Український бандурист та військовослужбовець Тарас Компаніченко зазначає, що колядки в Україні ніколи не зникали, а київська молодь почала співати їх у радянських 1980-х, щоб долучитися до традицій, а потім почала відкривати для себе справжню Україну.
Про це він розповів в інтерв'ю "Апострофу".
Музикант переконаний, що те, що складає частину ідентичності, так чи інакше буде прориватися. Серед тих, хто почав колядувати у 1980-ті, були онуки та діти репресованих, або діти тих, хто чув розповіді бабусь, дідусів. Вони хотіли відновити елементи українства, яке вони бачили в повсякденному чи у святковому житті.
"Перш за все, я пам'ятаю, що, по-перше, колядування ніколи не зникало. Навіть якщо в таких формах, як “Колядин, колядин…”, чи “Коляд, коляд, колядниця…”. Я спеціально вибираю такі найпоширеніші, навіть у 80-х, 70-х роках я це чув на Академмістечку і в Києві, чи в Сумах, коли я до бабусі з дідусем приїжджав", — згадує Компаніченко.
Він додає, що в Україні, попри все, коляда зберігалася в різних регіонах, на всій етнічній території, в тій чи інший спосіб. Колядки співали в селах й на Луганщині, і на Донбасі, і на Херсонщині, і на Запоріжжі. Він додає, що існує уявлення, що колядки співалися лише на Галичині, Волині та Поділлі, однак це не так.
Колядки співалися, каже Компаніченко, хоча б у коротких віршиках, як "Коляд, коляд, колядниця", які традиційно розказував маленький хлопчик, який приходив до своїх родичів, до бабусі.
"Ми хотіли відродити ці колядки. У 80-х роках ми просто почали ходити, співати з моїми однокласниками “Ой сивая та і зозуленька” чи “Добрий вечір тобі, пане господарю”. Мама розказувала, що співали “Син Божий народився”, а потім заборонили це співати, то вже співали, як хор Верьовки “Рік новий народився”", — розповів музикант.
Музикант додає, що в 60-ті роки також колядували, це був хор “Жайворонок”, хор “Гомін”, Клуб творчої молоді. Тобто це була молодь, яка хотіла бути частиною якоїсь традиції цієї землі.
"Я думаю, це тому спричинилося, що ми почали це робити, а потім ми в такий спосіб побачили, що можна теж відкривати справжню Україну. Ми зрозуміли, що в такий спосіб можна і славити народження Христа, і традицію продовжувати, і водночас показувати, що не вмерла Україна, вона жива попри все і понад все, що є ця молодь, якою тішаться… У такий спосіб ще можна агітувати за Україну і показувати її справжнє, неспотворене, красиве обличчя", — розповів Компаніченко.
Читайте репортаж "Апострофа" з Різдвяної ходи у Києві, що пройшла 25 грудня.
