Нова національна оборонна стратегія США, яка робить акцент на захисті власної території та стримуванні Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні, недооцінює реальні можливості Росії та фактично ігнорує її загрозу для Європи й України. Поки Вашингтон зосереджується на економічному стримуванні Пекіна, Москва продовжує мобілізувати людські ресурси по всьому світу та переводити економіку на військові рейки, користуючись нерішучістю Заходу.
Про це в ефірі телеканалу "Апостроф" заявив громадський діяч, президент Республіканського клубу імені Рональда Рейгана Борис Пінкус.
За його словами, хоча економічні можливості Росії поступово вичерпуються, її військовий потенціал і жива сила залишаються значними завдяки залученню найманців із Куби, Колумбії та країн Африки. Пінкус наголошує, що адміністрація Дональда Трампа припускається стратегічної помилки, дозволяючи диктаторським режимам відновлюватися.
"У Трампа якийсь маніакальний підхід до диктаторських режимів. Те ж саме до Путіна. У всіх напрошується питання, чому 4 роки Захід не може осадити цього Путіна? Чому при всій потужності економіці, зброї не може? Тому що не хоче", — зауважив Пінкус.
Він також зазначив, що на Заході існує глибокий страх перед сценарієм "після Путіна": можливим розпадом Росії, посиленням сепаратизму на Кавказі, у Татарстані, Башкортостані, Сибіру та на Далекому Сході. За його словами, Китай уже давно економічно й демографічно присутній у цих регіонах і в разі ослаблення Москви може лише юридично закріпити свій вплив.
Крім того, за словами Пінкуса, у США та Європі досі існує впливова група, яка вважає, що з Путіним можна "домовитися": мовляв, Росія — багата країна з нафтою, газом і ресурсами, і якщо пожертвувати Україною, Москва заспокоїться, а світ повернеться до "нормального життя". До цього додаються й страхи щодо російської ядерної зброї, яка нібито може потрапити до рук терористів у разі дестабілізації РФ.
"Час працює на Путіна. Це те, про що мріє Путін. Добивати Україну, знищувати Україну так, щоб українці бідні вийшли на вулицю, сказали: "Все, ми здаємось. Забирай все до чортової матері, ми під тобою". Ось його мрія. А Захід цьому сприяє, на жаль", — сказав Пінкус.
Він також звернув увагу на те, що Дональд Трамп дедалі більше демонструє авторитарні риси: тисне на однопартійців із іншою позицією, зневажає демократичні процедури та дозволяє собі публічні напади на журналістів. За словами Пінкуса, це неприйнятно для американської політичної культури й відштовхує навіть частину колишніх прихильників Трампа.
Водночас він визнав, що у Трампа є й окремі позитивні результати у внутрішній політиці — зокрема жорсткі кроки щодо нелегальної міграції та боротьба з наркокартелями, що вже призвело до зниження смертності від наркотиків.
Однак, наголосив він, ці успіхи не перекривають загроз, які несе зовнішня політика нинішньої адміністрації США.
"Підняти руку на Данію, члена НАТО, через Гренландію — це просто дитячий каприз. "Моє. Моє". Це ідіотизм", — заявив експерт.
Він підкреслив, що США вже мають із Данією чинні військові угоди, можуть розширювати свою присутність та укладати економічні контракти. Натомість прагнення Трампа до "відчуття власника", за словами Пінкуса, виглядає небезпечним і абсурдним. Саме через такі підходи Трампа дедалі частіше порівнюють із Путіним — і навіть глава МЗС РФ Сергій Лавров публічно проводить такі паралелі, виправдовуючи анексію Криму "логікою великих держав".
"Лавров уже відповів, що Трамп правий. Він розуміє нас, бо вважаємо, що Росія без Криму не може існувати. Так само і Америка, напевно, не може існувати без Гренландії. Ми за це слова Лаврова. Ось вам приклад показовий", — сказав Пінкус.
"Апостроф" повідомляв, що навіть у Москві досі не визначилися, як сприймати президента США Дональда Трампа — як шанс чи як загрозу. Його непередбачувана політика викликає у Кремлі водночас надії та занепокоєння. Переговори між Росією, США та Україною, що відбулися в ОАЕ, не принесли конкретних результатів, однак уже зараз відчутно, що Москва опинилася під серйозним тиском з боку американського лідера.
Кремль намагається змусити Дональда Трампа відмовитися від переговорного процесу з Україною та Європою і прийняти російські вимоги, які Москва просувала під час саміту США–Росія на Алясці у серпні 2025 року.
Останні події у США викликали неоднозначну реакцію в Москві: з одного боку, там сприймають дії президента Дональда Трампа як послаблення трансатлантичної єдності, з іншого — усвідомлюють нові ризики для власних позицій.
Ультимативні вимоги Кремля щодо виведення українських військ із Донбасу як передумови миру свідчать про те, що Росія не зацікавлена у реальному врегулюванні війни, а прагне легалізувати окуповані території. Спроби Дональда Трампа будувати переговори, спираючись на власний авторитет і так званий "бізнес-підхід", стикаються з цинічною тактикою Москви, яка будь-які поступки розцінює як прояв слабкості.
