Українська промисловість перебуває в занепаді. У листопаді зафіксовано падіння промислового виробництва на 7%, і ця тенденція зберігається вже протягом півроку. "Апостроф" розбирався, що відбувається з вітчизняною промисловістю, хто винен в кризі, і що робити в ситуації, що склалася.
Промислове виробництво в Україні у листопаді обвалилося одразу на 7,5% в порівнянні з листопадом 2018 року. Про це повідомила Державна служба статистики, уточнивши при цьому, що реальне зниження промвиробництва з корекцією на ефект календарних днів склало 6,9%. Що теж немало.
Це скорочення промислового виробництва стало справжнісіньким обвалом, але в жовтні також було помічено падіння - на цілих 5%. При цьому зниження спостерігається, починаючи з червня. Всього за 11 місяців поточного року промвиробництво скоротилося в порівнянні з аналогічним періодом у 2018 році на 1,2%. У 2018 році, нагадаємо, промислове виробництво зросло на 1,1%.
Ще не катастрофа, але...
"Промисловість перебуває, м'яко кажучи, не у найкращій ситуації", - констатує експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Єгор Киян. У розмові з "Апострофом" він зазначив, що нинішнє падіння промвиробництва, якщо дивитися на тенденцію протягом року, є помітним, та поки не критичним: "Але в довгостроковій перспективі ми його відчуємо".
За словами експерта інституту GROWFORD Олексія Куща, українська влада намагається представити обвал промвиробництва в країні як елемент світової тенденції. Дійсно, зростання промислового виробництва в світі в 2019 році істотно сповільнилося. Експерт вважає, що основною причиною такого гальмування став глобальний перехід до нового технологічного устрою, що природним чином супроводжується зламом старих технологічних ланцюжків.
Промисловість залишається вкрай важливою, так як є стабілізуючою ланкою, своєрідним "стартером" економіки.
"Але у випадку з Україною глобальні причини (падіння промислового виробництва, - "Апостроф") виявилися не визначальними, - стверджує Олексій Кущ. - Основна причина - анти-економічна політика держави".
Зокрема, за його словами, Міністерство фінансів запустило піраміду облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП): "Чим вищі процентні ставки за державними цінними паперами, тим більше капіталу вимивається з малого і середнього бізнесу, тому що такі ставки демотивують інвесторів вкладати в реальний сектор економіки".
Таким чином, Мінфін фактично перетворився на гігантський пилосмок грошової маси на внутрішньому ринку капіталу, включаючи так звані портфельні інвестиції, оскільки нерезиденти могли б замість ОВДП купувати корпоративні облігації. Але компанії не можуть виграти конкуренцію з державою за пропонованими процентними ставками.
Крім того, така політика Мінфіну привела до штучного зміцнення гривні: "А це для сировинної економіки - смертельна ін'єкція. Оскільки рівень доданої вартості дуже низький в структурі готового продукту, зміцнення гривні з'їдає практично всю рентабельність експортерів".
Зміцнення гривні знизило рентабельність експортерів
Стратегічне бачення відсутня
Нинішня плачевна ситуація в промисловості багато в чому пов'язана з тим, що компанії не здійснюють модернізацію виробництва, в зв'язку з чим вони програють конкуренцію аналогічним підприємствам в інших країнах. І з кожним роком це відставання збільшується. Але при цьому держава абсолютно не прагне до того, щоб поліпшити ситуацію.
"Основний фокус держави зберігається на аграрному секторі. Про промисловість ніхто не думає, і вона зараз сприймається лише як спосіб наповнити бюджет, причому не завжди найефективнішим способом", - зазначив Єгор Киян.
"Українська економіка не розвивається, і одна з причин - відсутність стратегії розвитку країни з розумінням того, яку роль України повинна грати на європейській і, ширше, світовій економічної карті, - заявив "Апострофу" директор економічних програм аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Анатолій Амелін. - Це - завдання уряду, тому що наявність такої стратегії дозволяє використовувати ті чи інші стимули для розвитку економіки. Коли так звані лібертаріанці кричать, що держава не повинна давати будь-які стимули, вони вводять себе (та інших) в оману. Бо, як показує історія, всі розвинені економіки світу стали такими завдяки протекціонізму і прагматичній національній політиці".
Ще одним ключовим елементом економічної стратегії, за словами фахівця, є програма промислової політики, оскільки в промисловому секторі створюється висока додана вартість.
Відсутність промислової політики в Україні ми бачимо на прикладі автопрому. В Україні могло б розвиватися виробництво електромобілів, і профільні компанії готові це робити, але уряд скасував ПДВ (що становить 20%, - "Апостроф") на імпорт електрокарів.
"Таким чином, українські електромобілі вже програють на суму ПДВ імпортованому електрокару", - вважає Анатолій Амелін.
За словами Олексія Куща, згідно з даними ООН, понад 100 країн світу, які формують 90% світового ВВП, залучали інвестиції на основі національної суверенної промислової політики: "Промислова політика - це як дорожня карта для інвестора, за якою він звіряє, які галузі економіки будуть в цій країні розвиватися. Без промислової політики неможливо розробити якісну інвестиційну політику".
"Відсутність стратегії, відсутність промислової політики, відсутність ресурсу для модернізації - у нас дуже дорогі кредити, а також подорожчання гривні по відношенню до долара призвели до того, що ми почали втрачати ще більш високими темпами свою промисловість. І якщо ситуацію не змінити, 2020 -2021 роки можуть стати критичними для української промисловості", - говорить Анатолій Амелін.
Порожній цех
Такий Кабмін нам не потрібен
Але чи готовий до таких кроків нинішній український уряд? У цьому є великі сумніви. Так, заступник міністра економіки Сергій Ніколайчук, коментуючи падіння промвиробництва, задається риторичним питанням: а чи потрібна Україні, в принципі, промислова політика?
"Це - той Ніколайчук, про якого міністр Милованов написав, що йому вдалося його переманити з Національного банку дуже великою зарплатою, - нагадав Олексій Кущ. - Але від нього недалеко пішов і сам міністр, який задає не менш сакраментальне питання: що ми будемо робити з ФОПами? Тому і маємо такий результат".
Анатолій Амелін також налаштований скептично. За його словами, в урядовій команді не вважають за потрібне розробляти стратегію, мотивуючи це тим, що в надзвичайно мінливому світі, в якому ми живемо сьогодні, неможливо займатися довгостроковим прогнозуванням.
"Але стратегія - це не прогнозування. Це - програмування майбутнього. А тому вони (уряд), вирішуючи тактичні завдання, створюють стратегічні проблеми, які не мають рішення. І, поки не зміниться ментальність нашого Кабінету міністрів, ми, на жаль, шансів не маємо", - резюмував фахівець.
Додамо, що місяць тому "Апостроф" написав про те, що президент Володимир Зеленський вкрай незадоволений роботою уряду і особисто прем'єр-міністра Олексія Гончарука. Джерела видання не виключали, що відставка Кабміну або, скоріше, деяких міністрів може відбутися вже до Нового року. Останнім часом ця інформація отримує все більше підтверджень, хоча на офіційному рівні про це ще не повідомляється. Таким чином, можливо, дуже скоро ми станемо свідками гучних відставок представників "уряду технократів". Але невідомо, хто прийде їм на зміну, і чи з'явиться у них стратегічне бачення розвитку країни.
