Україна піднялася в рейтингу Doing Business на 7 пунктів. Влада вже заявила, що це - позитивний сигнал для іноземних інвесторів. Однак поки вкладати в нашу країну не поспішають. "Апостроф" з'ясовував, коли в Україну прийдуть по-справжньому великі інвестиції.
Україна покращила позицію у світовому рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business-2020 на 7 пунктів, зайнявши в ньому, відповідно, 64-е місце. У 2019 році наша країна займала 71-у сходинку рейтингу.
Найбільш помітний успіх Україна продемонструвала в "захисті міноритарних акціонерів", що було досягнуто завдяки вимозі про відкриття інформації про кінцевих бенефіціарів компаній.
За словами прем'єр-міністра Олексія Гончарука, підвищення рейтингу України в Doing Business-2020 відразу на 7 позицій - це результат, який говорить сам за себе. "Це - позитивний сигнал для українських підприємців і "зелене світло" для іноземних інвесторів", - написав він на своїй сторінці в Facebook.
Дійсно, рейтинг, який щорічно складає Світовий банк, є одним з ключових факторів, які впливають на рішення міжнародного бізнесу про інвестування в конкретну країну.
Слід зазначити, що заслуги нинішнього уряду в покращенні позицій нашої країни в рейтингу немає ніякої, так як в ньому оцінювалися зміни, що відбулися в бізнес-середовищі з травня 2018 року по травень 2019 року. Однак нинішня влада не збирається зупинятися та досягнутому: "Ми продовжуємо роботу в цьому напрямку: три дні тому запрацював Кодекс про банкрутство, кілька тижнів тому - закон про стимулювання інвестиційної діяльності, активізуємо процеси дерегуляції", - заявив Олексій Гончарук.
Гірше за всіх... майже
Сам факт поліпшення рейтингу України є позитивним моментом, вважають експерти, опитані "Апострофом", інша справа, що все, як то кажуть, пізнається у порівнянні. Україна по Doing Business займає одне з найнижчих місць з усіх країн колишнього СРСР, зазначив у розмові з виданням глава Комітету економістів України Андрій Новак (ще нижче місця в Узбекистану, Киргизстану й Таджикистану). Так, наприклад, вражає 7-ме місце в рейтингу Грузії, яка, як відомо, з середини нульових проводила радикальні економічні реформи. Литва, Естонія і Латвія також входять в топ-20 рейтингу. Але куди прикріше 25-тe місце Казахстану, 28-те - Росії і навіть 49-те - Білорусі!
"Тому хвалитися таким прогресом, мені здається, передчасно", - зазначив Новак.
Фінансовий експерт Олексій Кущ, в свою чергу, звернув увагу на те, що в рейтингу конкурентоспроможності Світового економічного форуму (СЕФ), дані якого також були опубліковані в жовтні, Україна, навпаки, за рік втратила кілька позицій (опустилася з 83-го на 85 місце). "У нас виходить одна нога - вгору, інша - вниз", - сказав він у коментарі "Апострофу".
Водночас фахівець вважає, що для української влади світові рейтинги перетворилися в якусь нав'язливу ідею, при тому, що підвищення позицій часто відбувається "чисто механічним способом". Як приклад Кущ привів будівельну сферу: "В останні кілька років був прийнятий пакет законодавчих змін - начебто спростили отримання дозволів (на будівництво), але чи стало від цього легше будувати в Києві? Чи можуть прийти іноземні компанії і почати тут будувати? - Ні. Тому всі ці норми штучні", - резюмував експерт.
Однак іншою крайністю є твердження, що на рейтинги взагалі не потрібно звертати увагу. "Золота середина - це коли місце в рейтингу є похідною від ефективного економічного середовища в країні. І тоді рейтинг сприймається не як головна мета, а як додатковий бонус", - пояснив Кущ. На його думку, красномовним прикладом цього є Грузія: "Вона не стала східно-чорноморським Сінгапуром, вона не стала випускати електромобілі і смартфони, а продовжує виробляти "Боржомі" й вино, що було і до реформ, а люди продовжують виїжджати з країни в пошуках роботи".
Також потрібно розуміти, що країни, які перебувають нижче топ-50, це - "інвестиційні лузери". "Якщо країна перебуває в топ-50, інвестору абсолютно все одно, який у неї конкретний рейтинг. А те, що ми - за межами топ-50, це - "дзвінок" для інвестора, це для нього привід задуматися", - говорить Олексій Кущ.
Олігархам тут не місце
Задуматися потрібно і українським чиновникам: чому в країну не йдуть інвестиції?
Нагадаємо, в 2018 році прямі іноземні інвестиції в українську економіку становили менш як 2,4 мільярди доларів (для порівняння - у 2008 році вони ледь не дотягли до 11 мільярдів доларів). При цьому приблизно 1,5 мільярди доларів - це, по суті, "повернення" коштів вітчизняного бізнесу з офшорів, а тому можна говорити про фактичну відсутність іноземних інвестицій як таких, підкреслює Андрій Новак. За словами експерта, щоб інвестиції поновилися, Україні потрібні справжні, глибокі реформи, а не "віртуальне косметичне шоу".
Також є моменти, які безпосередньо не відображаються в Doing Business. "Ключова проблема - відсутність верховенства права і силовики (які "кошмарять" бізнес, - "Апостроф"), - сказав у коментарі виданню фахівець відділу продажів боргових цінних паперів інвестиційної компанії Dragon Capital Сергій Фурса. - Тому, вирішивши ці питання, ми змогли б здійснити прорив (в залученні інвестицій)". Крім того, за його словами, важливо те, як пройде земельна реформа, - чи зможе вона залучити інвесторів.
Але чи є шанс, що в Україні повториться інвестиційний бум нульових - адже саме тоді в країну заходили мільярди доларів від іноземних інвесторів? "Це був період інтенсивного росту всіх сировинних ринків, і наша економіка, яка базувалася в основному на сировині і напівфабрикатах, тоді добре "впряглася" в цю загальносвітову тенденцію зростання", - говорить Олексій Кущ. Також він додав, що на початку століття українська економіка почала перетворюватися з закритої структури в відкриту, і сюди став активно заходити міжнародний капітал. "Такий ефект буває в житті лише один раз", - підкреслив експерт.
Втім, інвестиції можна залучати і в нинішніх умовах. За словами Куща, Ефіопія отримує приблизно по 1 мільярду доларів інвестицій під кожен індустріальний парк, а таких парків у цій країні більше десятка. Ще один приклад - Казахстан, який став фінансовим хабом на стику Європи, Азії, країн СНД - ця країна сумарно має 18 мільярдів доларів інвестицій на рік, зокрема завдяки своєму фінансовому центру. "Рецепти відомі - потрібно переходити до створення кластерних точок зростання, стимулювати інновації, застосовувати ті механізми, які вже апробовані в інших країнах. Чому у нас це не працює? - Бо якщо ми почнемо переходити до кластерного підходу, ми повинні будемо віддавати найбільш ласі шматки міжнародним системним інвесторам, а через це доведеться потіснитися нашим олігархам", - резюмував експерт.
