У західних військово-політичних колах дедалі частіше розглядають Україну не лише як державу, що потребує підтримки, а як один із головних елементів майбутньої архітектури безпеки Європи.
Про це йдеться у матеріалі Foreign Policy.
Наукові співробітники авторитетної Ради з міжнародних відносин (CFR) Ліана Фікс та Пол Б. Стейрс зазначають, що зі зменшенням упевненості європейських союзників у довгострокових гарантіях безпеки з боку США зростає роль України як одного з основних факторів стримування Росії. На їхню думку, це змушує країни ЄС переосмислювати власний підхід до оборони та розподілу відповідальності за безпеку континенту.
Автори наголошують, що, попри тимчасове зниження міжнародної напруги після стабілізації ситуації навколо Ормузької протоки, стратегічні суперечності між Вашингтоном і європейськими союзниками залишаються. Серед причин називають політику адміністрації Дональда Трампа, зокрема тарифні суперечки, скорочення американської військової присутності в Європі та інші рішення, які викликали занепокоєння серед союзників.
Додатковим сигналом стало нещодавнє попередження державного секретаря США Марко Рубіо, який назвав майбутній саміт НАТО одним із найважливіших в історії Альянсу та заявив про необхідність перегляду окремих підходів до його функціонування.
Як зазначає Foreign Policy, у європейських столицях дедалі активніше опрацьовують резервні сценарії на випадок послаблення ролі США в системі колективної безпеки. Зокрема, триває підготовка механізмів застосування статті 42.7 Лісабонського договору, яка передбачає взаємну оборону держав-членів ЄС. Також аналізуються варіанти дій у разі змін у структурі командування НАТО та можливості посилення європейського ядерного стримування за участю Франції.
Окрему увагу в матеріалі приділено стратегічному моделюванню, яке провела Рада з міжнародних відносин. Один зі сценаріїв передбачає ситуацію у 2029 році, коли після припинення вогню в Україні до влади у США приходить адміністрація, що скорочує участь країни в європейській безпеці та робить ставку на нормалізацію відносин із Росією.
За умовами моделювання, Кремль використовує таку ситуацію для посилення тиску на країни НАТО, висуваючи вимоги щодо скорочення військової присутності Альянсу у Східній Європі та супроводжуючи їх погрозами застосування сили.
На думку авторів дослідження, саме Україна в такому сценарії залишається найбоєздатнішим елементом європейської системи оборони. Завдяки багаторічному досвіду ведення сучасної війни українські Сили оборони розглядаються як важливий чинник стримування потенційної російської агресії.
Експерти CFR підсумовують, що створення повністю автономної оборонної системи Європи потребуватиме багатьох років. Тому найближчим часом безпека континенту значною мірою залежатиме від поглиблення інтеграції України до європейського оборонного планування та використання її військового потенціалу як одного з ключових елементів стримування.
Раніше ми писали, що європейська комісія запропонувала переглянути підходи до надання тимчасового захисту для новоприбулих українців, зокрема чоловіків призовного віку. Ініціатива, яку вже підтримала низка держав ЄС та Київ, передбачає обмеження доступу до цього статусу для окремих категорій громадян.
