Представники гірничо-металургійного комплексу звернулися до уряду з вимогою скасувати обмеження строку експлуатації вантажних вагонів. У галузі попереджають, що збереження чинних правил після війни може спричинити уповільнення відновлення промисловості, скорочення експорту, валютних надходжень і податкових платежів, а також втрату робочих місць. Крім того, є значний ризик для сектору безпеки - адже дефіцит вагонів може обмежити перевезення стратегічних і військових вантажів.
Відповідний лист галузеве об’єднання Укрметалургпром (УМП) направило віце-прем’єр-міністру з відновлення - міністру розвитку громад та територій Олексію Кулебі.
У ньому йдеться про необхідність перегляду наказу Мінінфраструктури №647, який передбачає обмеження строку експлуатації вагонів, адже повернення до жорстких вікових обмежень після завершення воєнного стану може призвести до «катастрофічних наслідків» для ринку перевезень.
За даними «Укрзалізниці», у 2026–2031 роках з експлуатації вибуде 67,8 тис. вагонів, з яких близько 42 тис. - парк самої компанії. Зокрема, кількість вагонів може скоротитися з 84,6 тис. у 2026 році до 45 тис. у 2031-му. Парк піввагонів за цей період зменшиться з 32,7 тис. до 15 тис., а зерновозів - з 10,7 тис. до фактично 322 одиниць.
За оцінками УМП, до 2031 року під списання підпадає 28,7 тис. вагонів робочого парку, що означає скорочення ще на 30%. Такий обсяг втрат не може бути компенсований ані за рахунок внутрішнього виробництва, ані імпорту.
У галузі наголошують, що для заміщення вибулого парку потрібно близько $1,8 млрд інвестицій, однак в умовах війни та обмежених ресурсів це є нереалістичним. Крім того, виробничі потужності не дозволяють у стислі строки виготовити майже 29 тис. нових вагонів, а втрата частини металургійної бази, зокрема «Азовсталі» та ММК ім. Ілліча, додатково ускладнює ситуацію.
При цьому скорочення парку вагонів відбуватиметься на тлі очікуваного зростання обсягів перевезень у період відновлення країни щонайменше на 30%. Це, за оцінками бізнесу, призведе до структурного дефіциту, зокрема нестача піввагонів може сягнути 24,7 тис. одиниць.
Серед наслідків - неможливість забезпечити перевезення необхідних обсягів вантажів, зростання вартості оренди вагонів, підвищення логістичних витрат і зниження конкурентоспроможності українських виробників на зовнішніх ринках.
У макроекономічному вимірі це означатиме уповільнення відновлення промисловості, скорочення експорту, валютних надходжень і податкових платежів, а також втрату робочих місць. Окремо підкреслюється ризик для сектору безпеки, оскільки дефіцит вагонів може обмежити перевезення стратегічних і військових вантажів.
В УМП наголошують, що достатній парк вагонів є критично важливим для післявоєнної відбудови, зокрема для транспортування будматеріалів, металу та енергетичного обладнання. У разі дефіциту це може стати «вузьким місцем» для реалізації інфраструктурних проєктів.
Представники галузі також зауважили, що у світовій практиці вагони не списують лише за віком: у США та країнах ЄС основним критерієм є технічний стан, а не рік випуску. У зв’язку з цим бізнес пропонує відмовитися від граничних строків експлуатації та повернутися до моделі списання вагонів за їх технічним станом. В Укрметалургпромі вже розробили відповідні зміни до законодавства і закликають уряд підтримати цю ініціативу.
