Аварія на Чорнобильській АЕС сталася 26 квітня 1986 року. З того часу і до початку нинішнього століття в країнах Північної Америки та Західної Європи не було збудовано жодної нової атомної станції. У тодішньому СРСР, який після аварії проіснував трохи більше ніж п'ять років, також законсервували будівництво нових атомних станцій, а в сучасній Росії вони з'явилися вже в основному в XXI столітті.

Проте АЕС залишаються важливою складовою енергетичної інфраструктури багатьох країн світу.

Лідером у цій галузі є США – близько сотні ядерних реакторів, які забезпечують трохи менше ніж 20% усієї електрогенерації в країні. Серед найбільших "атомних" держав також Китай, Франція, Росія, Японія, Південна Корея, Індія, Канада, Велика Британія, Україна.

Продовження після реклами

Унікальний випадок являє собою Німеччина. Незважаючи на те, що в попередні роки атомна енергетика забезпечувала до 30% усієї генерації в країні, там давно точилася дискусія про необхідність відмовитися від неї. Суперечки загострилися після аварії в Японії на АЕС "Фукусіма-1" у 2011 році, і зрештою було прийнято рішення закрити в Німеччині всі атомні станції, останні з яких були зупинені у 2023 році.

Показово, що зараз багато німців шкодують про це рішення, особливо на тлі зростання цін на нафту і газ внаслідок війни на Близькому Сході, а партія ХДС/ХСС, що перебуває при владі, навіть виступила з пропозицією відродити атомну енергетику. Однак, німецький канцлер Фрідріх Мерц, до речі, лідер християнських демократів, дав зрозуміти, що енергетична політика країни не зміниться.

Прямо протилежну позицію займає Франція. У країні на сьогодні експлуатуються 57 ядерних реакторів, і за цим показником вона поступається лише США. При цьому атомна енергетика забезпечує понад 70% усієї електрогенерації Франції, що є найвищим показником у світі.

Франція створила в рамках Європейського Союзу "атомний альянс", що об'єднує 15 країн, які виступають не лише за збереження атомної енергетики, а й за будівництво нових АЕС у Європі.

Атомна амбіція

За кількістю ядерних реакторів Україна входить до десятки країн світу та п'ятірки країн Європи. Усього їх у нашій країні 15, і вони розподілені між чотирма станціями. Запорізька АЕС – найбільша атомна станція не лише в Україні, а й в усій Європі – з 4 березня 2022 року перебуває під російською окупацією. На сьогоднішній день зупинено усі шість енергоблоків ЗАЕС. Станція не виробляє енергію.

Таким чином, зараз у нашій країні діючими залишаються 9 енергоблоків на трьох АЕС – Хмельницькій, Рівненській та Южноукраїнській.

Незважаючи на Чорнобильську аварію, Україна продовжує розвивати атомну енергетику, і три енергоблоки було добудовано вже у пострадянські часи - 6-й блок Запорізької (1995 рік), 4-й блок Рівненської (2004 рік) та 2-й блок Хмельницької АЕС (2004 рік).

На Хмельницькій станції також є недобудовані 3-й та 4-й енергоблоки.

До російського вторгнення на частку атомних станцій припадало понад 50% всієї генерації країни. Зараз, через те, що майже всі теплові електростанції (ТЕС) або повністю знищені, або сильно пошкоджені, АЕС забезпечують, за різними оцінками, 70-80% всієї електроенергії, що виробляється в Україні - навіть без Запорізької атомної станції, що опинилась у простої та окупації.

Ще до великої війни українська влада розглядала можливість добудови двох енергоблоків на Хмельницькій АЕС та будівництво на ній ще двох. І якщо нові блоки на ХАЕС планується зводити за американською технологією, то недобудови передбачають встановлення радянсько-російського обладнання. Для них планувалося придбати в Болгарії два реактори російського виробництва, однак у квітні 2025 року Софія офіційно заявила, що не продаватиме їх.

Проте уряд України не залишає надій на будівництво нових атомних енергоблоків, насамперед на Хмельницькій АЕС.

"Наша амбіція – 25 ГВт номінальної потужності атомної генерації до 2050 року. На порядку денному – завершення будівництва 3-го та 4-го блоків на Хмельницькій АЕС. У перспективі – зведення 5-го і 6-го енергоблоків ХАЕС", - заявив незадовго до 40-річчя Чорнобильської катастрофи перший віцепрем'єр - міністр енергетики Денис Шмигаль.

Продовження після реклами

РЕКЛАМА

Грошей немає

Наскільки реалістичними є плани, озвучені главою Міненерго (який нещодавно був главою всього уряду і відповідні плани затверджував)? Адже, як відомо, більшість фахівців скептично оцінює перспективи будівництва нових енергоблоків на Хмельницькій АЕС.

Експерт у сфері енергетики Андрій Закревський у розмові з "Апострофом" іронізує, що до 2050 року "реалістичним може бути все, що завгодно".

Але потім додає серйозніше:

"На початку військового вторгнення я був категорично проти добудови ядерних блоків, тому що я завжди порушував питання про вартість".

За його словами, зараз, коли ситуація із Запорізькою АЕС залишається туманною, добудова блоків на ХАЕС знову набуває актуальності.

"Минуло вже чотири роки, за цей час атомні блоки проходять часткову модернізацію, а деякі з них потребують продовження термінів експлуатації, і ці продовження не нескінченні, – пояснює експерт. – Тому питання добудови - це вже не просто питання розвитку атомної енергетики".

У свою чергу, директор спеціальних проєктів науково-технічного центру "Псіхєя" Геннадій Рябцев звертає увагу на те, що уряд складає свої плани без урахування прогнозу споживання, а просто тому, що "так треба".

"Має бути документ під назвою "Україна-2050", але його немає. У нас немає програми розвитку національної економіки, тобто ми не знаємо, яким буде попит на електричну енергію в 2050 році навіть приблизно, навіть сценарно", – розповідає експерт виданню. – Тому розповідати про те, що у 2050 році нам буде потрібно 25 ГВт – це навіть гірше, ніж ворожити на кавовій гущі".

За його словами, проблема заміни атомних реакторів, що відпрацювали свій термін, дуже актуальна, і державі потрібно думати, чим, коли і, найголовніше, за які кошти їх міняти.

"Україні нема де взяти гроші, щоб побудувати чотири нові реактори на Хмельницькій АЕС. Грошей навіть не буде на виведення реакторів з експлуатації", – каже Рябцев.

Який тоді із цієї ситуації може бути вихід?

"Продовжувати експлуатацію нинішніх енергоблоків у повному обсязі, проводити всі технологічні роботи, вкладати гроші в модернізацію, забезпечувати належний рівень безпеки відповідно до рекомендацій МАГАТЕ, акуратно продовжувати термін експлуатації цих реакторів. У світі зараз працює достатня кількість енергоблоків, яким більше 40-50 років", – розповідає експерт.

Нові технології

"Атомна енергетика залишатиметься основою української енергетики протягом щонайменше найближчих 10-15 років і забезпечуватиме (у цей період), як мінімум, половину генерації електричної енергії", – впевнено каже Геннадій Рябцев.

За його словами, перспективним напрямом могло б стати використання малих модульних реакторів (ММР).

Цю ідею підтримують й інші експерти, опитані "Апострофом".

Нагадаємо, малі модульні реактори — це ядерні реактори відносно невеликих розмірів та потужності — найчастіше менше 300 МВт (на відміну від великих реакторів на 1000 МВт і більше). Вони складаються з модулів, які виробляються на заводі, а потім доставляються до місця призначення, де збираються та вводяться в експлуатацію.

Проєкти ММР розробляються приблизно у двох десятках країн; їх загальна кількість постійно збільшується і наближається до сотні. У реакторах використовуються різні технології, в їх розробці та будівництві беруть активну участь такі промислові гіганти, як Westinghouse та Holtec (США), Toshiba та Hitachi (Японія), французька компанія Areva, британська Rolls-Royce.

Теоретично, ММР можна розмістити в будь-якому місці, проте найкраще це робити на вже існуючих енергетичних об'єктах або неподалік від них, щоб там були лінії електропередач і трансформаторні підстанції. Наприклад, у Зоні відчуження Чорнобильської АЕС.

Але, звісно ж, не лише там.

"Електрична інфраструктура, логістичні транспортні шляхи, наявність персоналу - все це здешевлює будівництво від 20% до 30%. Крім того, малі модульні реактори будуються три-чотири роки – на відміну від великих реакторів, де може бути десять років і більше. Я вважаю, що в Україні немає перспектив для великих реакторів", – заявила у коментарі "Апострофу" експертка з питань ядерної енергетики та безпеки Ольга Кошарна.

Тим більше, що плани щодо використання ММР у нашій країні є.

"У грудні минулого року український бізнес вже почав розглядати малі модульні реактори, реально йдуть переговори, чотири проєкти щодо малих модульних реакторів, - ділиться інсайдом Андрій Закревський. – Зараз – це перші двері першого вагону, і ми маємо можливість увійти в ці двері, а не пасти задніх".