ще двічі підписував контракт (спочатку на півроку, а в наступний раз - на 3 роки).
У 2016 році Юрист брав участь в зборах резервістів 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, і там настільки добре показав себе, що привернув увагу людей з морської піхоти, які негайно запропонували йому контракт з їх підрозділом, і Володимир погодився.
Старший матрос, старший навідник 3-го відділення мінометної батареї 18-го окремого батальйону морської піхоти 35-ї окремої бригади морської піхоти.
11 квітня поблизу населеного пункту Гранітне Донецької області він отримав вкрай важке поранення під час обстрілу наших позицій і помер через добу, 12 квітня, в лікарні міста Волноваха.
Похований 14 квітня в рідному селі. У нього залишилися батьки і сестра.
10. Ігор Павлович Ігнатенко (позивний ЦУМ) народився 17.11.1963 року в місті Василівка Запорізької області.
З 1992 року був учасником відродження руху запорізького козацтва, отаман Великолузького куреня Василівського району. Всією душею чоловік віддавався улюбленій справі - фермерству, заснував і керував фермерським господарством "Кош".
Активно і безпосередньо брав участь в Революції Гідності, був сотником 20-й майданівської сотні, після Майдану неодноразово привозив і передавав Запорізькому обласному краєзнавчому музею експонати з Майдану, а згодом - з війни.
Воював у складі батальйону спеціального призначення "Донбас" Національної Гвардії України, в 37-му окремому мотопіхотному батальйоні 56-ї окремої мотопіхотної бригади, а з 18.06.2018-го захищав нашу землю в складі 93-ї ОМБр.
Старший сержант, номер розрахунку гранатометного взводу 2-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади.
Загинув Ігнатенко 12 квітня в районі шахти Бутівка Донецької області від смертельного осколкового поранення, яке отримав під час обстрілу наших позицій з 82-мм мінометів.
Похований 18 квітня в Василівці. У нього залишилися дружина і двоє синів.
11. Микола Миколайович Волков (позивний Смурфік) народився 25.02.1999 року в Маріуполі.
Хлопець закінчив 9 класів школи №4, після чого вступив до Маріупольського електромеханічного технікуму на спеціальність "електрик". Коли Маріуполь був обстріляний найманцями РФ з "Градів", Микола негайно відправився до військкомату, але там його визнали непридатним до військової служби через перенесену раніше важку черепно-мозкову травму.
Любив футбол і команду рідного міста ФК "Маріуполь", відвідавши в сезоні 2017/18 років всі її матчі.
Після закінчення футбольного сезону, не маючи відповідної медичної освіти, він вирішив допомагати нашим пораненим воїнам і прийшов до лав добровольців. Пройшовши навчання в навчальному центрі Медичного батальйону "Госпітальєри", він в липні 2018 року, в складі медичної групи ASAP, відправився в Піски. З осені того ж року був закріплений за 8-м батальйоном УДА.
Доброволець-парамедік 2-ї роти "Тіні" 8-го окремого батальйону "Аратта" Української Добровольчої Армії.
10 квітня ввечері в районі рідного міста Маріуполь Смурфіку потрапив в голову снайпер найманців РФ. Поранення було сверхкрітічним, куля розтрощила кістки черепа і завдала великої шкоди мозку. Микола в стані коми був доставлений в лікарню імені Мечникова в Дніпрі, кілька разів переживав клінічну смерть. Лікарі боролися до останнього, але і вони були безсилі, Микола помер в 8 ранку 15 квітня.
Похований 17 квітня на Алеї Слави Маріуполя. У нього залишилися батько і зведена сестра.
12. Олександр Олегович Цапенко (позивний Студент) народився 16.10.1998 року в селищі міського типу Широке Дніпропетровської області. Жив в Кривому Розі.
Солдат, навідник-оператор відділення управління 5-ї роти управління 2-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 21 квітня в 23.30 від смертельного осколкового поранення, яке отримав під час обстрілу нашого взводного опорного пункту з 82-мм мінометів.
Похований 23 квітня на Алеї Слави села Широка Дача. У нього залишилися дві сестри.
13. Юрій Миколайович Коновод (позивний Учитель) народився 09.08.1964 року в Сєверодонецьку. З дитинства жив у селі Ланна Карлівського району Полтавської області. Здобувши вищу освіту, переїхав в село Зачепилівка Харківської області.
У 1981 році він закінчив 10 класів Ланнівський середньої школи, після чого був призваний на строкову службу. Навчання Юрій Миколайович проходив в Десні, де і почув, що формується група військовослужбовців для несення служби в Афганістані. Він негайно подав добровільний рапорт, в якому виявив бажання приєднатися до контингенту радянських військ.
15.01.1983 року він вилетів до Афганістану, де служив до 1984 року, в селищі Катіборг. Неодноразово брав участь в жорстоких боях, отримав поранення в ногу. Демобілізувавшись, Учитель поступив на історичний факультет Полтавського національного педагогічного університету, який закінчив у 1989 році.
29.08.2016 року Юрій Миколайович почав службу за контрактом в 53-й окремій механізованій бригаді, в якій служив молодшим сержантом, водієм-електриком розвідувального взводу 1-го батальйону. У жовтні 2018-го контракт закінчився, але Учитель знову повернувся до улюбленої бригаді, вже в складі "Айдара", в який прийшов 15.03.2019 року.
Молодший сержант, військовослужбовець 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар" 53-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 23 квітня вдень у районі селища міського типу Південне Донецької області від смертельного кульового поранення, нанесеного снайпером найманців РФ.
Похований 26 квітня у Ланній. У нього залишилися дружина і двоє синів.
14. Сергій Володимирович Гвоздієвський народився 14.04.1966 року. Жив в місті Могилів-Подільський Вінницької області.
Сержант, військовослужбовець 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.
29 квітня на Маріупольському напрямку він отримав важкі поранення, після надання невідкладної медичної допомоги був евакуйований в Дніпро, але, не дивлячись на всі зусилля лікарів, від травм помер 30 квітня.
Дата і місце поховання на момент виходу матеріалу не визначені.
15. Володимир Анатолійович Куцик народився в 1968 році, житель села Стоянів, Радехівського району Львівської області.
30 квітня Володимир загинув від снайперської кулі новітньої російської гвинтівки калібру 12,7 мм, в районі населеного пункту Мар'їнка, Донецькій області.
Бійцеві надали невідкладну медичну допомогу і почали евакуацію до лікарні. Але, на жаль, поранення виявилося несумісним з життям.
Нагадаємо, як раніше повідомляв "Апостроф", з 20 по 23 квітня на сході України в зоні проведення операції Об'єднаних сил загинуло щонайменше 12 окупантів, ще 18 бойовиків отримали поранення.
