Атаки на українські друкарні та видавництва - це те саме спалювання книжок, це ті самі спалювання бібліотек, це те саме знищення інтелігенції під маскою «боротьби з контрреволюцією», це ті самі заборони української мови і українського книгодрукування, це ті самі заборони «писати і малювати», це все те саме.
Знищення культури є елементом геноциду, бо знищувати народ можна і фізично, і духовно. І росіяни давно збагнули, що краще знищити нас духовно, щоб потім використати наші організми для своїх цілей, ніж знищити нас фізично (що, втім, вони теж так багато робили і роблять)
Це все те саме, вічне повторення, вічне повернення одного й того самого. Ніцше перевертається в труні, бачачи, як його красиву ідею росіяни знову перетворили на морок.
Міра знищення залежить тільки від відстані присутності знищувальної сили: чим ближче, тим більша буде міра знищення. І те, що українці ціною неймовірних зусиль і трагедій відсувають цю силу далі й далі, є єдиним способом себе зберегти.
А відповіддю на всі ці знищення має бути одна: більше української мови, більше купівлі українських книжок, більше інтересу до українських авторів та видавництв, більше залучення всього суспільства у спротив. Тільки так, і ніяк інакше
Джерело: facebook.com/volodymyr.yermolenko
