У 2024 році Україна могла втратити близько 1,2 млрд доларів через шахрайство, марнотратство та неефективне управління у сфері оборонних закупівель. Водночас державні структури продовжували укладати контракти з компаніями, щодо яких існували серйозні претензії.
Про це пише The New York Times, посилаючись на засекречені результати урядових аудитів за 2024 та 2025 роки.
Журналісти видання проаналізували аудиторські матеріали та виокремили кілька випадків, які демонструють проблеми із контролем за витрачанням коштів на озброєння.
Один із прикладів стосується Павлоградського хімічного заводу, який у 2024 році поставив українським військовим тисячі несправних мінометних снарядів. Керівника підприємства Леоніда Шимана згодом заарештували у межах одного з найбільш резонансних проваджень щодо зловживань в українській оборонній сфері.
Втім, як свідчать результати державних аудитів, навіть після виявлення проблем із боєприпасами Агентство з оборонних закупівель продовжувало співпрацювати з підприємством.
Зокрема, новий контракт на 280 млн доларів уклали тоді, коли Шиман перебував на волі під заставою у справі про корупцію.
За даними аудиторів, загалом 7 із 10 найбільших українських виробників озброєння отримували нові державні замовлення, попри відкриті кримінальні провадження, невиконання попередніх контрактів або арешти керівників за підозрою в корупції.
У документах також зазначається, що під час закупівель державні структури не завжди реагували на очевидні ризики. За завищення вартості продукції або невиконання договірних зобов'язань постачальники, як правило, не зазнавали суттєвих наслідків.
Аудитори виявили 18 компаній, які уклали нові угоди після невиконання попередніх договорів. Шість із них не виконали жодного контракту.
Через вибір дорожчих пропозицій та переплати за озброєння, за оцінкою аудиторів, держава втратила близько 126 млн доларів. У низці випадків договори укладалися без належних правових підстав.
Інший випадок стосується закупівлі ракет для реактивної артилерії. У 2024 році Агентство з оборонних закупівель оголосило тендер на сотні мільйонів доларів.
Участь у ньому взяли три компанії. Одна запропонувала ракети приблизно по 4,2 тис. доларів за одиницю, друга — по 4,6 тис., а третя — по 5,1 тис. доларів.
При цьому йшлося про однакову продукцію, яку виготовляв той самий турецький завод. Виробник Arca Defense запропонував найнижчу ціну та готовий був постачати ракети безпосередньо зі свого підприємства.
Однак контракт отримала компанія, яка запропонувала найдорожчий варіант. Нею була дочірня структура чеського оборонного холдингу Czechoslovak Group.
У результаті українська сторона фактично заплатила за посередницькі послуги, що, за даними аудиту, збільшило вартість закупівлі приблизно на 130 млн доларів. Аудитори не знайшли документального обґрунтування такого рішення.
Попри зауваження контролюючих органів, Україна також розглядала можливість нової закупівлі у цієї компанії — цього разу для заміни автоматів Калашникова на зброю чеської розробки під стандартний для НАТО калібр. Водночас інформації про укладення такого контракту не було.
Третій приклад, наведений NYT, стосується спроби України придбати ракети радянського зразка у сербського виробника.
Через проросійську позицію Сербії українська сторона використовувала посередницьку схему. Контракт уклали з державним спецекспортером озброєння "Спецтехноекспорт", який уже мав історію невиконання попередніх договорів.
При цьому компанія не мала необхідної сербської експортної ліцензії на постачання ракет. Замість документа вона надала гарантійний лист від української військової розвідки — саме таку деталь виявили аудитори.
Надалі "Спецтехноекспорт" залучив як субпідрядника американську оборонну компанію Regulus.
Тодішній міністр оборони Рустем Умеров прагнув скоротити кількість посередників у системі військових закупівель. Він запропонував Regulus вести переговори безпосередньо з Агентством з оборонних закупівель, фактично усунувши "Спецтехноекспорт" від процесу.
Через це домовленість зірвалася. Згодом український уряд звернувся до суду з позовом проти "Спецтехноекспорту", вимагаючи сплати штрафів за прострочення та відсотків. Компанія, своєю чергою, висунула фінансові претензії до Regulus.
За висновками аудиторів, подібні випадки свідчать про системні проблеми у сфері оборонних закупівель — від недостатньої перевірки постачальників до відсутності належного контролю за цінами, виконанням контрактів та використанням посередників.
Читайте також: Україна гостро потребує ракет для Patriot — Politico попередило про критичну ситуацію
