Російський лідер Володимир Путін опинився перед непростою дилемою: або продовжувати війну проти України, наражаючись на дедалі серйозніші економічні проблеми, суспільну втому та політичні ризики напередодні виборів до Держдуми, або ж погоджуватися на мирні переговори, результат яких залежить від непередбачуваних зовнішніх чинників і не гарантує Кремлю бажаного результату.
Про це у своїй колонці для The Times пише британський аналітик Марк Галеотті — відомий дослідник російської безпеки та організованої злочинності.
Експерт звертає увагу, що новорічне звернення Путіна було напрочуд беззмістовним і позбавленим будь-яких чітких сигналів щодо майбутнього. На думку Галеотті, це свідчить про небажання кремлівського очільника брати на себе зобов’язання, які згодом можуть обернутися політичними втратами.
"2026 рік одночасно відкриває перспективу можливої мирної угоди щодо України на умовах, близьких до уявлень Кремля, і водночас несе значні загрози. А Путін, як відомо, не схильний до ризикованих рішень", — зазначає аналітик.
Галеотті нагадує, що хоча наступ Росії в Україні відбувається повільно і з великими втратами, у 2025 році їй вдалося захопити більше територій, ніж у попередні роки. Якщо у 2023-му йшлося про менш ніж 600 квадратних кілометрів, то у 2024-му — понад 3000, а у 2025-му — орієнтовно 4500–5000 квадратних кілометрів. Водночас, за його оцінкою, зменшилося співвідношення втрат до захоплених площ.
Частково це пояснюється адаптацією російської армії до умов сучасної війни: масовим використанням безпілотників, активним застосуванням планерних авіабомб, а також тактикою дрібних проривів, що змушує українські підрозділи відходити з позицій.
Попри те, що російські офіційні звіти, ймовірно, перебільшують успіхи, Галеотті вважає: коли Путін заявляє про небажання йти на переговори, вірячи у можливість досягти цілей силовим шляхом, він може бути цілком серйозним. У Москві очікують, що нинішній переговорний процес зазнає краху, однак наприкінці весни не виключають нового раунду перемовин.
Серед ключових проблем Росії аналітик називає труднощі з поповненням армії добровольцями, що напряму пов’язано з ослабленням економіки. Масове залучення строковиків або резервістів несе серйозні політичні ризики, особливо напередодні парламентських виборів 2026 року.
"Хоча Кремль без сумніву сфальсифікує вибори, на тлі зростання націоналістичної та популістської критики Путін не хоче надмірно тиснути на втомлене війною населення", — зазначає Галеотті.
Також оглядач вказує на розчарування Кремля нинішнім мирним процесом, який фактично зайшов у глухий кут через суперечки щодо територій та гарантій безпеки. Хоча в Москві позитивно оцінюють прагнення президента США Дональда Трампа налагодити відносини з Росією, там усвідомлюють, що інтереси сторін не завжди збігаються.
"Іноді наші інтереси перетинаються, але ми розуміємо, що рано чи пізно вони розійдуться", — цитує Галеотті одного з російських дипломатів у відставці.
На думку аналітика, Путін намагатиметься демонструвати прихильність до Трампа в надії на вигідну угоду. Водночас шанси на те, що Україна погодиться передати решту Донбасу без чітких гарантій безпеки, залишаються мінімальними, а отже Київ і надалі змушений продовжувати опір.
У російських політичних колах, однак, зберігається переконання, що після кількох місяців подальшого тиску навесні Україна може знову сісти за стіл переговорів з більшою готовністю до компромісів. Проте такий сценарій знову робить Кремль залежним від позиції Трампа та створює ризик затягування переговорів напередодні думських виборів, що може посилити позиції радикальних націоналістів.
"Альтернатива — продовження війни. Це виглядає менш ризиковано: фронт має імпульс, націоналісти задоволені, а залежності від США немає. Але це теж гра з високими ставками", — наголошує Галеотті. За його словами, подальше погіршення економічної ситуації вдарить по мобілізаційному ресурсу, а залучення строковиків може викликати серйозне суспільне невдоволення.
Аналітик також нагадує про досвід 2011–2013 років, коли масові протести стали найбільшими з часів розпаду СРСР. Один із джерел зазначив, що Путін розраховує мінімізувати використання "адміністративного ресурсу" і піти на вибори з гаслом "ми перемогли", але цей сценарій уже не виглядає гарантованим.
У підсумку Галеотті доходить висновку: головна проблема Путіна полягає в його небажанні ризикувати. І саме від того, який шлях він вважатиме найменш небезпечним у 2026 році, залежатиме подальший розвиток подій.
Під час пресконференції президент США Дональд Трамп висловив розчарування діями лідера Кремля Володимира Путіна, наголошуючи на колосальних людських втратах у війні проти України.
