Навіть у Москві досі не визначилися, як сприймати президента США Дональда Трампа — як шанс чи як загрозу. Його непередбачувана політика викликає у Кремлі водночас надії та занепокоєння. Переговори між Росією, США та Україною, що відбулися в ОАЕ, не принесли конкретних результатів, однак уже зараз відчутно, що Москва опинилася під серйозним тиском з боку американського лідера, пише The Times.
Як зізнався виданню один із російських інсайдерів у сфері зовнішньої політики, Кремль розраховував отримати від США гарантії щодо територіальних поступок, проте зрештою був змушений прийняти умови Вашингтона.
Для російської влади Трамп залишається суперечливою фігурою: потенційний партнер, який водночас може стати серйозним викликом. З одного боку, він готовий застосовувати політичний тиск, аби змусити Москву до компромісів, з іншого — його різка й часто прагматично-егоїстична позиція створює додаткові ризики. Паралельно з обмеженими поступками Росії США посилюють тиск на союзників Кремля, застосовуючи санкції та втручаючись у ситуацію у Венесуелі й Ірані.
Однією з нових ініціатив Трампа стала ідея створення Ради Миру, до якої запросили й Володимира Путіна. У Москві цю пропозицію сприйняли радше насторожено: більшість учасників і керівних структур ради становлять американці, а Росія ризикує втратити своє особливе становище, яким вона користується завдяки постійному членству в Раді Безпеки ООН.
Попри заяву Путіна про готовність сплатити мільярд доларів за постійне членство в новому форматі, у Кремлі усвідомлюють, що така ініціатива радше демонструє залежність Росії від США, ніж підкреслює її статус глобального гравця.
У Москві дедалі чіткіше визнають, що сучасний світ — це жорстка конкуренція великих держав, де найсильніші без вагань відстоюють власні інтереси. Навіть маючи ядерний арсенал, боєздатну армію та значні ресурси, Росія часто змушена рахуватися з більш впливовими гравцями.
Китай готовий підтримувати Москву, але виключно на вигідних для себе умовах. Індія закуповує російські ресурси, однак не прагне брати на себе політичні чи військові зобов’язання. Європейські країни витрачають мільярди на російський газ, проте не гарантують стратегічної підтримки. У підсумку Кремль дедалі частіше сприймає Росію як "середню державу", якій доводиться обережно маневрувати, щоб не опинитися "у меню" глобальних центрів сили.
Раніше ми писали, що РФ запропонувала Україні спільно користуватися електроенергією Запорізької атомної електростанції.
