Росія продовжує використовувати гібридні методи впливу на країни Європейського Союзу, намагаючись послабити міжнародну підтримку України. Окремі держави, особливо з пострадянського простору, стають інструментом для просування російських інтересів у питаннях санкцій та євроінтеграції Києва.
Про це в етері телеканалу "Апостроф" розповіла членкиня Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Ірина Фріз.
За її словами, Росія протягом останніх років системно намагається впливати на суспільну думку в країнах, які входять до міжнародної коаліції підтримки України. Саме тому Києву необхідно посилювати комунікацію з партнерами, щоб рішення окремих держав щодо санкцій чи допомоги не ставали несподіваними.
"Ми маємо розуміти, що Росія не полишила своїх стратегічних планів щодо знищення нашої держави. І більше того, ми маємо вже з вами великий досвід протягом цих 12 років, коли Росія, використовуючи гібридні механізми, намагається вплинути на суспільну думку членів міжнародної коаліції, які підтримують Україну в протидії агресору", — наголосила Фріз.
Вона підкреслила, що Москва намагатиметься використовувати країни пострадянського простору та інші держави для впливу на санкційну політику й єдність міжнародної підтримки України. За словами депутатки, Київ має працювати на всіх напрямах, аби зберігати солідарність партнерів.
За словами нардепки, під особливим впливом російських гібридних кампаній перебуватимуть держави, що мають спільне минуле з СРСР, або безпосередні сусіди України.
"Росія буде використовувати всі країни, які лежать у так званому пострадянському ореолі. Тобто це і країни, які безпосередньо є з нами сусідами, яких вони будуть намагатися розхитувати для того, щоб за рахунок зміни їхньої позиції впливати на введення більш жорстких санкцій. Тому маємо працювати на всіх напрямах для того, щоб мати можливість цю міжнародну коаліцію тримати і надалі в єдності і солідарності з Україною", — сказала вона.
Фріз зазначила, що Кремль неодмінно спробує скористатися найближчими виборчими циклами в Європі для просування радикальних сил. Головною протидією цьому має стати стратегічне співробітництво з державами, які чітко усвідомлюють екзистенційну загрозу з боку РФ.
"Ми маємо працювати скрізь. Ми маємо своїх так званих адвокатів нашої позиції, які чітко усвідомлюють рівень загроз, які створює Росія для євроатлантичного простору. В даному випадку я буду говорити про країни Балтії. Зміцнюючи співробітництво з ними, ми маємо розширювати це і на всі інші країни, щоб навіть вибори, які 100% буде використовувати Російська Федерація для того, щоб просувати якісь, скажімо, крайні або праві, або ліві сили не мали так звану золоту акцію або перевагу під час ухвалення доленосних рішень щодо стримування агресії Росії проти України", — зазначила вона.
Парламентарка наголосила, що європейська інтеграція вимагає від України демонстрації реальних внутрішніх реформ. Жорстка чи скептична позиція окремих європейських лідерів, зокрема в Угорщині, часто живиться внутрішніми недоліками української системи, які не можна списувати виключно на війну.
"Наш шлях євроінтеграції передбачає, в тому числі, значну домашню роботу, яку ми як держава беремо на себе як зобов'язання виконувати. Тому, якщо ми будемо їх чітко, наполегливо і невпинно виконувати, я впевнена, що будь-які жорсткі позиції будуть змінюватися", — переконана Фріз.
Вона додала, що без демонстрації готовності до реформ, зокрема у сфері верховенства права та захисту свобод, Україні й надалі доведеться стикатися із запереченнями з боку окремих партнерів.
"Апостроф" повідомляв, що міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль заявив, що агресія Росії проти України поклала край будь-яким сподіванням на домовленості з Москвою. На тлі підписання нової оборонної угоди з Польщею він наголосив на критичній важливості єдності Європи, незмінній підтримці України та готовності НАТО захищати кожен сантиметр своєї території.
Європа намагається залучити Дональда Трампа до переговорного процесу щодо України, однак швидкого консенсусу щодо посилення тиску на Росію очікувати не варто. Саміт G7 став черговим свідченням розбіжностей у підходах західних партнерів.
