Вже незабаром закінчиться літо, і не за горами – новий опалювальний сезон. Минула зима в Україні пройшла відносно гладко: без масових відключень електрики, в чому, безумовно, величезна заслуга наших енергетиків, які нерідко роблять свою роботу буквально під ворожими обстрілами.
Про те, як йде підготовка до осінньо-зимового періоду, якою на сьогодні є ступінь готовності до нього, а також чи варто очікувати майбутньої зими відключень світла в інтерв'ю "Апострофу" розповів колишній в.о. міністра енергетики України, член наглядової ради НЕК "Укренерго" Юрій Бойко.
– Головне питання: як Україна готується до наступного опалювального сезону?
– Перш за все, давайте згадаємо, що підготовка до зими ведеться усіма підприємствами житлово-комунального господарства, а не лише електростанціями та операторами систем розподілу і передачі електроенергії. Необхідно згадати і про водоканали, і про теплокомуненерго – підприємства, які забезпечують гаряче водопостачання і тепло в наших оселях та офісах.
Підготовка до зими включає в себе, як правило, перелік ремонтних і регламентних робіт та план накопичення запасів палива (вугілля, газ, мазут). Останніми роками до цього також додалися заходи щодо фізичного захисту об’єктів критичної інфраструктури з метою мінімізації наслідків можливих обстрілів, а також формування додаткового складу найбільш критичного обладнання для швидкого відновлення. Обсяг ремонтних робіт, особливо у генеруючих компаній, також суттєво зріс, зі зрозумілих причин.
Кожне підприємство має затверджений "персональний" план таких робіт, і цей план відображає специфіку його роботи. Так, для мережевих компаній план включає, зокрема, розчистку трас ліній електропередачі, заміну дроту на новий, часто – більшого перерізу чи взагалі ізольований, будівництво розвантажувальних підстанцій тощо. Через погодні умови буває багато поривів на лініях, які оперативно усуваються, як правило, скрутками. Але скрутка – це завжди втрата напруги на відповідній ділянці. І для того, щоб підвищити якість енергії, яка постачається споживачам, енергетики час від часу виконують планову заміну всього проводу на лініях живлення.
У тепловиків, наприклад, одна з обов’язкових робіт – випробування теплових мереж підвищеним тиском. Це регламентна робота в рамках підготовки до зими, чи для введення в експлуатацію відремонтованого або заміненого фрагмента теплової мережі. Метою таких випробовувань є впевненість, що в екстремальних умовах зимової експлуатації обладнання не підведе. Часто випробування призводять до поривів і необхідності усунення їх наслідків, але погодьтеся, що виявити і усунути такого типу проблему краще влітку, аніж взимку, коли і працювати важче, і аварія призводить до припинення тепло- чи водопостачання для певної кількості будинків чи навіть цілого мікрорайону.
– На який умовно відсоток ми готові до зими станом на зараз?
– Якщо говорити про початок серпня, то рівень підготовки на цей період не набагато перевищує 50%. Але треба розуміти, що це планова цифра, адже ще є серпень, вересень та, за великим рахунком, і жовтень, впродовж яких ці планові роботи будуть ще активно виконуватися. Взагалі, оцінка готовності у відсотках влітку, на мій погляд не є інформативною. Я б радше дивився на дотримання графіка виконання робіт. Адже критичним є завершення роботи до початку холодів.
Згідно зі звітами з регіонів, роботи ведуться з дотриманням графіка, ремонтна кампанія у розпалі, це стосується, зокрема, і генерації. Наприклад, на сьогодні два атомних енергоблоки перебувають у ремонті, але вже з листопада планується робота максимальним складом обладнання. На частині атомних блоків ремонти вже завершено, причому навіть з невеликим випередженням графіка. Люди працюють з розумінням того, в яких умовах ми перебуваємо, і яких зусиль треба докладати, щоб українці взимку були зі світлом і теплом. Восени цього року мають почати працювати додаткові об’єкти генерації, які побудовані, зокрема, завдяки спецаукціонам, що проводилися НЕК "Укренерго" торік.
– Чи є регіони, де можливі ризики щодо підготовки до зими?
– Це, безумовно, прифронтові регіони, тому що, не дивлячись на всі так звані "енергетичні перемир’я", ворог продовжує активні атаки на об’єкти критичної інфраструктури на цих територіях. Міністерство енергетики зафіксувало близько півтори тисячі фактів порушення домовленостей про припинення атак. Зазначу, що великі інфраструктурні об’єкти (ключові електростанції, підстанції НЕК, тощо), із середини весни майже не піддавалися атакам, на відміну від прифронтових областей, де об’єкти електроенергетики атакуються на щоденній основі.
Перш за все, це такі області, як Сумська, Харківська, Запорізька, Херсонська, особливо – обласний центр. У багатьох випадках неможливо проводити ремонтні роботи, оскільки, тільки-но аварійна бригада виїжджає на ремонт, її негайно атакують дрони. Таким чином, ми вже втрачали і техніку і, на жаль, людей. Як наслідок, вздовж лінії бойового зіткнення велика кількість населених пунктів, які перебувають не лише без електроенергії, газу, а й, в багатьох випадках, без можливості їх відновити. Наприклад, кількість знеструмлених населених пунктів щоденно безумовно змінюється, але вона не опускається нижче 600.
Тому, коли ми говоримо про ризики підготовки до зими, то у першу чергу маємо на увазі наслідки війни в регіонах, які є близькими до лінії бойового зіткнення. Не всі ризики можна нівелювати зусиллями енергетиків. Наприклад, в такому місті як Покровськ немає реалістичної можливості забезпечити проведення опалювального сезону. Єдиним виходом є евакуація.
Евакуація з Покровська
– Яка ситуація з тепловими електростанціями, адже саме вони мабуть найбільше страждали від ворожих обстрілів?
– Значна частина інформації не може сьогодні бути загальнодоступною – виключно з метою безпеки і захищеності таких об’єктів від повторних уражень.
Проте, мабуть, найкращим способом відповісти на ваше запитання буде пропозиція пригадати, коли останній раз були відключення світла.
З моменту останнього масованого обстрілу електроенергетичної інфраструктури – а це було 26 грудня минулого року - енергетики займалися цілодобовими ремонтами і відновленням обладнання. І найкращим підтвердженням результатів цієї роботи є той факт, що у поточному році не було застосування графіків відключень споживачів. Навіть влітку, коли у нас традиційно припадає пік ремонтної кампанії "Енергоатома", і саме на теплову генерацію покладається додаткове навантаження.
Наскільки я пам’ятаю, було два чи три дні, коли застосовувалися графіки обмеження потужності для споживачів – юридичних осіб в окремих областях. Нагадаю, що графіки обмеження потужності – це не відключення, а вимога щодо самостійного обмеження величини споживання, зазвичай – на години вечірнього максимуму навантаження енергосистеми. Впевнений, всі добре пам’ятають липень минулого року, коли у нас через значні пошкодження теплової генерації та станцій "Укргідроенерго" були досить серйозні обмеження.
Якщо говорити про відновлення теплової генерації в абсолютних цифрах, то в роботу повернуто понад 2,5 тис. МВт, і роботи тривають. До зими ця цифра має суттєво збільшитися.
Також варто зазначити, що на години вечірнього максимуму ми активно залучаємо імпорт. В деякі дні у липні імпорт у вечірні години досягав практично максимальних значень за потужністю. Водночас, паралельна робота з Європейською мережею ENTSO-E та близькість правил функціонування ринків електроенергії дозволяють активно здійснювати не лише імпортні, а й експортні операції. Наприклад, у червні Україна була нетто-експортером електроенергії.
Перша половина серпня завершує період, потенційно найважчий з точки зору достатності внутрішньої генерації. "Енергоатом" перетнув "екватор" своєї ремонтної кампанії. Надалі буде відбуватись поступове збільшення кількості енергоблоків в роботі, і для диспетчерів завдання з балансування енергосистеми також зазнає змін – буде легше увечері (менший або й відсутній дефіцит) і збільшиться профіцит в денні години – в період сонячної активності. Паралельно із цим відбуватиметься сезонне зниження навантаження, оскільки у вересні і жовтні суттєво менше використовуються кондиціонери.
– А чи очікувати нам відключень електроенергії наступної зими?
– Станом на сьогодні, звичайно ж без урахування можливих воєнних ризиків, є всі передумови для того, щоб пройти зиму стабільно і без відключень.
Обсяг вже доступної внутрішньої генерації, з урахуванням реалістичних планів завершення низки відновлювальних робіт, цілком достатній для покриття зимового максимуму. Те саме можна сказати і про мережі НЕК "Укренерго" – як в частині ремонтних і відновлювальних робіт, так і в частині фізичного захисту ключових об’єктів підстанцій. Також варто згадати і сформовані запаси додаткового обладнання і матеріалів, що зберігаються у нас на складах чи на складах наших сусідів. Все це дозволятиме оперативно реагувати на виклики війни.
Але цілком очевидно, що у разі поновлення масованих обстрілів саме енергетичної інфраструктури, буде важко. Безумовно, це буде призводити до відключення споживачів на якийсь час, тому що, навіть маючи все під рукою, миттєво відновлювати пошкоджені об’єкти неможливо.
Обсяг ресурсу, який може бути задіяний Російською Федерацією для масованих обстрілів, є, на мій погляд, ключовою проблемою. Велика кількість дронів створює загрозу навіть для об’єктів розподіленої генерації.
– До речі, а яка в нас зараз ситуація з малою розподіленою генерацією? Чи можемо ми взагалі щось про неї говорити в світлі можливих ворожих обстрілів?
– Я вважаю, що сьогодні не варто афішувати ані місця розташування цих об’єктів, ані їх кількість чи потужність.
З іншого боку, я переконаний, що при будівництві об’єктів розподіленої генерації треба доопрацьовувати проєкти і будувати інженерні споруди антидронового захисту – аналог другого рівня захисту, який реалізовується на об’єктах НЕК "Укренерго". Зрозуміло, що ракетами по таких об’єктах бити нерозумно – навіть у Росії не вистачить на це доходів від експорту нафти. Але "шахедів" на сьогодні занадто багато, і вони доволі дешеві. Можна спрямувати три-п’ять, чи навіть десять "шахедів" на невелику електростанцію – і наробити біди. При цьому вартість засобів ураження буде суттєво меншою, ніж вартість об’єкта розподіленої генерації.
– Чи використовуються комплектуючі з європейських зупинених ТЕС на українських станціях? Якщо таки приклади є, з яких країн такі компоненти надходять найбільше?
– Якщо відповісти на ваше питання коротко, то таких прикладів насправді небагато, але вони є. Зокрема, ми отримували обладнання з демонтованої Вільнюської ТЕЦ-3, а також із зупиненої Ігналінської АЕС. Проте, ця відповідь не дозволить зрозуміти справжні масштаби допомоги наших партнерів.
Ігналінська АЕС
Крім того, обладнання, яке демонтується з якоїсь виведеної з експлуатації станції, потребує адаптації, не все може бути використане. Зазвичай, це якесь допоміжне обладнання… І взагалі такі кейси вимагають великих обсягів специфічної підготовчої роботи – треба поїхати на цей об’єкт, подивитися, ідентифікувати, що може бути демонтовано і що може бути корисним. Потім вирішити питання з логістикою, митницею, податковою. Комусь може здатися, що за два дні все вирішується – в одному місці відкрутив, в іншому прикрутив, і проблеми немає, але на практиці це все зовсім не так.
Є кілька напрямків, які варто згадати в контексті західної допомоги.
Так, у липні 2022 року, за рішенням Єврокомісії, Секретаріатом Енергетичного співтовариства було створено Фонд підтримки енергетики України. У цей фонд країни спрямовують кошти, якими фінансуються виключно нагальні потреби галузі, пов’язані з ремонтом, відновленням обладнання. За весь час туди спрямували €1,15 млрд, внески зробили 33 держави-учасниці. Цифри постійно змінюються і, зрозуміло, в сторону збільшення.
Водночас, у березні 2022 року був створений Хаб екстреної енергетичної допомоги. Його розташували на базі одного з українських обленерго. І, якщо у Фонд країни-донори спрямовували виключно кошти, то до Хабу везли різноманітне обладнання і матеріали – від дроту та ізоляторів до дизель/бензинових генераторів. Міністерство енергетики нещодавно оприлюднило статистику, що за час роботи Хабу було прийнято 1870 вантажів вагою понад 24 тис. тонн з 38 країн світу. Отримувачі – більше 200 підприємств по всій Україні усіх форм власності.
Серед донорських організацій найбільша за обсягом допомоги Україні – це, безумовно, американське USAID, агентство було найбільшим донором і в галузі енергетики.
Є країни, які беруть на себе зобов’язання і працюють з певним містом чи з певним регіоном. Наприклад, Данія взялася опікуватись Миколаївською областю, виділила виключно для неї €12,5 млн.
Загалом, за період повномасштабної війни НЕК "Укренерго" залучила грантові та кредитні кошти тільки від міжнародних фінансових організацій на загальну суму близько €1,384 млрд (з них €540 млн – грантів і €844 млн – кредитних коштів). А ще є кошти урядової підтримки від багатьох країн, пряма допомога обладнанням та матеріалами, про яку я вже говорив вище.
– Минулої зими склалася тривожна ситуація з газом, і НАК "Нафтогаз України" була вимушена терміново купувати його на європейському ринку. Яка ситуація зараз – скільки треба імпортувати газу на наступний осінньо-зимовий період, і скільки вже закуплено?
– Давайте відштовхуватись від загальновідомих цифр. Отже, станом на 1 листопада минулого року в сховищах мало бути накопичено 13,2 млрд куб. м. "Нафтогаз" відзвітував про накопичення 12,9 млрд. А тепер пригадаємо, як ми проходили січень-лютий (2025 року) після того, як росіяни почали обстрілювати газовидобувну і газопереробну інфраструктуру. Як ви правильно зазначили, ситуацію рятували терміновим імпортом.
Бурова установка для газовидобутку
Скільки газу треба для успішного проходження найближчого осінньо-зимового періоду? Однозначної відповіді на це питання немає. Пропоную змоделювати ситуацію і спробувати цю відповідь знайти. Давайте припустимо, що цьогоріч завдання аналогічне, тобто на 01.11.25 необхідно накопичити 13,2 млрд кубів. На сьогодні у сховищах трохи більше 10 млрд куб. м. Тобто до 1 листопада треба закачати ще близько 3 млрд куб. м. Останні два місяці ми закачуємо приблизно 50 млн куб. м газу на добу, і поточні темпи, за умови збереження імпорту, дозволяють вийти на цифру 13,2 млрд.
У літній період, за рахунок перевищення внутрішнього газовидобутку над внутрішнім споживанням, завжди відбувався процес закачування внутрішніх надлишків газу, які не споживаються українським споживачем. Обсяг внутрішнього "надлишкового" газу в теплі місяці становить близько 700-800 млн кубів на місяць, а значить, близько 2 млрд куб. м газу внутрішнього видобутку ще буде закачано. Відповідно, решту необхідно імпортувати. Враховуючи той факт, що "Нафтогаз" залучив низку кредитів і від державних банків, і від міжнародних фінансових організацій (зокрема, останній кредит від ЄБРР на €500 млн євро), ця задача з фінансової точки зору видається цілком вирішуваною.
Інша справа, чи є достатнім обсяг в 13,2 млрд кубів. Як на мене, цього обсягу газу вистачить хіба для оптимістичного сценарію проходження зими – відносно тепла погода взимку (що власне і було в останні кілька років) і відсутність обстрілів газовидобувної інфраструктури. Адже весь обсяг можливого недовидобутого газу необхідно буде компенсувати імпортом.
Взимку частина внутрішнього споживання покривається за рахунок внутрішнього газовидобутку (ця цифра коливається біля позначки 1,5 млрд куб. м на місяць), інша – за рахунок відбору газу зі сховищ. Висновок очевидний: якщо внутрішній видобуток з якоїсь причини буде знижено, це призведе до інтенсивнішого відбору газу зі сховищ. Тому, якщо говорити про відносно комфортний запас газу, який, за потреби, міг би хоча б частково компенсувати воєнні ризики, то цей обсяг точно мав би бути більшим від минулорічного. Наскільки більшим? Цієї зими після обстрілів йшлося про тимчасову втрату від 30% до 50% видобутку. Тобто зниження на 30% видобутку газу впродовж одного місяця – це еквівалент втрати 500 млн куб. м. Як складеться ситуація по факту, невідомо, але математика оцінки ризиків, думаю зрозуміла. Водночас обсяг в 13,2 млрд куб. м на 1 листопада у поточних умовах є нашим реалістичним максимумом.
Які варіанти реагування на можливі загрози за поточних реалій?
В першу чергу – це, за потреби, залучення взимку додаткового імпортного ресурсу. Але очевидно, що вже за вищою ціною, ніж сьогодні. Крайній захід – обмеження постачання газу для промисловості з метою першочергового забезпечення потреб теплокомуненерго і населення.
