Війна Росії проти України та конфлікт навколо Ірану дедалі більше впливають один на одного, що підвищує ризик ширшої міжнародної ескалації. Таку думку висловив старший науковий співробітник "Фонду Карнегі за міжнародний мир" Крістофер Чіввіс у колонці для The Guardian.
На думку аналітика, Росія поки не допустила масових жертв серед населення європейських країн за межами України, однак ризик такого розвитку подій зростає. Серед потенційно небезпечних інцидентів він згадує ситуацію на початку серпня поблизу аеропорту Лейпциг/Галле в Німеччині, де неподалік злітно-посадкової смуги виявили два безпілотники з вибухівкою.
Чіввіс також нагадує, що у 2024 році на цьому ж летовищі загорівся вантаж DHL після того, як у посилках були заховані запалювальні пристрої. На його переконання, подібні інциденти свідчать про поступове наближення російської війни до території країн НАТО.
Аналітик припускає, що загострення ситуації могло бути однією з причин візиту директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви наприкінці серпня. За даними ЗМІ, під час переговорів він попереджав Кремль про неприпустимість атак проти країн НАТО, закликав Москву скоротити підтримку Ірану та наголошував на необхідності пошуку шляхів завершення війни проти України.
Водночас, за оцінкою Чіввіса, американська політика щодо двох конфліктів може суперечити сама собі. Він вважає, що небажання адміністрації Дональда Трампа завершувати протистояння з Іраном ускладнює її спроби домогтися припинення війни в Україні.
Окрему проблему становить навантаження на американські запаси засобів протиповітряної оборони. Через війну з Іраном США могли зіткнутися зі скороченням запасів ракет-перехоплювачів, що вже позначилося на можливостях постачання ППО Україні.
Чіввіс припускає, що Володимир Путін може сприймати ситуацію як сигнал про повторне переключення уваги Вашингтона на Близький Схід. Це, своєю чергою, здатне створити для Росії додаткові можливості для посилення ударів по Україні.
За словами експерта, зв'язок між двома війнами не обмежується діями Росії. Україна також бере участь у протистоянні з Іраном. Зокрема, Київ направив до країн Перської затоки 228 спеціалістів та значні партії безпілотників для допомоги у протидії іранським атакам.
Крім того, наприкінці липня Україна завдала удару по іранському вантажному судну в Каспійському морі. Водночас Росія передавала Ірану розвідувальні дані, які могли сприяти підвищенню ефективності його атак. Москва також давно використовує іранські безпілотники у війні проти України.
На думку Чіввіса, обидва конфлікти одночасно загострюються і залишаються без політичного врегулювання. За таких умов держави можуть дедалі більше покладатися на військову силу, прагнучи виправдати вже понесені людські та матеріальні втрати.
Окрему увагу експерт приділяє поглибленню контактів між Росією, Китаєм та Іраном. Володимир Путін і Сі Цзіньпін зустрілися напередодні саміту Шанхайської організації співробітництва, в якому також беруть участь представники Ірану.
Чіввіс зазначає, що Китай не обов'язково зацікавлений у нескінченному продовженні обох конфліктів, однак водночас не прагне поразки Росії чи Ірану. Пекін має достатньо ресурсів, щоб допомагати обом країнам послаблювати економічні та політичні наслідки війни.
На думку аналітика, одного дипломатичного попередження Москві недостатньо. Він закликає США створювати реальні стимули для завершення обох конфліктів. Серед можливих кроків щодо Ірану Чіввіс називає переговори про припинення вогню, послаблення санкцій та розмороження активів.
Щодо України експерт пропонує активніше обговорювати питання нейтралітету та доцільність подальшої боротьби за території Донбасу, які залишаються під контролем України.
Чіввіс також посилається на історика Одда Арне Вестада, який проводить паралелі між нинішньою ситуацією та міжнародною обстановкою напередодні Першої світової війни. На його думку, затяжні регіональні конфлікти можуть поступово перетворитися на масштабні осередки нестабільності та спровокувати ширшу кризу.
Аналітик вважає, що саме взаємне переплетення війни Росії проти України та конфлікту навколо Ірану створює особливо небезпечну ситуацію. Тому світовим лідерам, на його переконання, необхідно активніше працювати над політичним врегулюванням, поки регіональні конфлікти не переросли у значно масштабнішу кризу.
Росія може розширити диверсійну діяльність у країнах Європи та перейти до терактів, однак європейські держави поки що не демонструють достатньо жорсткої реакції на такі дії.
