Російський диктатор Володимир Путін продовжуватиме ескалацію війни проти України доти, доки бойові дії не становитимуть прямої загрози його режиму.
Про це йдеться в аналітичній статті Foreign Policy.
Дослідники аналітичного центру GLOBSEC Максим Безносюк та Вільям Діксон зазначають, що упродовж більшої частини війни російське суспільство та еліти сприймали її як віддалену проблему. Проте ситуацію змінили українські дрони, які активно заявили про себе з початку року до липня 2026 року.
ЗСУ здійснили близько 200 ударів по російських нафтопереробних заводах, вивівши з ладу вісім із десяти найбільших об’єктів, спричинивши паливну кризу безпрецедентного масштабу для одного з провідних світових виробників нафти.
Як повідомляють експерти, саме удари по НПЗ безпосередньо впливають на доходи, які спускають на утримання лояльності найближчого оточення Путіна.
Дефіцит пального змушує владу витрачати значні ресурси на внутрішню безпеку для запобігання протестам.
Аналітики вважають, що будь-які спроби дипломатичного компромісу можуть бути сприйняті силовиками як прояв слабкості. Через це, навіть попри очевидні втрати, логіка авторитарного режиму підштовхує диктатора РФ до подальшої ескалації.
На думку експертів, він продовжуватиме агресію, доки політичні витрати війни не перевищать ризики від переговорів.
"Війна Путіна не регулюється раціональними міжнародними відносинами чи звичайною військовою стратегією; вона регулюється політичною теорією автократії та виживання режиму", — пишуть вони.
У статті аналітики навели історичні паралелі: зокрема, іранський лідер аятолла Хомейні під час ірано-іракської війни відкидав будь-які умови припинення вогню, аж доки сукупність криз — військовий колапс, економічне виснаження та конфронтація зі Сполученими Штатами — не змусила його піти на мир у 1988 році.
За прогнозами, Україні доведеться пройти через нову хвилю ескалації, перш ніж виникне переломний момент. Вони радять Києву та Заходу посилити протиповітряну оборону з метою виграти час для утримання економічного та військового фронтів. Крім того, пропонують розширити спектр ударів по інфраструктурі РФ: від залізниць і портів до військово-промислових підприємств, що забезпечують стабільність режиму Путіна.
Окремо наголосили на важливості боротьби з "тіньовим флотом" РФ, що дозволяє Кремлю обходити санкції. Відмова цим суднам у доступі до портів та санкції проти їхніх власників можуть перекрити критичний канал доходів.
Автори резюмували: стратегічне завдання Заходу полягає у створенні багатофронтової кризи для Кремля, що змусить його оточення визнати, що продовження війни становить загрозу самому існуванню режиму.
"НАТО 3.0 досягне успіху лише в тому випадку, якщо врахує той факт, що в персоналістських автократіях тиск спочатку зміцнює режим, а вже потім послаблює його. Стратегічне завдання Заходу полягає в тому, щоб спровокувати кризи на кількох фронтах на достатньо тривалий термін, щоб коаліція, яка утримує Путіна при владі, дійшла висновку, що продовження війни становить велику загрозу для її виживання. Лише тоді переговори стануть політично виправданими", — йдеться у статті.
Як розповідав "Апостроф", російська влада планує провести додаткову приховану мобілізацію та закликати до лав армії від 300 до 500 тисяч осіб. Диктатор РФ не збирається зупиняти війну і готується посилити мобілізаційні заходи після вересневих виборів.
