За підсумками 2018 року Україна вибула з топ-50 країн в рейтингу інноваційних економік Bloomberg Innovation Index, посідаючи 53-є місце. Аналітики видання враховують витрати на дослідження і розробки, виробничі потужності та концентрацію високотехнологічних публічних компаній. Про те, чому Україна втратила позиції та чого очікувати далі, "Апострофу" розповів фінансист, екс-заступник голови Національного банку України Олександр Савченко.
Цей показник, безумовно, важливий. Наскільки мені відомо, головна причина нашого падіння - це зменшення державних витрат на наукові розробки. Але справа тут значно глибша. Всі країни можна розділити на дві категорії. В одних країнах домінують хороші компанії, а в інших погані. Хороші компанії - це ті, що в основному заробляють на інноваціях та хорошому менеджменті, на напруженій праці людського ресурсу. Доведено, що такі компанії значно збільшують свою капіталізацію, тому вони найдорожчі.
Інша група країн, в яких домінують погані компанії - там майже не займаються інноваціями, а просто заробляють гроші на бюджеті, нафті, газі, корупції, рейдерстві. Такі компанії намагаються уникнути сплати податків або взагалі їх не платять, не займаються благочинністю.
От саме у нас домінують погані компанії. Вони найприбутковіші, мають найбільше ресурсів. А це все відбувається так з тієї причини, що бізнесмен - раціональна людина. У нього є вибір: куди інвестувати і що дасть більшу віддачу. Якщо ти інвестуєш в інновацію, то у кращому сценарії отримаєш прибуток в одному з десяти випадків. Або ж ти інвестуєш в корупцію, інвестуєш для того, щоб купити ліцензію нібито на видобуток газу, а потім укладаєш угоду про спільну діяльність з державною компанією і заробляєш гроші. Звичайно, щось даєш менеджменту державної компанії, щось "на гору", а щось залишаєш собі. Це те, чим люблять займатися у нас депутати, після чого тікають за кордон.
Читайте: Луценко назвав головні джерела корупції в Україні
Тому в Україні інвестиції в корупцію більш прибуткові, більш безпечні, ніж інвестиції в інновації. Політика у нас - найбільш рентабельний бізнес. От саме це і є причиною того, що бізнес майже не інвестує в інновації, а у держави все менше коштів.
Ще одна проблема - це наша форма організації науки, яка залишилася архаїчною, радянською. У нас продовжує існувати Академія наук - абсолютне беззмістовне об’єднання, де наукою правлять старці. Середній вік науковців там становить 84 роки. Як правило, ніхто не займається наукою, гроші йдуть в основному на машини, секретарок, будівлі, опалення, а молоді люди розбігаються за кордон і там уже займаються наукою. Жоден політик не наважується зруйнувати цю систему науки, а вже давно треба було ліквідувати чисельні Академії, на які витрачаються десятки мільярдів гривень. Цей апарат управління треба ліквідувати, Академічні інститути об’єднати з університетами. До речі, число університетів у нас втричі більше, ніж у нормальних країнах.
Це реформи, якими ми не займаємось взагалі. Цей будинок престарілих (Академія наук) ніхто не чіпає, ми називаємо це наукою і дивуємося, чому на останніх місцях. А може це й добре, що дають менше грошей, бо в руки молодим дослідникам кошти не потрапляють, все з’їдається на апарат управління і ось цих "мавок академіків", більшість з яких малограмотні.
