Три Булгакова, які спричинюють кашу в голові і бурю в шклянці води. Фейсбук-баталії навколо памʼятника Булгакову не могли не відбутися. І причина тут не в «геніальності» письменника, а в міфах, які були створені навколо цього письменника. А там де є вкорінений міф, завжди є і фанати цього міфу.
Якщо говорити про масову свідомість то в ній існує не один Булгаков, а відразу три. Перший, найбільш масовий, - це Булгаков - професор Преображенський із фільму «Собаче серце». Другий - набагато менш міфологізований - Булгаков із «Майстра та Маргарити». І нарешті третій Булгаков, найменш відомий широкому загалу - це російський шовініст із «Білоі гвардії». Є ще четвертий Булгаков - із «Записок лікаря» чи щоденників. Але це Булгаков для дуже вузького прошарку читаючої публіки. Але от в перших трьох Булгакових сплелися в гримучий клубок антисовєтчік Преображенський, загадковий і магічний майстер та обласканий Сталіним Турбін.
Так сталося, що ласка Сталіна поступово забулася. А з хрущовською відлигою несподівано виринув новий Булгаков - Майстер. Те, що головним читачем цього твору мав стати Сталін, також не особливо афішувалося, а той хто знає, старається соромливо промовчати.
В 1967 році, коли вийшла перша, тоді ще скорочена версія «Майстра і Маргарити». - це стало просто бомбою в тодішньому культурному середовищі Союзу взагалі і Києва зокрема. І з цього моменту, у нас почав створюватися з однієї сторони топографічно-вульгарний, а з іншої умовно інтелектуальний міф про цей роман. Тут шукали Лису гору, на Замковій горі вигадувалися різні локації для кота Бегемота і т.д. Але головне, якщо ти жив в Союзі наприкінці 70-х -на початку 90-х і не читав цей роман - ти не був частиною інтелектуальної тусовки.
В 1988 році вийшов фільм «Собаче серце», який відразу розлетівся на цитати. І він тоді політично також попав в струю , як глибинна критика совка (чим він і був, насправді).
Але, повернімося до наших баталій, де головні битви в наших бульбашках ведуться серед фанатів міфу про Майстра. За що зараз борються ті, хто рве на собі волосся через памʼятник Булгакову? Вони воюють за міф свого дитинства чи юності. Це міф, де основою крутості, причетності до чогось великого були цитати з Булгакова і розмови про Воланда та Підаиа. Це не добре і не погано. Так склалася та епоха.
Без розуміння цього процесу, просто неможливо зрозуміти контрпродуктивність дискусії з тими, хто вважає тих, хто зносить памʼятник Булгакову варварами. Сперечатися з ними - це повторити помилку Ющенка, який хотів помирити ветеранів УПА та Червоної армії. Тому, не сперечайтеся з ними. просто треба знести памʼятник і спокійно рухатися вперед. Разом з цими людьми, частина яких є моїми однолітками, відійде і цей міф. Питання в тому, чи зможемо ми замістити цей міф, міфом про Київ Підмогильного, міфом про кавʼярню на Костьольній в якій Скменко творив український футуризм чи якимись іншими міфами.
Джерело: facebook.com/vadym.denysenko.1
