21-й саміт "Україна – ЄС", як і очікувалось, не призвів до якихось проривів чи досягнення нових висот у відносинах України та ЄС. Але чи можливі взагалі якісь нові визначні результати у двосторонньому співробітництві? Чи може Україну та ЄС після безвізового режиму та зони вільної торгівлі чекають десятки років тупцювання у форматі відносин сусідів? "Апостроф" попросив експертів оцінити стан взаємин України та ЄС і європейські перспективи нашої держави.

Стратегія Порошенка вичерпала себе вже давно

"За 5 років відносин України з ЄС я поставив би "три з плюсом" або навіть просто "три". Було добре, але могло бути набагато краще", - каже експерт з міжнародної політики аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Ілія Куса.

Україна не займалася побудовою системних стосунків з ЄС. Вона просто реагує на те, що відбувається довкола, а не самостійно задає тенденції, вважає експерт. Певний час вдавалося вирулювати на тезі "ми захищаємо Європу від агресії", але її потенціал не вічний. Нічого нового і цікавого в українському політикумі вигадати не спромоглися.

Україна не змогла використати свій потенціал, а головний недолік – це втрачені можливості, каже Куса. Багато чого українські політики провалили через брак політичної волі чи бажання. Найважливіша із втрачених можливостей – реформа судочинства. Іноземні інвестори бояться іти в Україну, бо не зможуть захистити свої інтереси. Деякі вкладаються у Росію та Білорусь.

Продовження після реклами
РЕКЛАМА

Колишній президент Петро Порошенко і сам зізнавався, що антикорупційні інституції діють неефективно, а реформи ідуть повільно. Найбільші провали ставалися саме через корупційні скандали і брак реформ, повідомляє TNS Ukraine – українське представництво однієї з найбільших у світі компаній з дослідження ринків.

"Щодо НАТО - ми запровадили за останні 5 років 10, в кращому випадку, 20 стандартів і рекомендацій із тих 1500, які ми маємо запровадити. Щодо Угоди про асоціацію – ми виконали її на рівні 30%", - називає цифри Куса.

"Порошенко і Гройсман вичерпали свій потенціал як мінімум 2 роки тому", - вважає український дипломат Костянтин Грищенко.

Його колега Василь Філіпчук теж критикує українську зовнішню політику. Наприклад, два роки поспіль саміт "Україна – ЄС" взагалі завершувався без підсумкової спільної заяви. Цього ж року документ таки спромоглися виписати, але використали формулювання про європейські прагнення України за 1999 рік. На думку Філіпчука, саме брак цікавих пропозицій Києва і щодо врегулювання конфлікту на Донбасі, і щодо майбутнього розвитку відносин з ЄС та європейської архітектури співробітництва і безпеки у цілому створює простір для маневру з боку Кремля. "Коли ми нічого нового і цікавого не продукуємо, не даємо ідей щодо вирішення проблем, не показуємо успіху у своїх реформах і розвитку, погляди з європейських столиць поволі повертаються назад до Москви, яка лише і чекає моменту, коли в Україні почнеться чергова криза, сутички, турбулентність, щоб потім сказати – "Ага, а ми попереджали, що Україна є проблемою, а ми маємо вирішення цієї проблеми". Для багатьох в Європі це зручний підхід, а оскільки ми нічого не пропонуємо – то підтримка такої позиції лише посилюється", - зазначає дипломат.

Іншу позицію має директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. На його думку, зовнішня політика Порошенка була найефективнішою за всю незалежність України. Тож, Зеленському варто хоча б зберегти уже отримані здобутки. Європейці ж хочуть побачити наступність позицій попереднього та нинішнього президентів.

Продовження після реклами
РЕКЛАМА

Популізм – і нічого більше

Можливо, наступний саміт "Україна – ЄС" уже буде не потрібен, бо Україна буде невід'ємною частиною Євросоюзу, заявив під час саміту 8 липня новообраний президент України Володимир Зеленський.

Павло Клімкін нещодавно називав дату – 2035 рік. Але експерти поставилися до такої заяви скептично – надто довга перспектива, і невідомо, чи існуватиме ЄС надалі. В українському політикумі такі чіткі прогнози – це рідкість. Зазвичай називають терміни більш ефемерних речей – переговорів, готовності подати заявку на членство в ЄС, готовності до вступу.

"Це було у Петра Порошенка основним і залишається. Його нинішній лозунг "Голосуй за НАТО і ЄС", назва партії "Європейська солідарність" – це ніщо інше, як спекуляція. Так же само він спекулював на Томосі", - коментує голова правління "Майдану закордонних справ" Богдан Яременко.

"Політики і виборці потрапляють у замкнуте коло. Електорату популістські заяви подобаються, а політики бачать, що люди "хавають" і використовують все більше абсурдних висловлювань. Таким чином, вони один одного підживлюють", - каже Ілля Куса.

"На Заході на це реагують спокійно – у них є свої популісти. І допоки це заяви, а не дії України, то не більше, ніж знизують плечима", - каже Яременко.

Через терен до зірок на синьому тлі

Вступ України до ЄС залежить виключно від бажання країн- членів. Все решта – формальності, вважає Богдан Яременко.

На такі поступки Брюссель уже йшов Болгарії та Румунії – їх прийняли без виконання попередніх умов. Таким чином сподівалися мотивувати до подальших реформ, але експеримент провалився.

Продовження після реклами
РЕКЛАМА

Кажуть, Україна зможе нагадувати про себе, коли до ЄС приймуть Чорногорію, Сербію і Північну Македонію. Вони підписували Угоду про асоціацію та стабілізацію у 2000-х. На відміну від документу для України, там був прописаний статус кандидата в члени ЄС. Ці країни мають шанс стати членами Євросоюзу у 2023-2025 роках. В умовах набуття чинності ж угодою про асоціацію ЄС з Україною чітко зафіксовано, що ця угода не надає статусу кандидата і навіть не створює передумов для цього. І ЄС не забуває про це нагадувати – зокрема у підсумковій Заяві саміту у Києві.

"Україні бідніша за Чорногорію і Сербію. У нас гірша справа із демократичними інститутами, захистом прав нацменшин ", - коментує експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко. Він додає, що "досвід останніх десятиліть показує, що ми не наближаємося до європейських стандартів і цінностей, а скоріше віддаляємося від них. З цієї точки наблизитися до членства в Євросоюзі – нереальне завдання".

Європейці хочуть від України безпеки, передбачуваності, демократичного розвитку і рівня добробуту, щоб Україна стала ринком збуту, вийшла на двозначні показники зростання ВВП, відзначає він.

Україна має розробити власну стратегію

Експерти сходяться на тому, що Україні потрібне оновлення стратегії і тактики щодо ЄС. Нова команда у парламенті та уряді матиме потенціал активізувати євроінтеграцію та реалізувати реформи, але знову може або провалити їх, або зробити не те, що потрібно, каже Ілія Куса. Головне – це вибудувати комунікацію між Верховною Радою, урядом і президентом. Саме через відсутність ефективного спілкування України сталися катастрофічні помилки, які привели до дипломатичних поразок, таких як у ПАРЄ.

"Нам необхідна стратегія зовнішньої політики, якої у нас ніколи не було 27 років. Концепція зовнішньої політики – документ про фундаментальні інтереси України. Їх потрібно захищати завжди для того, щоб країна виживала", - каже Куса.

Він сподівається, що свій потенціал новообрані політики витратять на побудову державних інституцій, чиновницького апарату, посилення комунікації між різними органами влади, і на те, щоб стабілізувати внутрішню ситуацію в країні.

"Україні слід нарешті дати реалістичну оцінку того, чим ми є для ЄС, який реальний стан та перспективи розвитку двостороннього співробітництва і на основі цієї оцінки визначити цілі і завдання, які відповідають нашим сьогоднішнім національним інтересам", – говорить Василь Філіпчук. На його думку, поки діє ця угода, ми не отримаємо статусу кандидата, ЄС чітко висловився з даного питання. ЄС точно не надішле армії країн-членів захищати наші східні кордони. "За цих умов – що ми можемо досягнути з ЄС, якими мають бути наші амбіції, бачення реалістично досяжних цілей і завдання? На мою думку, це використання фінансових ресурсів ЄС для відбудови східних регіонів країни та для інвестицій у розвиток інфраструктури на території усієї країни. А для цього нам потрібно якісно інший обсяг і характер коштів з боку ЄС. Отримати їх можна з структурних фондів ЄС, які витрачатимуться не на радників техдопомоги та піар ЄС в Україні, а на дороги і мости, побудову інфраструктури, яку громадяни зможуть побачити і використовувати щодня. Це амбіційно? Так, навіть дуже. Реалістично? Думаю, що так, якщо ми продемонструємо спроможність до реформ, прогресу у антикорупційній сфері, виконанні угоди про асоціацію, досягнемо максимально можливого за цією угодою рівня взаємної інтеграції. Тут буде менше опору з боку країн, які виступають проти вступу України до ЄС, бо гроші – це не повноправне членство, тому дане завдання може бути спільною середньостроковою ідеєю сторін", - вважає Філіпчук.