Ситуація на лінії фронту змінюється щодня - десь ворог м'ясними штурмами намагається вибити наші війська з займаних позицій, десь Сили оборони контратакувальними діями відкидають російських окупантів. Та це справи поточні. Що стосуєтьcя глобальної картини, то перелом в ту чи іншу сторону може настати ближче до середини року. Яких змін слід чекати на фронті, чи стануть порятунком для наших сил західні літаки і які наразі сценарії розвитку подій - в етері Апостроф TV пояснив військовий аналітик, полковник ЗСУ Петро Черник.
На цю хвилину у нас немає іншої альтернативи, як переходити до ешелонованої і маневрової оборони.
F-16 в допомогу
Авіація - це кавалерія сучасності, тож вона може суттєво вплинути на хід війни. Але є один важливий момент - кількість авіації, і ракето-бомбове навантаження до неї.
Читайте: Лізуть, спотикаючись: на що націлилася армія Путіна
Беремо конкретний історичний приклад - завершальна фаза війни у Перській затоці у 1991 році. Тоді американці за 37 днів операції "Буря в пустелі" мали на озброєнні 1700 літаків різних класів. І було більше, ніж 100 тисяч літаковильотів. Я не можу собі уявити щось подібне в наших реаліях.
От нам обіцяють дати 61 літак - це півтора авіаційних полки. На що їх вистачить? В режимі боротьби з крилатими і навіть балістичними ракетами - цього більш ніж достатньо. В режимі, щоб збивати Су-34 - також добре.
Читайте: Контрнаступ буде? До чого Україні готуватись на третій рік війни
А от щоб ламати лінію розмежування, потрібно якнайбільше коригованих бомб - скажімо, JDAM GBU-31 чи JDAM GBU-38, і далекобійних ракет. Є чудова ракета AGM-158 з дальністю завдання ударів аж до 900 км. Американці виготовили цих ракет понад 5000. Чи нададуть нам такі ракети і в якій кількості - у мене величезні сумніви.
Оборона до літа
Іншого сценарію ніж окопна війна, в якій ми перебуваємо з жовтня - я не бачу. Противник має деякий оперативний успіх. На жаль, впала Авдіївка. Її просто засипали важкими авіаційними бомбами калібру ФАБ-250 і ФАБ-500. Але катастрофи наразі немає. Так, "друга армія світу" просунулась на кілька кілометрів. Та за винятком Авдіївки ворог інших стратегічних успіхів не має
Якщо наводити історичні паралелі, то зараз ми перебуваємо в окопній війні зразка 1915-17 років. Певний злам буде. Головне питання - коли і на чию користь. Наші сподівання, зокрема, на авіацію, яка, будемо вірити, запрацює на кінець літа.
ППО проти СУ
Залежить від типу ППО. Беремо американський ЗРК MIM-104 Patriot. Це дуже хороша машина з запасом ходу до 600 км. Найсучасніші ракети комплексу мають дальність близько 120 км. Навіть уже є інформація, що й на 145 км. І якщо майстерний екіпаж вміє діяти так, як треба, то рухомі установки наземного базування - це дуже серйозна зброя.
Читайте: Політ в пекло: ЗСУ знищили за ранок три ворожі літаки
Умовно якщо машина підходить на відстань 20 км до лінії боєзіткнення, то ми маємо запас удару на глибину 100 км окупованої території. А їхні Су-34 мусять підходити на відстань 40-70 км до лінії фронту. Тобто умовно по дистанціях все гарно складається.
І тепер беремо протяжність лінії фронту - близько 1000 км. І якщо секторально на кожні 100 км мати хоча б по одній машині, то за великим рахунком два дивізіони (8 машин) можуть суттєво покращити те, що називається винищення авіації.
Останній політ А-50
Це колосальний успіх. Росіяни всього мали дев'ять таких машин на озброєнні. Одну пошкодили ще у 2022 у Білорусі. І ось тепер дві. А будувати таких машин вони не можуть і не зможуть. Без цього локатора росіянам дуже важко підсвічувати цілі, особливо для керованих авіаційних ракет класу Х-31, Х-35 і Х-59.
У робочому стані у них лишилося всього дві машини. І тепер росіяни дуже задумуються, чи варто їх знову піднімати у небо з колосальним ризиком бути збитими.
Читайте: "Баян, ти де?" ЗСУ збили ще один А-50 російських окупантів
