Російський економічний аналітик, фахівець з нафтогазового ринку МИХАЙЛО КРУТІХІН в інтерв'ю "Апострофу" розповів, як "Нафтогаз" виручає "Газпром" своєю пропозицією про відновлення постачань російського газу. Він також пояснив, на якій ціні повинна наполягати українська компанія і чому Росія не зможе відмовитися від газотранспортної системи України навіть після 2019 року.
- Михайло, лист "Нафтогазу України" "Газпрому"з пропозицією відновити закупівлю газу наробив багато шуму. Як ви вважаєте, Україна так само зберігає газову залежність від Росії?
- Я вважаю, що Україна може обійтися без російського газу, купуючи відсутні обсяги у західних постачальників, у різних трейдерських компаній в Європі, тобто може отримувати газ через територію Словаччини, Польщі, Угорщини, через ті країни, де є можливість переходу труб через кордони. У даному ж випадку важливу роль зіграла ситуація на ринку. Ціни зараз настільки низькі, навіть за довгостроковим контрактом "Газпрому", що має сенс звернутися саме до "Газпрому" із спецпропозицією продати якусь частину газу з російських запасів. Ми бачимо, що "Газпром" постачає свій газ, наприклад, на територію Німеччини, де він коштує 128 доларів за тисячу кубометрів. Так було протягом останніх трьох місяців. І друге міркування - у "Газпрому" дуже великий потенціал видобутку газу. Це "зайвий" газ, його просто нікуди дівати. Тому пропозиція як-небудь монетизувати цей потенціал може виявитися для "Газпрому" дуже вигідною. Інша справа, що російський монополіст змушений продавати газ нижче його собівартості. Але це вже інша розмова. У цій ситуації для нього було б вигідно продати хоч що-небудь.
- Я правильно вас розумію, що дана пропозиція "Нафтогазу" "Газпрому" вигідна обом сторонам?
- У нинішній системі координат можна представити цю справу навіть так, що український "Нафтогаз" прийшов на допомогу російському "Газпрому". Адже становище "Газпрому" важке, нових клієнтів немає, Європа закупівлі газу не збільшує, а Польща взагалі вирішила відмовитися. А на те, що підуть якісь серйозні обсяги в Китай, ніякої надії немає. Залишилася тільки Європа, а вона “не росте”. І коли надходить якась пропозиція, щоб хоч якусь кількість газу купити, це виглядає як рятувальний круг для "Газпрому". "Нафтогаз", загалом, міг би і без цього обійтися. Але якщо ціна російського газу буде нижче, ніж у трейдерів в Європі, то це буде вигідно.
- Як ви вважаєте, "Нафтогаз" і "Газпром" зможуть домовитися стосовно закупівель, чи не завадить політика?
- Фактор політики тут дуже потужний. Крім того, в листі, наскільки я знаю, йдеться ще й про те, що повинна бути зроблена якась знижка за формою довгострокового контракту. А цю знижку дає не "Газпром", а російська влада. Тобто, це має бути абсолютно політичне рішення. Адже цю знижку дають з мита на експорт природного газу, тобто з кишені платників податків. От якщо російське керівництво прийме рішення таку знижку давати, то вона, звичайно, буде. Тут щось прогнозувати складно, оскільки це не комерційне рішення.
- Але ви більше схильні вважати, що сторони зійдуться на таких умовах чи все-таки ні?
- Я думаю, що схема, в принципі, нормальна. Але, знову-таки, прогнозувати складно. Дуже часто дії російської влади не піддаються логіці.
- Порошенко заявив, що Україна хоче купувати у Росії газ по 160-180 доларів за тисячу кубометрів. Чи реально це і за яких обставин?
- Я вважаю, що це дуже висока ціна. Оскільки, як я вже сказав, у "Газпрому" на кордоні з Німеччиною, наприклад, за маршрутом "Північний потік-1" - ціна 150 доларів. Але він продає Німеччині цей газ по 128 доларів, тобто зазнає там збитки. Треба виходити з цієї ціни. У листі, наскільки я знаю, йдеться про те, що вартість повинна визначатися ціною на найближчому газовому хабі, а це австрійський газовий хаб Баумгартен. Крім цього, вартість повинна бути визначена ще і з вирахуванням вартості транспортування - від східної України через Україну, Словаччину до Австрії. Яка вона там зараз? Вона там дуже низька - менше 130 доларів. Тому, якщо від цієї цифри ще відняти вартість транспортування, то це буде зовсім смішна ціна. А якщо ще додати прохання "Нафтогазу України" зробити якусь знижку, то тоді ми побачимо, що ціна вийде неправдоподібно низькою.
- Припустимо, "Газпром" не погодиться на пропозицію "Нафтогазу". Які в такому випадку є альтернативи в України, крім російського газу?
- Я думаю, "Нафтогаз України" звернеться до угод з європейськими трейдерами. Правда, там умови не зовсім вигідні, оскільки європейські трейдери вимагають від українського споживача передоплату і зазвичай контракти укладаються не більше, ніж на місяць. Важкі, прямо скажемо, умови. Але я думаю, якщо ціна там виявиться прийнятною, то можна і купувати газ там. Зараз на ринку газу великий надлишок, частково через те, що вартість опустилася під впливом нафтових цін шість місяців тому, і ще з-за того, що очікується прихід нового природного газу з Австралії, США та багатьох інших країн.
- А як ви взагалі оцінюєте газову політику нової влади України? Можете порівняти її з політикою часів Януковича?
- Я в минулому році був в Києві на газовій конференції. І мене приємно здивувало те, що там обговорювалися дуже конкретні технічні, фінансові та законодавчі питання без зайвої політики.
- Ким саме обговорювалися?
- Було керівництво "Нафтогазу", представники влади, західних компаній, багато експертів. Дуже багато людей було. Правда, не було нікого з "Газпрому" або з Росії взагалі. Але дуже цікаве було обговорення. І з нього я зробив висновок, що, в принципі, курс, який бере уряд і "Нафтогаз України", – це дуже логічний, розумний і діловий курс на нові законодавчі ініціативи, на реструктуризацію газової галузі в країні, на співпрацю з західними компаніями, в принципі, на відкритість для співпраці і з "Газпромом" теж. Що впало в очі: є дві великі перешкоди на цьому шляху. Перше - це все робиться дуже і дуже повільно. Як я зрозумів, через політичні чвари всередині українського керівництва і законодавства. І друге - дуже важко що-небудь зробити в обстановці, коли немає довіри інвестора. Я так зрозумів, що у зв'язку з дуже важким фінансовим становищем потрібно завоювати цю довіру. Дуже важко домогтися того, щоб гроші інвесторів зараз прийшли.
- Раз вже ми торкнулися теми світових ринків, давайте поговоримо про ціну на нафту. Зараз ми бачимо, що ціни пішли в ріст. Така тенденція допоможе врятувати економіку Росії?
- Дуже сильно в цьому сумніваюся. По-перше, тенденція підйому нафтових цін тимчасова, і я очікую, що до кінця року збережеться перевага пропозиції над попитом, і ціни все-таки будуть тиснути зверху вниз, а не знизу вгору. Це перше. А, по-друге, в російській економіці дуже багато власних проблем. До такої міри, що низька ціна на нафту – хоч і велика, але далеко не найголовніша проблема. Ми вже бачимо, що курс рубля вже якось відв'язався від ціни на нафту.
- Зазвичай ці показники тісно пов'язані і курс рубля багато в чому залежить від вартості нафти...
- Це один з факторів, що навіть один з дуже потужних чинників, але не найголовніший. Коли ми бачимо, що, в принципі, бюджет відчуває величезну напругу, і, швидше за все, уряд розпорядиться продовжити друкування грошей, нічим не забезпечених, і резервний фонд уряду близький до вичерпання до кінця цього року, то потрібно дивитися не на ціни на нафту, а на те, які проблеми існують всередині російської економіки.
- А ви могли б окреслити їх?
- Найголовніші проблеми – це недорозвиненість секторів, які не пов'язані з виробництвом сировини. Потім - повна недовіра інвесторів до податкової системи, до безпеки інвестицій, відсутність юридичної захищеності власності, зарегульованість, корупція, засилля великих державних компаній, які управляються чиновниками, а не ефективними менеджерами. Тут дуже довгий список.
- Ще й санкції, напевно?
- Санкції, я думаю, впливають в останню чергу. Російська економіка вже пристосувалася і до цього.
- А як ви вважаєте, чи б'є падіння ціни на нафту і падіння курсу рубля по українській гривні?
- Не думаю. Адже Україна не є експортером нафти і газу, тому українська гривня багато в чому залежить від внутрішньої економіки.
- Як довго триватиме залежність Росії від газотранспортної системи України?
- Сильна залежність від ГТС України в Росії буде зберігатися навіть після 2019 року, коли закінчиться термін угоди між "Газпромом" і "Нафтогазом". До цього моменту Росія не зможе створити якусь інфраструктуру в Європі, щоб скасувати транзит через українську територію. Тому доведеться продовжувати цю угоду, незважаючи на всі бажання російського керівництва якось покарати Україну і позбавити її транзиту. Це (відмовитися від використання української ГТС, - "Апостроф") просто не вийде зробити. Якщо "Газпром" хоче виконувати свої зобов'язання перед західними споживачами російського газу, то доведеться робити це з допомогою України.
- Виходить, що Україна з Росією дуже сильно пов'язані трубопроводами...
- Так. І Росія поки що без України в цьому питанні обійтися не зможе.
- А Україна без Росії?
- Може. Судячи з усього, доходи України від транзиту газу можуть коливатися в межах 2 або 3 млрд євро, не більше. Це багато, звичайно, враховуючи нинішній стан української економіки, але цифра все-таки така, яку можна пережити.
- Я правильно розумію, що якщо керівництво України вирішить перекрити газопроводи з Росією, то ми зможемо компенсувати ці втрати на інших ринках?
- Так. Але мені здається, що це не варто робити. Навпаки, в інтересах українського керівництва і України в цілому зберігати нормальні комерційні відносини з "Газпромом", як і з європейськими компаніями, забезпечуючи транзит. Як весь час забезпечували, і було все нормально, газ йшов. Коли переривалися поставки газу, то вони переривалися за політичним рішенням Москви, а не з якоїсь волі "Нафтогазу" або уряду України.
- Як оцінюєте ситуацію з постачанням Росією газу окупованому Донбасу? Це б'є по кишені росіян?
- У мене немає точних даних про те, скільки газу туди поставляється. По-моєму, не дуже багато. Але якщо говорити в цілому, то Донбас, звичайно, б'є по російській економіці. Але більше всього по кишені економіки та платників податків б'є зовнішня політика нашого керівництва. Що на сході України, що в інших місцях, у Сирії, наприклад. І ось цей зовнішньополітичний авантюризм призводить до ізоляції країни на міжнародній арені в плані отримання фінансів, кредитів. Це дуже дорого обходиться російському бюджету.
- Які в такому випадку існують вигоди від цього зовнішньополітичного авантюризму?
- Ніяких вигод нема, поки тільки одні втрати. Рішення владою приймаються, на жаль,без огляду на те, що вигідно або не вигідно Росії.
- Наскільки серйозно вдарила по економіці Росії анексія Криму?
- Можу сказати, що в результаті цього заходу Росія дуже багато втратила на міжнародній арені. Пішли дуже серйозні фінансові санкції, інвесторам стало важче працювати. Ми бачимо істотний відтік капіталу з Росії, і він стає сильнішим. Тобто фінансово, я думаю, Росія втратила дуже багато.
- Чи буде цей відтік і надалі посилюватися?
- Важко сказати. Ми бачимо, що прогнози відтоку капіталу в цьому році менші, ніж у минулому, але лише тому, що російська економіка не генерує капітал в іноземній валюті, достатній для того, щоб підтримати цей відтік. Тобто, коли підприємці отримують прибуток в рублях, то в цих же рублях вони можуть купити набагато менше доларів, ніж вони купували раніше. Тому цей відтік капіталу дещо сповільнилося. Але все одно це дуже небезпечне явище.
- Якщо, як ви кажете, він сповільнився, виходить, що можна пристосуватися і до цієї ситуації?
- Ви знаєте, в принципі, ступінь толерантності російської економіки дуже висока. Я не можу сказати, коли це терпіння вичерпається. Але ми бачимо, що фінансові фонди поступово зникають. Дуже швидко тане резервний фонд, і не виключено, що коли він остаточно розтане в кінці цього або на початку наступного року, доведеться використовувати валютний запас, щоб хоч якось підтримувати економіку... Це якщо вже зовсім погано буде. Поки всі спроби поліпшити економічне становище залишаються на папері.
- А чи потягне Росія ще і Донбас?
- Потягне, але недовго. Це теж серйозний тягар для російської економіки.
- Ваш прогноз щодо судового спору між "Нафтогазом" і "Газпромом" в Стокгольмському арбітражі... У кого більш сильні позиції? І хто кого в підсумку?
- Я думаю, що обидві сторони тут зав'язані дуже сильно. Я бачу, що є справедливі претензії у кожної із сторін, а от яким чином це буде врегульовано в арбітражі, передбачити не можу. І одна сторона, й інша мають абсолютно законні претензії. "Газпром", наприклад, стверджує, що Україна повинна закуповувати не менше 40 мільярдів кубометрів газу в рік. А українська сторона говорить, що ціни були завищені. Абсолютно точно в контракті є положення, що дозволяє ці ціни оскаржити. Так що те, до якого рішенням дійдуть арбітри, я не можу сказати.
- Як, на вашу думку, буде розвиватися газова галузь в Україні?
- Наскільки я зрозумів, українські колеги вважають, що Україна може перетворитися з транзитної країни для Європи у щось на зразок розподільного хаба або підземного сховища. Можна використовувати частину газотранспортної системи України, включити її в схеми транспортування Північ-Південь. Але наскільки успішною буде ця ідея, передбачити не можу, оскільки в Європі різко скорочується значення підземних сховищ газу. Споживачам газу набагато простіше взяти телефонну трубку і замовити доставку природного газу по морю замість того, щоб накачувати його кілька місяців в підземні сховища, платити за зберігання, а потім відбирати з сховища. Так виходить набагато складніше і дорожче.
