Гуни залишили свій слід в історії головним чином завдяки подвигам їхнього найбільшого вождя Аттіли, який в п’ятому столітті нашої ери правив великою та могутньою імперією, що напала на римлян і допомогла прискорити падіння Західної Римської імперії. Вони раптово з'явилися в Європі в 370-х роках, заснувавши одну з найвпливовіших, хоча і короткочасних імперій в Європі, тому справжнє їхнє походження досі залишалося загадкою.
Дослідження вчених опубліковано в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Вчені довго сперечалися, чи походять гуни від хунну ( імперія Сюнну) - племен кочових людей, які домінували в степах Східної Азії на Монгольському плато з третього століття до нашої ери до першого століття нашої ери. Імперія хунну розпалася близько 100 р. н. е., залишивши 300-річний проміжок до появи гунів у Європі.
Вчені вирішили знайти лінії ДНК, які з’єднують ці три століття, і проаналізували ДНК 370 осіб, які жили в історичні періоди, що охоплювали близько 800 років. Найдавніші зразки належать до другого століття до нашої ери, а наймолодші — до шостого століття нашої ери, охоплюючи місця в монгольському степу, Центральній Азії та Карпатському басейні Центральної Європи.
Воскова статуя Аттіли Гуна на виставці в Стамбульському сапфірі
Зокрема, вони вивчили 35 нещодавно секвенованих геномів, починаючи з: місця III–IV століття в Казахстані та контексту V–VI століття в Карпатському басейні (сучасна Угорщина), включаючи виняткові поховання гунського періоду, які демонструють східні або «степові» риси, часто пов’язані з кочовими традиціями (тобто поховання «східного типу»).
Результати показали, що після приходу гунів у Карпатському басейні не було великої спільноти вихідців із Азії чи степу. Однак вони ідентифікували невелику, але чітку групу осіб, які часто належали до поховань «східного типу», які мали значні генетичні ознаки Східної Азії.
«Було несподіванкою виявити, що небагато з цих осіб періоду гунів в Європі мають зв’язки з деякими високопоставленими особами імперської еліти пізньої імперії Сюнну, — сказав співавтор дослідження Гвідо Альберто Гнеккі-Русконе з Інституту еволюційної антропології Макса Планка. - Ці зв’язки також включають особу з найбільшої гробниці на терасі, коли-небудь виявленої в контексті хунну".
Цей зв’язок свідчить про те, що деякі гуни в Європі могли простежити свій родовід до важливих пізніх поховань хунну з монгольського степу. Проте генетична картина для більшості осіб гунського та постгунського періодів у Карпатському басейні набагато різноманітніша.
Карта, що показує повну територію імперії гунів у 451 році нашої ери, наприкінці періоду правління Аттіли
Після того, як гуни побудували свою імперію, вони почали загрожувати своїм сусідам, у тому числі римлянам, і саме ці військові пригоди — і успіхи, яких вони досягли в цих зусиллях — створили враження, ніби гуни з’явилися нізвідки. Насправді, як показує нове генетичне дослідження, їхня міграція на захід відбувалася непомітно протягом століть, зливаючись із місцевим населенням перед тим, як остаточно (у багатьох випадках) підкорити їх під керівництвом Аттіли.
Це дослідження висвітлює, як минулі суспільства в Карпатському басейні адаптувалися та змінювалися у відповідь на нових прибульців.
Нагадаємо, раніше вчені дійшли висновку, що «міцні» вікінги насправді були хворі та інфіковані.
