Ставлення українців до влади під час війни тримається між двома речами: бажанням єдності та запитом на справедливість усередині країни. Після перших років повномасштабного вторгнення рівень довіри до влади трохи знизився, але люди все одно готові підтримувати державні інституції, щоб країна могла захищатися. Водночас суспільство стає більш критичним до того, як відбуваються внутрішні політичні процеси.
Про це в етері телеканалу "Апостроф" розповів виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) Антон Грушецький.
Грушецький пояснив, що ставлення до президента в Україні проходить кілька етапів. До повномасштабного вторгнення спостерігалася типова для українських президентів тенденція: висока стартова довіра поступово знижувалася.
"Було два основних етапи ставлення до президента Зеленського. Перший етап був до повномасштабного вторгнення. І це насправді був типовий для кожного українського президента процес, коли кожен президент починав з високої довіри. У випадку Зеленського це 80% у 2019 році, але напередодні вторгнення довіра була вже 37%, а більше п’ятдесяти відсотків не довіряли Володимиру Зеленському. І це насправді типовий шлях, який проходили і Петро Порошенко, і Віктор Ющенко, і інші українські президенти", — сказав він.
Після початку повномасштабної війни, за його словами, відбувся ефект "згуртування навколо прапора" — у кризових умовах суспільство значно більше підтримує владу, і довіра до президента зросла до близько 90%. За його словами, зараз більшість українців довіряє президенту, але значна частина — це ті, хто "скоріше довіряє". Такі громадяни критично ставляться до окремих рішень влади, але вважають, що в умовах війни потрібно зберігати єдність.
Він уточнив, що категорія громадян, які "скоріше довіряють" главі держави, налаштована на конструктивну критику влади задля уникнення внутрішньої дестабілізації, яка вигідна ворогу. Проте соціологічні дані вказують на суттєву різницю в оцінках майбутнього: якщо повністю лояльний електорат прагне бачити Зеленського на посаді й після війни, то поміркована частина громадян схиляється до обрання нового лідера в мирний час.
"Це безумовно включає в себе критику. Це люди, які вважають, що є владу за що критикувати, тобто вона не є непомильною, але які насамперед наполягають на конструктивній критиці, щоб ми знову-таки не дестабілізували ситуацію, тому що дестабілізована Україна, дестабілізовані українські владні інституції — це подарунок нашому ворогу. І ми також ставили запитання: яке ми бачимо майбутнє Володимира Зеленського після війни в мирний час? І, до речі, якраз ті, хто повністю довіряють, вони переважно хотіли б далі бачити його президентом. А от ті, хто скоріше довіряють, вони вважають, що він нехай буде зараз президентом України, він виконує свої функції, але після війни більшість таких людей хотіли б бачити президентом когось іншого", — зазначив він.
Грушецький зазначив, що парламент традиційно має нижчий рівень підтримки в Україні, попри його ключову роль у політичній системі. Незважаючи на короткочасний сплеск підтримки у 2022 році, зараз його рейтинги впали до критичних 15–25%. Водночас громадяни демонструють відповідальну позицію щодо необхідності ухвалення непопулярних рішень для збереження західного фінансування та виступають проти проведення дострокових виборів під час бойових дій.
"Ми бачимо, що якщо довіра до президента хоч і знизилася, але все одно лишається високою, і знову ж таки, це певне відчуття загрози і необхідності зберігати єдність. І президент виглядає як Верховний головнокомандувач. І те, щоб він залишався на своїй посаді, сприймається як важливе для збереження обороноздатності України. У випадку парламенту і уряду тут більш м’яке розуміння і ставлення до них, і тому люди більш вільно висловлюють свою критику", — зауважив експерт.
Експерт підкреслив, що навіть за високої довіри до президента важливо зберігати баланс між різними гілками влади, адже без підтримки парламенту ефективне управління державою неможливе. У майбутньому, за його словами, можливі ситуації, коли президент матиме високу підтримку, але не отримає парламентської більшості, що вимагатиме коаліційної політики.
Окремо він наголосив на факторах, які впливають на рейтинги влади. Грушецький виділив два ключові контексти: внутрішній і зовнішній. Внутрішній пов’язаний із питаннями корупції та справедливості — саме вони найчастіше знижують довіру. Натомість зовнішній контекст, пов’язаний із війною, міжнародною підтримкою та фронтом, зазвичай підвищує рівень довіри до президента, оскільки суспільство сприймає його як лідера у протистоянні агресії.
"Один контекст — це внутрішній, і це безумовно питання корупції. Українці готові нести тягар війни, але при цьому очікують, що він буде справедливо розподілений між усіма. І коли вони бачать, як люди наживаються на війні, особливо чиновники, депутати, урядовці, вони часто незадоволені діями влади, і це тисне вниз. Особливо антикорупційні розслідування, які бачить населення. Як тільки фокус зміщується на міжнародну політику — це відносини з нашими західними партнерами, фронт і підтримка армії — тоді президент сприймається краще. Тому чим більше новин внутрішніх, тим зазвичай довіра до президента знижується. Чим більше новин міжнародних чи з фронту, тим довіра до президента зростає", — розповів Грушецький.
Нагадаємо, голова Центру аналізу і стратегій Ігор Чаленко розповів, що за сім років президентства Володимир Зеленський пройшов через кілька трансформацій, які умовно можна назвати "різними Зеленськими" — від "турборежиму" 2019 року до фокусу на безпеці та міжнародній підтримці в умовах повномасштабної війни.
