Судова система України вкотре продемонструвала дива еквілібристики у трактуванні базових норм права. Нещодавнє рішення судді Шевченківського районного суду м. Києва Василя Волошина у справі № 761/47228/25 від 28 квітня 2026 року викликало шок у юридичних колах. Те, що на перший погляд здавалося звичайною справою про захист честі та гідності, перетворилося на небезпечний прецедент «законного наклепу», де фактичні звинувачення у важких злочинах прикриваються зручною ширмою «оціночних суджень».
Головний скандал розгорнувся навколо фейсбук-публікацій Дмитра Перова, якого суддя у своєму рішенні фактично наділив статусом «борця за справедливість». Проте аналіз відкритих джерел малює зовсім іншу картину. Перов неодноразово фігурував у медіа як особа, що використовує статус активіста лише як прикриття для блокування законних будівництв та ймовірного тиску на бізнес. Його називають «псевдоактивістом», який ігнорує рішення Верховного Суду щодо наклепів та продовжує маніпулювати громадською думкою. Проте суддя Волошин вирішив ігнорувати цей токсичний бекграунд, легалізувавши фейки Перова як «суспільно значущу інформацію».
У своїх дописах Перов прямо та в категоричній формі звинуватив позивача у «незаконному відчуженні будівлі комунальної власності» та «виведенні її з власності територіальної громади» щодо об'єкта на вул. Івана Франка, 26. Відповідач прямо стверджує про «незаконне відчуження» Позивачем будівлі, що є кримінально караним діянням. У той же час Позивач не перебуває ні в якому статусі у кримінальних провадженнях, більше того - відсутній будь-який обвинувальний вирок суду щодо Позивача.
Юристу-початківцю зрозуміло: «незаконне відчуження» в даному контексті не є просто емоцією - це опис конкретного складу злочину за Кримінальним кодексом. Проте суддя Волошин вирішив інакше. У своєму рішенні він зазначив, що ці твердження є лише «оціночними судженнями» відповідача.
Чому це абсурд з точки зору права
Універсальність презумпції невинуватості: Презумпція невинуватості має універсальний характер. Вона діє у всіх сферах суспільного життя. Державні органи, включно з судами, повинні утримуватися від поводження з особою як зі злочинцем до набрання законної сили обвинувальним вироком. Суддя ж фактично дозволив робити твердження про кримінальні дії без будь-якого вироку, що суперечить Конституції України.
Маніпуляція з «оціночними судженнями»: Відповідно до законодавства, оціночне судження не містить фактичних даних, є вираженням суб’єктивної думки та не може бути доведене як факт. Однак твердження «незаконно відчужила» та «позбавили статусу пам’ятки» - це фактичні твердження, які можна довести чи спростувати. Суддя ж безпідставно розширив поняття «оцінки» на чіткі факти.
Ігнорування закону: Нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будівлі, укладений із органами комунальної власності та наданий до матеріалів справи, свідчить про законність передачі. Незважаючи на це, суд не дійшов висновку про недостовірність наклепу.
Ігнорування преюдиції: суддя відкинув факти того, що законність будівництва на вул. Франка, 26 вже була підтверджена іншим судом, а проект мав усі погодження від Мінкульту та КМДА.
Процесуальний підхід судді Волошина у цій справі заслуговує на окрему увагу Вищої ради правосуддя, адже Суд проявив дивовижну вибірковість.
- Порушення строків: Ухвала про відкриття провадження була вручена Відповідачу 26 листопада 2025 року, а строк на подачу відзиву закінчився 11 грудня. Відзив був поданий лише 19 січня 2026 року. Тобто на 39 днів пізніше встановленого строку. Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд мав вирішити справу без врахування цього відзиву, але Волошин все одно його аналізував, що може свідчити про упередженість.
- Відповідно до ч. 2 ст. 302 ЦК України, особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності. Натомість Відповідач посилався на приватний сайт opendatabot.ua та сумнівні публікації в мережі. Суд порушив вимогу закону, не встановивши перевірку цієї інформації.
- Маніпуляція статусом: Суд фактично не визнав позивача публічною особою (що правильно, адже він не займає держпосад і не є членом партій), але при цьому все одно безпідставно розширив межі критики щодо нього.
- «Суспільний інтерес» як індульгенція: Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Guja v. Moldova», свобода вираження думки передбачає відповідальність, і будь-яка особа повинна ретельно перевіряти інформацію. Суддя Волошин же де-факто заохочує поширення брехні під виглядом «інтересу».
- Документи, яких не існує: Суд взяв до уваги Наказ 1994 року №10 як доказ пам'яткоохоронного статусу будівлі. Проте жодних доказів того, що цей документ є чинним або взагалі існує в матеріалах справи, надано не було.
Тож поки Василь Волошин у залі суду розширює межі допустимої критики для інших, він дуже ретельно оберігає власний спокій. Проте журналістські розслідування викривають зовсім інший портрет «чесного» судді. Дружина служителя Феміди Волошина Віта Анатоліївна, колишня впливова чиновниця Верховного Суду, під час війни не посоромилася отримати грошову підтримку від держави, якої вона об’єктивно не потребувала. Чи можна на основі цих фактів стверджувати, що родина судді необґрунтовано обікрала державу? За логікою самого судді Волошина, ми маємо повне право про це говорити, адже це наші «оціночні судження», які не можуть порушувати його прав.
Рішення Волошина - це сигнал усім професійним шантажистам: ви можете «вішати» на будь-кого кримінальні статті в соцмережах і вам нічого за це не буде, якщо справа потрапить до рук судді, який не бажає аналізувати докази. Це не правосуддя, це легалізація беззаконня, в даному випадку під мантією судді Шевченківського районного суду міста Києва пана Волошина.
Крім того, суддя у своєму рішенні порадив позивачу «скористатися правом на відповідь» замість судового захисту. Ми вирішили скористатися цією ж зброєю. Пане суддя, цей матеріал є нашим суб’єктивним оціночним судженням щодо вашої професійної некомпетентності. Оскільки ви вважаєте, що публічні звинувачення не потребують доказів, ви не можете мати до нас жодних претензій.
Матеріал підготовлено на основі аналізу судового рішення № 761/47228/25 та відкритих джерел.
