Обмін полоненими 27 грудня - величезна моральна перемога України. Разом із тим, президент Росії Володимир Путін вже намагається хитро використати цю ситуацію на свою користь. Україні треба мати на увазі і реагувати на дану загрозу і майбутній шантаж з боку РФ у питанні Донбасу. Таку думку "Апострофу" висловив військовий експерт Олег Жданов.

На сьогоднішній день це (обмін полоненими, який відбувся 27 грудня, - "Апостроф") - той максимум, на який зважився Путін. Тому що результат наших зусиль - це лише переговорна група в Мінську, яка показує свою безрезультатну діяльність.

Полонених можна було отримати за двох варіантів. Перший - відсторонення Путіна від влади. Але ми розуміємо, що на сьогодні це на рівні фантастики.

І другий варіант - це висока політична мотивація Путіна, тому що особисто він ухвалює рішення щодо Донбасу та ситуації в регіоні. Все керується виключно з вежі Кремля. Не треба тішити себе ілюзіями та сподіватися на якісь дива.

Продовження після реклами
РЕКЛАМА

А мотивація Путіна в даному випадку полягала в тому, що, по-перше, він показав усьому світу, що Росія начебто не є стороною конфлікту. Вони навіть не відправили свого представника на переговорний процес, змусивши представника України в особі Віктора Медведчука сісти за стіл переговорів безпосередньо з ватажками псевдореспублік. А в якості російського сліду в цьому переговорному процесі виступив патріарх Кирило. Тобто "висока духовність", "моральність", "гуманізм" в особі РПЦ.

Друге - Путін показав всьому світу, що він є "миротворцем" і може вирішувати ці питання. Тому що Медведчук його попросив, а той у відповідь сказав, що поговорить з цими хлопцями (ватажками так званих ДНР-ЛНР, - "Апостроф"), щоб вони сіли за стіл переговорів. Тут же Росія анонсує телефонні переговори Путіна з ватажками бойовиків, незабаром ситуація вирішується і ми отримуємо полонених. Тим більше, не полонених, а незаконно утримуваних.

При цьому наша роль зводиться до того, що ми - отримувачі. Крім того, ми скромно мовчимо про те, що обміняли українських громадян на українських громадян. А в усьому світі це розтрубили - і в Росії в тому числі. Виходить, що конфлікт є "громадянським" (як його хоче подати пропаганда Кремля, - "Апостроф").

Ще одна мотивація Путіна - показати всьому світу що Росія тут "ні до чого" і треба знімати санкції. Ось поговорити з "республіками" і їх почути - тут будь ласка, Путін поговорив і почув, а вони "пішли назустріч".

У моральному плані, звичайно, це наша перемога. Але в політичному - це перемога РФ. У цьому плані, треба віддати їм належне, вони зробили все для перемоги, аж до зради. Це їх робочий девіз.

Продовження після реклами
РЕКЛАМА

До того ж, Кремль ще відкатав такий момент, як політичний тиск і шантаж. Тобто ми готові йти на переговорний процес на будь-яких умовах, щоб отримати своїх людей. І тут же слухаємо заяву представника РФ у переговорній групі в Мінську Бориса Гризлова. А він каже, що на 2018 рік РФ ставить перед собою такі завдання, як особливий статус окупованих територій і повна амністія. Також повне виконання Мінських домовленостей за "планом Штайнмайєра" (спочатку вибори, а потім все інше). А це для нас абсолютно неприйнятно, тому що призведе до федералізації країни. І це той хвіст, за який вони триматимуть собаку.

Якби до Путіна звернувся Петро Порошенко, то це була б наша велика політична перемога. Ми би показали всьому світу, що Росія є стороною конфлікту, що два президенти виходять на пряму розмову з гуманітарного питання обміну полоненими за формулою "всіх на всіх" і тим самим виконуються Мінські домовленості. Ось це була б перемога.

А тепер всі лаври дістались Віктору Медведчуку. Зараз, якщо, не дай Бог, будуть вибори до Верховної Ради, то Медведчук скаже: "Я ж на клацання пальців домовився з Путіним, голосуйте за мене і я привезу всіх інших". Тим більше, Росія вже сказала, що в них є незаконно утримувані 103 людини. Наша пісня гарна й нова - починаймо її знову. Можна ж нескінченно ловити людей на вулиці і говорити: "Ми утримуємо громадян України, треба їх міняти".

Читайте також: Зробили "шпигуном" за пісню: що розповіли українці, які повернулися з полону на Донбасі

А вони тут списки пишуть нам. Потім Ірина Геращенко каже, що ми діємо в правовому полі згідно законодавства. Виникає питання - якого законодавства? Якщо ці люди незаконно утримуються, це йде за статтями "тероризм", "викрадення" тощо. А серед тих, кого звідти в цей список включають (тих, кого віддали бойовикам в обмін на українських заручників, - "Апостроф") - велика частина кримінальників, які сидять у тюрмах і відбувають покарання за певні кримінальні діяння. Так за яким законом ми їх міняємо? Що може бути в рамках закону, якщо тут правового поля взагалі як такого немає?

Звичайно, Петро Олексійович "стрічку перерізав", розцілував усіх. Але ж він розцілував тих хлопців, які потрапили в полон через те, що в Іловайську був котел, через те, що в Дебальцевому був котел, через те, що ДАП кинули напризволяще. А він їх всіх розцілував, зараз роздасть ордени та буде щасливий...

Продовження після реклами
РЕКЛАМА