Україна відчуває гострий дефіцит іноземних інвестицій, які, як каже світовий досвід, є запорукою сталого економічного зростання. "Апостроф" згадував найбільш знакові кейси іноземних інвесторів в нашій країні.
Останнім часом Україна не може похвалитися значними обсягами іноземних інвестицій. Якщо в "нульові" в країну заходили від 5 до 10 мільярдів доларів щорічно (у 2008 році було майже 11 мільярдів доларів), то в останні п'ять років 3 мільярди доларів на рік - це вже дуже пристойний результат.
Війна, втрата територій внаслідок цієї війни, непросте економічне становище (також багато в чому через війну), а тепер ще й коронавірус, стали основними причинами такого істотного скорочення грошових вливань в нашу економіку з-за кордону. Не сприяє збільшенню грошового потоку і не дуже гарний інвестиційний клімат.
Інвестори бувають різні
Але інвестиції та, відповідно, інвестори в Україні є. Хто ж вони?
За великим рахунком, сьогодні в нашій країні є три основні групи іноземних інвесторів. Перша - транснаціональні корпорації, які ведуть бізнес практично скрізь, навіть в країнах з поганим інвесткліматом.
Друга група - "інвестори" з Кіпру, які, насправді, належать українським фінансово-промисловим групам. Вони, по суті, просто повертають на батьківщину раніше виведені з України кошти. Страхуючись при цьому від потенційних неприємностей міжнародним правом, яке, на відміну від України, діє на Кіпрі.
Третя група - це, скажімо так, не дуже прозорі компанії, які не проти половити рибку у вітчизняній каламутній воді.
Є, звичайно, і винятки.
Але для багатьох компаній, в тому числі, що мають стійку міжнародну репутацію, співпраця з нашою країною виявляється не цілком успішною.
Досить згадати, як освоювала вітчизняний ринок ірландська бюджетна авіакомпанія Ryanair - в 2017 році лоукостер так і не зміг почати польоти, незважаючи на те, що отримав гарантії на рівні українського уряду, і їх довелося відкласти на рік.
Уже притчею во язицех стала епопея зі шведською IKEA, яка виношувала плани виходу на український ринок з 2005 року. Відкритий в 2020 році інтернет-магазин компанії і очікуваний запуск до кінця поточного року першого фізичного магазину навряд чи можна назвати історією успіху. Перш за все, для України.
IKEA
Досить неприємною була ситуація з British American Tobacco, яка в 2019 році погрожувала перенести регіональний центр компанії з України в Румунію, а потім на деякий час зупиняла виробництво на своїй фабриці в Прилуках Чернігівської області.
Рідкісні історії успіху
Є в Україні і більш успішні інвестиційні проекти.
Наприклад, не може не радувати те, що в нашій країні працюють близько десятка компаній, переважно з іноземним капіталом, які виробляють комплектуючі для автомобілів, при цьому їхня продукція використовується на світових ринках.
Ці компанії, як і багато інших, з'явилися в нашій країні під час інвестиційного буму "нульових", але є інвестори, які прийшли на український ринок ще в "лихі 90-і" і залишаються на ньому до цього дня.
Перше, що спадає на думку, - компанія "Чумак", яка в середині 90-х почала виробляти перший в Україні кетчуп. Засновниками компанії стали підприємці зі Швеції Йохан Боден та Карл Стурен, а також засновник Tetra Pak Ганс Раузінг, також швед.
Незважаючи на те, що з часом "Чумак" втратив лідерство на ринку кетчупів, компанія на сьогодні виробляє, крім кетчупу та томатної пасти, різні соуси, майонез, соняшникову олію, консервацію, макарони, соки та навіть десерти.
У 2008 році інвестиційна компанія Dragon Capital та East Capital Bering Ukraine Fund купили 70% акцій компанії "Чумак" у Ханса Раузінга. У 2019 Dragon Capital продала свою частку міжнародного агрохолдингу Delta Wilmar.
Ще одна історія успіху з 90-х - соки "Сандора". Цей бренд добре відомий українцям, однак, швидше за все, мало, хто знає, що у витоків компанії стояли двоє литовських бізнесменів Раймондас Туменас та Ігор Беззуб, а також наш земляк Сергій Сипко родом з Миколаєва. "Сандора" була заснована в 1995 році, а в 1996-му вже почала виробляти продукцію.
Станом на 2006 рік, частка "Сандори" на українському ринку соків становила майже 50%. Тож не дивно, що такий гігант як PepsiCo зацікавився цією компанією, і в 2007 році викупив всі 100% акцій ТОВ "Сандора". Сума угоди склала 750 мільйонів доларів.
До речі, на момент продажу, "Сандора" випускала 16,5 літра готової продукції в секунду.
Але литовські бізнесмени не пішли з України - їх інвестиції міцно влаштувалися в нашій країні. Після продажу "Сандори" вони заснували компанію по управлінню активами в сфері продуктового рітейлу і девелопменту BT Invest. Мабуть, найвідомішим проектом компанії в Україні є мережа супермаркетів Novus. Ігоря Беззуба на сьогодні немає в живих, але Раймондас Туменас продовжує розпочату з ним справу, разом з його сім'єю. З 2008 року їх загальний обсяг інвестицій в Україну склав близько 500 мільйонів доларів.
Товарообіг мережі Novus в 2019 році склав 11,5 мільярда гривень. Кількість торгових точок компанії весь час збільшується, і на сьогодні їх налічується 46.
У найближчих планах компанії - будівництво першого в країні "зеленого" розподільного центру. Він розташується в Києві на площі понад 40 тисяч квадратних метрів. Для цього проекту залучені кошти Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Загальна сума інвестиційної програми банку становить 200 мільйонів доларів, в рамках якої вже виділені 100 мільйонів доларів.
Крім того, на завершальну стадію (фінальне погодження в Антимонопольному комітеті) вийшла операція з купівлі компанією Consul Trade House UAB (єдиний учасник ТОВ "Новус Україна") 100% частки в статутному капіталі "Білла-Україна", яка володіє мережею супермаркетів під торговою маркою Billa на території України, у Rewe International.
Соціальна відповідальність бізнесу
Найдивовижніше, що в умовах кризи, викликаної пандемією коронавируса, Novus не підвищує ціни.
Крім того, під час дії карантину Novus постачав малозабезпеченим громадянам безкоштовні продуктові набори.
В Україні таке поки зустрічається досить рідко. На відміну від країн Заходу, де все частіше говорять про соціальну відповідальність бізнесу.
Текст цієї статті доступний на умовах ліцензії:
