У вічній мерзлоті Сибіру вчені знайшли глибоко заморожені муміфіковані останки молодого шерстистого носорога, що жив понад 32 000 років тому.
Дослідження вчених опубліковано в журналі Doklady Earth Sciences.
Труп цієї доісторичної істоти, знайдений на вкритих льодом берегах річки Тірехтях у російській Республіці Саха, дає важливу інформацію про види, які колись бродили в арктичній тундрі під час останнього льодовикового періоду. Добре збережений правий бік молодого шерстистого носорога, який помер у віці 4 років, досі має ділянки шкіри та хутра у дивовижному стані.
Ліва сторона туші, з іншого боку, виявляє значні пошкодження з явними ознаками того, що хижаки харчувалися нею незадовго до або після смерті. Подальший аналіз останків виявив сліди крихітних ракоподібних у хутрі носорога, що свідчить про те, що тварина загинула в неглибокій водоймі.
Шерстисті носороги (Coelodonta antiquitatis), як і знайдений у Сибіру, були масивними травоїдними тваринами, які жили між 460 000 і 12 000 років тому, співіснуючи з іншими мегафаунами, такими як шерстистий мамонт (Mammuthus primigenius). Вони були добре пристосовані до холоду, мали густу шерсть, це кудлате хутро допомогло їм вижити в суворому кліматі гігантської степової екосистеми. Попри їхню важливість в екосистемах Льодовикового періоду, про шерстистих носорогів залишається багато невідомого.
Збережена шкіра, волосся та м’які тканини муміфікованих зразків шерстистого носорога дають життєво важливі підказки, які покращують і розширюють розуміння, отримане в результаті століть вивчення лише їхніх кісток. Хоча добре встановлено, що ці тварини були добре пристосовані до холодного сухого середовища льодовикового періоду, збережені зразки пропонують більш прямі докази природи цих пристосувань. Зокрема, товщина їхньої шкіри та густота хутра дають більш чітке уявлення про те, як вони витримували екстремальні арктичні умови.
Нагадаємо, вчені знайшли в Індії останки змії розміром більше, ніж тиранозавр Т-Rex.
