Українська кампанія далекобійних ударів по території Росії дедалі більше впливає не лише на військові та економічні об'єкти, а й на суспільні настрої в країні. Водночас такі атаки можуть мати і зворотний ефект — посилити позиції російських прихильників жорсткої лінії, які закликають Володимира Путіна не погоджуватися на замороження війни, а, навпаки, посилювати бойові дії.
Про це пише The Times.
За оцінкою видання, Україна вже продемонструвала значні можливості щодо ударів на великій відстані. У період найбільшої інтенсивності атак було виведено з ладу понад третину російських нафтопереробних потужностей.
Українські удари також вплинули на судноплавство в Азовському морі. Лише протягом липня було уражено 236 суден, а інтенсивність комерційного руху цим маршрутом скоротилася приблизно на 75%.
Окремим напрямком стали об'єкти російської компанії Wildberries. За останній період атак зазнали понад десять великих складів та логістичних центрів. Унаслідок цього було пошкоджено або знищено близько п'ятої частини складських потужностей компанії. За однією з оцінок, загальний розмір збитків уже перевищує 280 млрд рублів.
Водночас у The Times зауважують, що розрахунок на швидкий параліч російської економіки поки не виправдовується. Доходи Росії від нафти й газу підтримує ситуація на міжнародному енергетичному ринку, зокрема криза в Перській затоці. Після падіння приблизно на 20% на початку української кампанії базові доходи РФ нині почали стабілізуватися.
Автори матеріалу наголошують, що мета українських атак полягає не лише в економічному послабленні Росії. Йдеться також про те, щоб перенести наслідки війни безпосередньо на російське суспільство.
Атаки протягом останнього місяця широко висвітлювалися російськими медіа. Водночас, за даними соціологічної компанії "Левада", у липні частка росіян, які вважають перебіг війни успішним для РФ, скоротилася до 50%. Це на 19 процентних пунктів менше, ніж за аналогічний період минулого року.
Водночас лише 28% опитаних заявили, що вважають ситуацію для Росії невдалою. Решта не змогли визначитися з відповіддю.
Знизився і рівень підтримки Володимира Путіна. Його особистий рейтинг схвалення, за даними соціологів, становив 74% — це найнижчий показник від початку повномасштабного вторгнення.
Однак зростання невдоволення не обов'язково означає готовність росіян виступити проти влади. Частина суспільства, навпаки, починає сприймати українські атаки як аргумент на користь посилення війни.
The Times звертає увагу на те, що збільшення кількості жертв серед цивільного населення Росії може використовуватися прихильниками жорсткої політики Кремля для виправдання подальшої ескалації.
Російські державні медіа дедалі активніше розповідають про наслідки ударів на території РФ, формуючи образ Росії як сторони, яка нібито змушена захищатися.
Це може допомогти Кремлю легітимізувати нові військові рішення, зокрема можливу мобілізацію резервістів. При цьому більшість росіян, за наведеними у матеріалі даними, все ще підтримує припинення війни та початок переговорів, але одночасно існує значна група тих, хто виступає за посилення агресії проти України.
Сам Путін, як зазначають журналісти, може використати зміну суспільних настроїв для переходу до жорсткішої стратегії.
На тлі українських далекобійних атак Москва також завдає ударів по українських об'єктах. Зокрема, під прицілом неодноразово опинявся портовий кластер Великої Одеси, що негативно вплинуло на судноплавство в регіоні.
Окреме занепокоєння викликає ситуація із запасами ракет для систем Patriot. За оцінкою, наведеною у матеріалі, Україна вже використала значну частину боєприпасів, необхідних для перехоплення російських балістичних і гіперзвукових ракет.
Це створює ризик посилення російських ударів по енергетичній інфраструктурі України з наближенням зими. Українська енергосистема, за даними The Times, нині працює менш ніж на третину довоєнної потужності.
Наприкінці червня президент України Володимир Зеленський оголосив про масштабну кампанію ударів по цілях у глибині Росії. Її метою було створити додатковий тиск на Москву та змусити Кремль завершити війну до зими.
Одним із завдань Києва було також продемонструвати західним партнерам, зокрема президенту США Дональду Трампу, що Україна має власні інструменти впливу на перебіг війни.
У деяких українських політичних колах, як пише видання, розраховували, що удари по важливих економічних об'єктах можуть посилити приховане невдоволення російської еліти та суспільства.
Водночас ефективність такої стратегії залежить від масштабу завданої шкоди. Нинішні можливості України не дозволяють повністю паралізувати російську економіку чи військово-промисловий комплекс.
На думку авторів матеріалу, далекобійні атаки вже створюють для Кремля додаткові проблеми: послаблюють економіку, впливають на логістику та водночас можуть знижувати довіру частини росіян до здатності влади гарантувати безпеку.
Однак існує і протилежний сценарій. Прихильники ескалації в Росії можуть використати українські удари як аргумент на користь мобілізації, посилення військового виробництва та розширення бойових дій.
На цьому тлі показовими можуть бути й останні інциденти в Європі — зокрема, порушення повітряного простору Польщі російською ракетою та виявлення дрона з вибухівкою в аеропорту Лейпциг/Галле в Німеччині.
Таким чином, українська стратегія далекобійних ударів може одночасно послаблювати російську економіку та створювати додатковий тиск на Кремль, але водночас підвищувати ризик нової хвилі ескалації. Саме тому, на думку The Times, подальший розвиток цієї кампанії залишається вкрай ризикованим для обох сторін.
Раніше ми писали, що представники російської еліти побоюються, що Федеральна служба безпеки (ФСБ) вийшла з-під контролю через надання їй необмежених повноважень для утримання влади лідера Кремля Володимира Путіна.
