Уряд України затвердив програму стимулювання економіки для подолання наслідків епідемії COVID-19. Документ покликаний стати дорожньою картою щодо виходу з кризи, в яку країна заглибилася в результаті поширення коронавірусу та карантинних заходів щодо її стримування. "Апостроф" розбирався, чи відповідають пропозиції Кабміну поточним викликам, і чого насправді не вистачає урядовій програмі.
Кабінет міністрів розробив і затвердив програму стимулювання вітчизняної економіки з метою подолання кризових явищ, породжених поширенням коронавірусу. Програма була прийнята на засіданні уряду 27 травня.
У повідомленні на урядовому порталі вказується, що важливою частиною програми є системна підтримка вітчизняного виробника. "Принциповим пріоритетом є створення робочих місць і сплата податків в Україні", - також говориться в прес-релізі.
Крім того, влада має намір надавати підтримку бізнесу в просуванні вітчизняного експорту на світові ринки, шляхом надання доступних кредитів і грантів. Програма уряду також передбачає активне залучення малого і середнього бізнесу до державних закупівель.
Потрібний документ
Програма підтримки економіки дійсно вкрай важлива і сьогодні актуальна як ніколи - адже коронавірус і породжена ним криза може "з'їсти", за різними оцінками, від 3,5% до 8% національної економіки. Для порівняння: у важкому для України 2015 році економіка обвалилася на 9,9%, у ще більш важкому 2009 році падіння становило 15%.
Тому подолання економічної кризи є метою більш ніж благородною і, як було сказано вище, вкрай актуальною.
Питання тільки в тому, що собою становить ця програма, наскільки добре вона продумана і чи відповідає реальним викликам.
І тут починається багато питань.
До речі, в повідомленні Кабміну наголошується, що до роботи над програмою було залучено різні аналітичні центри та бізнес-асоціації, однак, як розповіло джерело "Апострофа", реально консультації з експертним товариством не проводилися. "Переважну більшість центрів не було залучено (до розробки програми)", - сказав співрозмовник видання.
При цьому в розробці програми (правильніше буде назвати її "презентацією", оскільки те, що поки є в наявності, це набір ефектних "слайдів") брав участь Офіс ефективного регулювання (Better Regulation Delivery Office, BRDO). Це - неурядова структура (створена свого часу з ініціативи Мінекономіки), яку до приходу в офіс президента України в 2019 році (після чого він невдовзі став прем'єр-міністром) очолював Олексій Гончарук.
Не дивно, що нинішній документ оформлено в стилі програми уряду, яка була представлена урядовою командою Гончарука в лютому цього року.
"Програма реально красиво оформлена і, прямо скажемо, вражає, - сказав у коментарі "Апострофу" експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Єгор Киян. - Вона навіть може позмагатися з програмою Кабміну Гончарука, при тому, що та програма навіть не так чіпляла очі, так як не містила аналітики".
Труднощі перекладу
Це те, що стосується форми. Тепер - щодо змісту.
У презентації програми вірно сказано, що наслідки пандемії COVID-19 у світі активізували політику протекціонізму в різних країнах, а це значить, що конкуренція для українських товарів на глобальному ринку збільшилася. У документі також правильно підмічено, що протекціоністські тенденції спостерігаються вже не перший рік, тобто вони з'явилися до пандемії, а тому реакція на ці явища зі сторони української влади, як мінімум, спізнилася на кілька років.
"Для України, з розвиненою промисловістю, а також, із огляду на значну залежність економіки країни від експортних надходжень, подібний розвиток ситуації є додатковим середньостроковим викликом одразу за кількома напрямками: скорочення попиту і введення обмежень на українську продукцію на ринках країн світу і потенційне збільшення імпорту товарів, попит на які в Україні може бути задоволений за рахунок вітчизняного виробництва", - йдеться в представленому документі.
Із цим багато в чому можна погодитися, але трохи бентежить теза про розвиненість вітчизняної промисловості - адже промислове виробництво в країні неухильно скорочується, а сама промисловість так само неухильно деградує, у зв'язку з чим Україна перетворюється на сировинний придаток світової індустрії.
Проте, одна із тез презентації, треба визнати, дуже точно характеризує поточний стан: "Довгострокові тренди свідчать про системний занепад промисловості в Україні на відміну від країн-сусідів". Якщо чесно, звучить як вирок.
Проте, що ж пропонує уряд для того, щоб змінити ситуацію?
Зокрема, це "удосконалення законодавства з метою визначення умов для застосування заходів, спрямованих на забезпечення захисту національних інтересів України в умовах посиленого протекціонізму інших країн, а також у надзвичайних ситуаціях".
Серед пропозицій є й таке: "Удосконалення правового поля у сфері інструментів торговельного захисту з метою підвищення ефективності та прозорості проведення торгових розслідувань, а також впровадження сучасних технологій обміну даними".
Перше враження від прочитаного - набір розумних і багато в чому правильних слів, проте слабо пов'язаних між собою якимось сенсом. Друге прочитання наводить на думку, що ці висловлювання були не кращим чином перекладені, швидше за все, з англійської мови, очевидно з тексту, наданого якимось іноземним аналітичним центром.
Далі в програмі йдеться про захист національних виробників від протекціонізму інших країн і недобросовісного імпорту, а також, ширше - інтересів України в рамках СОТ та інших міжнародних угод.
Захищати вітчизняних виробників можна і потрібно, і, звичайно, не тільки в рамках боротьби з коронавірусом. Україна час від часу робить спроби обстоювати свої інтереси в СОТ, але далеко не завжди такі дії приносять успіх. А тому далеко не факт, що вони будуть успішними, як за помахом чарівної палички, після затвердження цієї програми. Але спробувати, дійсно, варто.
Непомітна суть
За словами Єгора Кияна, вже хронічною хворобою української влади стало те, що з однієї урядової програми в іншу переходять одні й ті самі тези: "Таке відчуття, що викорінити це ніяк не можна, і програма уряду Дениса Шмигаля в цьому сенсі не є чимось проривним".
Серед головних претензій до програми, за його словами, те, що в ній головний акцент робиться на минулому, а не на майбутньому. "Така річ, як прогнозування, на жаль, відсутня", - підкреслив Єгор Киян. Він також висловив жаль, що до роботи над програмою не було залучено достатньо мозкових центрів, які могли б допомогти в створенні реальних сценаріїв розвитку подій у майбутньому.
Також у програмі немає комплексної карти. "Видно, що різні аналітичні центри, яким вдалося прорватися до роботи над документом, готували різні блоки, а тому немає спільного бачення. Одні бачать проблему одним чином, інші - по-іншому. І, коли починають компілювати, проявляються нестиковки", - пояснив Киян.
І, можливо, найголовніше: ця програма не відрізняється від усіх попередніх, при тому, що вона готувалася під конкретну мету - боротьба з наслідками коронавірусу. "Ми не бачимо, як будуть вирішуватися проблеми, які виникнуть після пандемії. Очевидно, що якісь галузі будуть швидше виходити з кризи, якісь - повільніше. Ми бачимо якісь (заявлені) реформи, але яким чином вони будуть допомагати в боротьбі з наслідками коронавірусу, - незрозуміло. Зв'язків по лінії реформа-дія-результат немає", - сказав фахівець.
За словами експерта інституту GROWFORD Олексія Куща, програма подолання наслідків епідемії має бути матрицею конкурентоспроможності української економіки в світі, що змінився, і відповідати на питання, як економіка, зокрема, промисловість, буде виживати в умовах посткарантинного світу.
"Потрібно визначити сильні й слабкі сторони (економіки), а також ризики і можливості. Там, де слабкі сторони - (передбачити) заходи державного стимулювання, де сильні - як ми будемо це використовувати для свого розвитку і переходу в фазу зростання після різкого падіння. І головний акцент потрібно було зробити на факторах, які зроблять нашу економіку хоча б частково резистентною до цієї кризи", - сказав фахівець у коментарі виданню.
За його словами, програму можна умовно розділити на три частини. Одна з них нагадує реферат студента першого або другого курсу економічного університету про те, як у принципі можна розвивати промисловість. Друга частина програми - набір штампів і стереотипів, які переходять з однієї програми в іншу.
Диявол у деталях
Є і третя частина, говорить Олексій Кущ, - це вкраплення неприкритого лобізму.
Зокрема, намір знизити портові збори. "Хто від цього виграє - зрозуміло, що зернові трейдери", - підкреслив він. Далі - зниження тарифів на перевезення промислових вантажів - за словами експерта, це остаточно вб'є залізниці в Україні. "Низькі залізничні тарифи потрібні експортерам руди і металів, але до промисловості це має дуже опосередковане відношення", - додав Олексій Кущ.
Є в програмі пункт про збільшення лімітів на викиди парникових газів промисловими об'єктами. "Атомні реактори ми заглушаємо, дешеву атомну енергію в структурі енергетичного балансу зменшуємо, але підвищуємо питому вагу теплової генерації. Чому? - Одна фінансово-промислова група закупила вугілля, але зима виявилася теплою, і тепер все літо потрібно буде спалювати це вугілля і виробляти електроенергію, звичайно, забруднюючи повітря. І, щоб не штрафувати, потрібно збільшити ліміти. І це подається як порятунок нашої промисловості", - обурюється Олексій Кущ.
При цьому атомна енергія - найбільш дешева, і це могло б стати нашою конкурентною перевагою, причому не тільки для вже існуючої промисловості, але і для майбутньої, а також стати магнітом для іноземних інвестицій. "Але цей фактор, як говорив один відомий мер, просто множиться на нуль" (цитата відсилає до одного з висловлювань мера Харкова Геннадія Кернеса, - "Апостроф"), - підкреслив фахівець.
Зазначимо, що побіжно у програмі йдеться про плани переглянути тарифи на електроенергію для населення - очевидно, цей перегляд буде не в сторону зниження. І це теж подається як захід щодо подолання наслідків коронавірусу.
Уряд вписав у свою програму завдання обмежити податковий та адміністративний тиск на бізнес. Це правильна думка. Але як виконати це завдання, з огляду на те, що не так давно в Україні набув чинності скандально відомий закон №1210, який отримав від бізнесу назву "податковий терор"?
Також ставиться амбіційне завдання зробити кредитування для бізнесу більш доступним. Чи правильна ця ідея? Звичайно, правильна. Але за визнанням самої влади, банки, зокрема державні, не готові видавати позики компаніям, зайнятим у реальному секторі економіки, незважаючи на заявлену держпрограму доступних кредитів. Знову-таки, що конкретно буде зроблено, щоб ця програма почала працювати?
Йдемо далі. Влада має намір створити ефективні інструменти просування вітчизняного експорту на світові ринки, мінімізувати втрати експортерів від захисних заходів інших країн. Теж, начебто, правильно, але як це буде робитися? Відповідь на це питання, як і на всі інші, не дається.
Кабмін хоче стимулювати внутрішній попит через держзакупівлі "з пріоритетом місцевого виробника". Із цим взагалі нерозумно сперечатися - як то кажуть, давно пора. Але внутрішній попит збільшується лише в тому випадку, коли у населення є гроші, а карантин, який тільки зараз починає послаблюватися, залишив багатьох наших громадян без коштів.
Уряд констатує, що малий і середній бізнес відіграє ключову роль в економіці країни, але при цьому саме він найбільше потерпає від кризи. І, як було показано на конкретних прикладах вище, влада допомагає насамперед великому бізнесу.
Є в програмі розділ, присвячений створенню нових робочих місць, проте в ньому, втім, як і в багатьох інших, превалює констатація фактів, тоді як конкретні кроки щодо вирішення проблеми наростаючого безробіття відсутні.
Із правом на надію
Продовжувати критичний розбір урядової програми можна довго, проте в кінці хотілося б додати трохи оптимізму.
За словами Єгора Кияна, в додатку до програми все ж є певна конкретика - виконавці, обсяги, терміни.
Крім того, експерт висловив сподівання, що документ будуть допрацьовувати в майбутньому, тому що поки програма дуже сира. Частково це пов'язано з тим, що її підготували в дуже короткі терміни. "Програми не пишуться за шість тижнів", - підкреслив Єгор Киян.
Але і ризик того, що ніякого руху за програмою не буде, теж є, а сам документ, цілком можливо, потрапить в "довгий ящик".
"Найчастіше такі програми, на жаль, пишуться для галочки", - резюмував експерт.
