Китай подав до International Telecommunication Union документи із заявкою на розгортання до середини 2030-х років угруповання з 203 тисяч супутників.
Про це повідомляє Bloomberg.
Якщо проєкт буде реалізований у повному обсязі, його масштаб перевищить чинні космічні програми американських компаній.
Для порівняння: мережа SpaceX — Starlink — уже налічує майже 10 тисяч апаратів на орбіті. Проєкт Kuiper від Amazon передбачає розгортання 3 232 супутників. Водночас аналітики припускають, що китайська ініціатива поки що має радше стратегічний і регуляторний характер — як спосіб обмежити можливості лідера ринку, а не як негайний план масових запусків.
Кількість об’єктів на навколоземній орбіті зростає безпрецедентними темпами. Завдяки багаторазовим ракетам, зокрема Falcon 9, та здешевленню компонентів вартість запусків суттєво скоротилася. Із 2020 року число активних супутників збільшилося вчетверо — до понад 16 тисяч. Лише SpaceX щороку виводить на орбіту понад 2000 нових апаратів.
Таке зростання створює ризики перевантаження космічного простору. Один із найнебезпечніших сценаріїв — так званий синдром Кесслера, коли зіткнення супутників провокує ланцюгову реакцію утворення уламків. Подібний розвиток подій був художньо змодельований у фільмі Gravity.
Окрім фізичних зіткнень, дедалі актуальнішою стає проблема радіоперешкод. Мегасузір’я працюють на низькій навколоземній орбіті (LEO), що підвищує ймовірність взаємного блокування сигналів та ускладнює координацію частот.
Фахівці припускають, що значна частина заявлених Китаєм 203 тисяч супутників може так і залишитися на рівні регуляторних заявок. Однак навіть "паперові" проєкти враховуються ITU, що створює юридичні й технічні обмеження для інших гравців.
За оцінками експертів, на оптимальних висотах для мегасузір’їв теоретично можна розмістити близько 148 тисяч об’єктів. Якщо кілька програм вийдуть на темпи запусків, подібні до SpaceX, ця межа може бути досягнута вже наприкінці 2030-х років.
Подібна практика не нова. У 2023 році дослідження засвідчило, що різні держави подали заявки загалом майже на мільйон супутників. Частина цих ініціатив пов’язана з підприємцем Грег Вайлер, який стояв біля витоків компанії OneWeb — одного з небагатьох реальних конкурентів Starlink із приблизно 600 супутниками на орбіті.
Попри гучні анонси, технологічна перевага поки залишається на боці SpaceX. Жоден конкурент не має багаторазової ракети з подібними показниками вартості та інтенсивності запусків, як Falcon 9. Китайські компанії працюють над власними носіями багаторазового використання, однак американська компанія продовжує нарощувати відрив.
Оцінка SpaceX у 1,5 трлн доларів, яку обговорюють у контексті потенційного виходу на біржу, виглядає амбітною. Втім, якщо майбутнє глобального інтернету й телекомунікацій справді буде пов’язане з мегасузір’ями на низькій орбіті, нинішнє домінування Starlink може стати ключовим чинником формування такої вартості.
Таким чином, заявка Китаю на 203 тисячі супутників наразі більше схожа на інструмент стратегічного позиціонування у космічній конкуренції. Ініціатива ж у цій гонці поки що залишається за SpaceX.
Раніше ми писали, що Китай активно будує секретні ядерні об’єкти у віддалених гірських долинах південно-західної провінції Сичуань, повідомляє The New York Times, посилаючись на супутникові знімки.
