Зустріч президента США Дональда Трампа з головою КНР Сі Цзіньпіном 14–15 травня у Пекіні стане чимось більшим, ніж звичайна дипломатична взаємодія між суперницькими державами. Так вважає колишній старший директор Ради національної безпеки США з питань Європи та колишній заступник помічника міністра оборони США з питань Росії, України та Євразії Майкл Карпентер.
Про це йдеться у матеріалі партнера "Апострофа" Independence Avenue Media.
«Це буде справжнє зіткнення характерів», – сказав Карпентер в інтерв’ю Independence Avenue Media.
Продовження після рекламиРЕКЛАМА
За його словами, обидва лідери мають незвично централізовану політичну владу.
«Китай президента Сі це майже тоталітарна система, у якій він фактично ухвалює всі ключові політичні рішення. Але й Трамп також відсунув багатьох своїх критиків у США і контролює свою партію, а також обидві палати Конгресу. Тож він також має значну владу в американській системі», – каже Карпентер.
Саміт відбувається на тлі спроб Вашингтона і Пекіна стабілізувати відносини, напружені торговельними суперечками, обмеженнями на технології, військовою напругою навколо Тайваню та ширшою геополітичною конкуренцією в Індо Тихоокеанському регіоні.
Тайвань, продаж зброї і стратегічна невизначеність
Очікується, що Тайвань стане одним із найбільш політично чутливих питань на саміті.
За даними Associated Press, міністр закордонних справ Китаю Ван Ї обговорював Тайвань і ширші двосторонні напруження з держсекретарем США Марко Рубіо напередодні зустрічі президентів, підкреслюючи позицію Пекіна, що острів залишається ключовою точкою напруги у відносинах Вашингтоном і Пекіном.
«Він, думаю, більше говоритиме про Тайвань, ніж я. Але, думаю, обговорення також трохи торкнеться енергетики і дуже красивої країни Іран», – сказав Трамп журналістам в Овальному кабінеті 11 травня.
На пряме запитання, чи повинні Сполучені Штати продовжувати продаж зброї Тайваню, Трамп підтвердив, що це питання обговорюватиметься у Пекіні.
«Президент Сі хотів би, щоб ми цього не робили», сказав Трамп. «І я це обговорю. Це одне з багатьох питань, про які я говоритиму».
Трамп також описав це питання в географічних і стратегічних термінах: «Ми за 9500 миль», сказав Трамп про США. «Він за 67 миль. Це певна різниця».
Пекін, думає Карпентер, може вважати, що Вашингтон підходить до саміту в слабшій переговорній позиції, ніж кілька місяців тому, і це потенційно вплине на обговорення Тайваню, а також обмежень на технології та торгівлю.
Карпентер припустив, що переговори, ймовірно, вийдуть за межі торгівлі та військових питань і торкнуться дипломатичної риторики.
«Можливо, навіть у формулюваннях, на які погодиться США щодо Тайваню, зокрема щодо поваги до суверенітету Тайваню у майбутньому», – сказав Карпентер.
Тривала політика США визнає позицію Пекіна про «єдиний Китай», але не визнає суверенітет Китайської Народної Республіки над Тайванем. Сполучені Штати підтримують неофіційні відносини з самоврядним демократичним островом, але утримуються від підтримки формальної незалежності Тайваню.
У політичних колах Вашингтона Тайвань став одним із найважливіших критеріїв оцінки майбутніх результатів саміту.
У матеріалі консервативного аналітичного центру «Фундація Спадщина» аналітики Ендрю Гардінг і Джефф Сміт назвали «зближення позиції США з позицією Китаю щодо Тайваню» одним із небажаних результатів, яких адміністрація Трампа має уникнути під час саміту в Пекіні.
У документі зазначається, що Сі «послідовно заявляє про своє прагнення приєднати Тайвань» і може намагатися отримати від Трампа зобов’язання виступати проти майбутніх кроків Тайваню до формальної незалежності, а також обмеження або принаймні погодження з Пекіном продажe американської зброї Тайваню у майбутньому.
«Будь-який відхід від довготривалої позиції США щодо Тайваню», зазначається в документі, «може принести генеральному секретарю Сі значну внутрішню перемогу, підірвати довіру до Сполучених Штатів серед союзників і партнерів з безпеки вздовж першого острівного ланцюга, ускладнити відносини між Тайванем і США та підштовхнути Китай вимагати ще більших поступок».
Тим часом у матеріалі «Атлантичної Ради» аналітики Метью Кроніг і Тоші Йосіхара зазначають, що одним із показників успішності саміту стане здатність заспокоїти союзників і партнерів США в Індо Тихоокеанському регіоні щодо незмінної відданості Вашингтона стримуванню і регіональній стабільності.
Іран, Ормузька протока і зміна балансу впливу
Карпентер вважає, що війна з Іраном, проблеми Вашингтона з відновленням стабільного судноплавства через Ормузьку протоку могли змінити геополітичну атмосферу навколо саміту в Пекіні.
«Я думаю, що Сі вважає, що має важелі впливу над Трампом», – сказав Карпентер.
Одна з найважливіших у світі стратегічних енергетичних артерій, Ормузька протока стала ключовим елементом як війни з Іраном, так і ширших глобальних економічних процесів. За повідомленнями Associated Press, адміністрація Трампа закликала Пекін використати свій вплив на Тегеран, щоб допомогти відновити судноплавство через протоку.
«Американські військові, попри свою тактичну ефективність, не змогли кардинально змінити геополітичну ситуацію в Перській затоці за останні два місяці», – сказав Карпентер.
Попри ці виклики, Трамп перед відльотом до Пекіна демонстрував упевненість.
«У мене чудові відносини з президентом Сі. Ми ведемо багато бізнесу, але це розумний бізнес», – сказав він журналістам.
Чи призведе саміт у Пекіні до конкретних домовленостей чи лише тимчасово знизить напруження, залишається невизначеним. Але з огляду на те, що Тайвань, торгівля, технології та наслідки війни з Іраном домінуватимуть у переговорах, ця зустріч, ймовірно, стане однією з найважливіших дипломатичних подій другого терміну Трампа.
