Контракт на транзит російського газу в Європу через Україну буде підписаний, як очікується, до кінця 2019 року. Таким чином, завершується епопея, котра загрожувала новою "газовою війною" внаслідок припинення транзиту "блакитного палива" через Україну. "Апостроф" розбирався, чого вдалося досягти нашій країні у важкому протистоянні з Росією.
Довгий шлях
Україна і Росія все ж домовилися про продовження транзиту газу після 31 грудня 2019 року. Як відомо, в році, що минає, закінчується термін 10-річного контракту на газовий транзит, який був підписаний у січні 2009 року.
За підсумками виснажливих переговорів був підготовлений протокол домовленостей щодо продовження транзиту. Деталі домовленостей розкрили на прес-конференції 21 грудня міністр енергетики та захисту навколишнього середовища Олексій Оржель та виконавчий директор НАК "Нафтогаз України" Юрій Вітренко.
Як відомо, сторони довго не могли досягти згоди з принципових позицій. Зокрема, Росія хотіла укласти контракт всього на 1 рік, а українська сторона наполягала на 10-річному договорі. Також не були узгоджені мінімальні обсяги палива, які РФ має гарантовано прокачувати по нашій трубі - спочатку "Газпром" вів розмову взагалі про 10-15 мільярдів кубометрів на рік, що абсолютно неприйнятно для вітчизняної газотранспортної системи (ГТС), для якої обсяг нижче 30 мільярдів кубів просто нерентабельний.
Однак головною перешкодою для виходу на нову угоду щодо транзиту стало небажання Росії платити нашій країні 3 мільярди доларів за рішенням Стокгольмського арбітражу. Москва закликала відмовитися від взаємних претензій в міжнародних інстанціях, а це означало, що від них повинен відмовитися Київ, оскільки арбітраж вирішив на користь нашої країни.
Попри все, в грудні справа зрушила з мертвої точки. Газовий кейс потрапив до порядку денного саміту "Нормандської четвірки" в Парижі 9 грудня. За підсумками цієї зустрічі Юрій Вітренко заявив, що сторони "домовилися продовжувати домовлятися".
Однак справжній прорив відбувся на тристоронніх переговорах між Україною, Росією та Європейською комісією 19 грудня в Берліні. Після їх завершення віце-президент Єврокомісії Марош Шефчович заявив, що вдалося досягти домовленостей з усіх принципових питань. 20 грудня в Мінську сторони остаточно узгодили позиції.
Про що домовилися
Озвучені на брифінгу параметри майбутньої угоди в цілому підтверджують правоту "Апострофа", який ще до переговорів 19 грудня писав, що контракт, швидше за все, буде підписаний на 5 років. Це - логічний компроміс між позиціями сторін. При цьому, за словами Юрія Вітренка, передбачається можливість продовження контракту ще на 10 років.
Крім того, важливим моментом стала згода Росії заплатити Україні вже згадані 3 мільярди доларів (конкретно - трохи більше 2,9 мільярда доларів). "Апостроф" раніше повідомляв, що Москва виплатить цю суму не живими грошима, а газом, пізніше в ЗМІ з'явилася інформація про те, що Україна отримає арештоване в інших країнах майно "Газпрому" на зазначену суму. В підсумку, все вирішилося ще краще - після зустрічі в Мінську, 20 грудня, помічник президента України Андрій Єрмак повідомив, що оплата буде живими грошима. Причому, як очікується, вже до кінця поточного року.
Україна, зі свого боку, відмовиться від інших претензій до російської сторони, зокрема відкличе недавно поданий до Стокгольмського арбітражу позов на 12 мільярдів доларів за недоотримання плати за транзит (2 мільярди доларів) і за можливе невикористанням "Газпромом" української ГТС з 2020 року (10 мільярдів доларів). Крім того, з "Газпрому" не буде стягуватися накладений в 2016 році Антимонопольним комітетом України штраф за порушення законодавства щодо захисту економічної конкуренції в розмірі понад 170 мільярдів гривень. Це дозволить Росії і особисто Володимиру Путіну "зберегти обличчя", а Україні - отримати від РФ те, чого вона так довго та послідовно домагалася.
Видання теж не помилилося з тим, що в новому контракті буде зафіксовано зниження обсягів гарантованого транзиту газу через українську територію. Згідно з остаточною домовленістю, в 2020 році транзит має скласти не менше 65 мільярдів кубометрів, а в наступні 4 роки - не менше 40 мільярдів кубів щорічно.
Насправді, зазначені обсяги навіть більш вигідні для України, ніж ті, про які йшлося раніше (60 мільярдів кубів на перший рік, 40 мільярдів - у другій, 30 мільярдів - в наступні). Це й не дивно, адже Росія не встигає запустити обхідний газопровід "Північний потік-2" з початку 2020 року. Крім того, у проекту можуть виникнути проблеми через санкції з боку США, які мають намір штрафувати компанії, які беруть участь в його будівництві. Так, швейцарська компанія Allseas, яка займалася прокладкою труб газопроводу, вже призупинила свою участь у проекті через побоювання потрапити під американські санкції. Якщо запуск "Північного потоку-2" буде відкладено на пізніший термін або будівництво взагалі зупиниться, це буде тільки на руку Україні, бо в такому разі обсяги транзиту газу через нашу країну будуть ще більшими, ніж обумовлено зараз.
Скорочення обсягів транзиту (з початку 2019 року він вже перевищив 80 мільярдів кубометрів) спричинить збільшення тарифу на транзит. Однак остаточно він буде вже визначатися сторонами контракту.
До речі, в пакетні домовленості не увійшли прямі поставки газу з Росії. Однак, за словами учасників брифінгу, вони й не виключені. "Апостроф", нагадаємо, писав, що "Газпром" не дуже зацікавлений в постачанні, і, якщо поставки все ж почнуться, то будуть здійснюватися компаніями друзів російського президента Володимира Путіна.
Європа допомогла
Показово, що на сьогоднішній прес-конференції не було голови "Нафтогазу" Андрія Коболєва. Його не було і на переговорах в Берліні та Мінську, а до цього - в Парижі. Як писав "Апостроф", Коболєв був відсторонений від участі в газових переговорах. Як повідомило "Апострофу" інформоване джерело, це пов'язано з тим, що до президента Володимира Зеленського довели інформацію, нібито Коболєв особисто не був зацікавлений в досягненні домовленостей щодо газу. Співрозмовник видання зазначив, що раніше їм були куплені значні обсяги газу в Європі за ціною близько 230 доларів за 1 тисячу кубометрів у розрахунку на те, що взимку вона зросте до 280-300 доларів за тисячу кубів, і на різниці можна буде непогано заробити (мова про кілька мільярдів доларів) проте до зими ціни в Європі впали нижче 200 доларів, навіть не зважаючи на відсутність остаточної угоди на транзит через Україну.
Між іншим, Коболєв був чи не єдиним топ-чиновником, який вкрай скептично оцінював перспективи підписання транзитного контракту до кінця 2019 року. "Імовірність підписання транзитного контракту з 1 січня ... дуже-дуже маленька. З кожною хвилиною вона прагне до нуля", - заявив він буквально напередодні зустрічі в Берліні 19 грудня, куди його не запросили. Втім, на брифінгу в Офісі президента не стали коментувати скептицизм Коболєва, пояснивши, що його заяви носять політичний характер. Пан Вітренко, в свою чергу, зазначив, що перелом у переговорах з російською стороною став можливий завдяки спільній роботі представників Офісу президента, Єврокомісії та міжнародних партнерів України, в тому числі США.
Також важливо звернути увагу на те, що в попередні роки "Нафтогаз" нарочито демонстрував повну незалежність у веденні газових переговорів з "Газпромом" (формально, це дійсно питання двох господарюючих суб'єктів), але в кінці нинішнього року Володимира Зеленського переконали, що газ - це справа президента. Очевидно, він це усвідомив в повній мірі, що і продемонстрував в Парижі 9 грудня на зустрічі в "нормандському" форматі.
Крім того, зазначило джерело "Апострофа", Україні підіграли європейські партнери - Єврокомісія неформально дала зрозуміти Москві, що, якщо та займе жорстку позицію в переговорах по транзиту, Брюссель піде на те, щоб поширити норми європейського законодавства на весь російський газ, а тому РФ все одно доведеться використовувати українську газову трубу, але на менш вигідних умовах, ніж, якщо домовитися, що називається, по-хорошому.
Таким чином, враховуючи, що газова проблематика - це, насправді, давно не економіка, а політика, а політика - це мистецтво можливого, то, схоже, що Україна отримала на газових переговорах дуже непоганий результат. І, навіть, якщо хтось назве нинішні домовленості поганим миром, це все одно краще, ніж війна, нехай, навіть тільки газова, яка могла б вибухнути в Україні якраз на Новий рік.
