Невдовзі в Україні має початися велика приватизація, яка була відкладена через пандемію коронавірусу. Продаж державних об'єктів у 2021 році має принести бюджету 12 мільярдів гривень, але, враховуючи досвід попередніх років, є великі сумніви, що ця мета буде досягнута. "Апостроф" з'ясовував, які підприємства мають найбільші шанси бути приватизованими, хто для них є найбільш вірогідним покупцем, і що робитимуть в цьому процесі вітчизняні олігархи.
Фонд держмайна пропонує
Незабаром уряд планує розпочати перші конкурси з приватизації великих державних об’єктів, вартість кожного з яких перевищує 250 мільйонів гривень. Нагадаємо, що протягом минулого року аукціони в рамках великої приватизації не проводилися через те, що на початку першого локдауну Верховна Рада в терміновому порядку прийняла закон, яким ці аукціони відкладалися до закінчення епідемії. Через рік, переконавшися, що до закінчення епідемії ще невідомо скільки часу, а з державними підприємствами щось нарешті треба робити, монобільшість спільно з урядом заходилася виправляти власноруч створені проблеми і прийняла закон, який дозволяє все ж таки відновити велику приватизацію. Після підписання відповідного закону президентом у квітні, шлях до відновлення приватизаційних конкурсів було відкрито.
За повідомленнями Фонду держмайна (ФДМ), першою на приватизацію планується направити "Об’єднану гірничо-хімічну компанію" (ОГХК) - потужне добувне підприємство, що є одним з найбільших в світі постачальників титанових та циркоієвих руд. Компанія володіє двома родовищами - Малишевським (Дніпропетровська область) та Межирічним (Житомирська область).
Наразі триває підготовка до конкурсу, в ході якої ФДМ розкрив дані про об'єми видобутку нею корисних копалин. За цими даними компанія займає 2,3% світового видобутку ільменіту, 6,2% - рутилу (титанові руди) та 1,4% циркону (цирконієва руда). Таким чином, ОГХК є найбільшим у Європі та входить в перелік ТОП-10 світу підприємств з видобутку титанових та цирконієвих руд.
Окрім цього, до приватизації готується київський завод "Більшовик", який вже давно перестав бути промисловим підприємством і являє собою земельну ділянку неподалік від центру Києва, на якій поступово занепадають старі виробничі площі.
Ще один претендент на продаж - Одеський припортовий завод, що спеціалізується на виробництві аміаку, карбаміду, рідкого азоту, діоксиду вуглецю і рідкого кисню.
Також планується продати компанію "Центренерго", до складу якого входять три теплові електростанції - Трипільська ТЕС у Київській області, Зміївська ТЕС у Харківській та Вуглегірська ТЕС у Донецькій. Компанія виробляє близько 8% електроенергії в Україні.
Окрім цього потенційним покупцям запропонують придбати "Харківобленерго", "Запоріжжяобленерго", "Тернопільобленерго", "Харківобленерго" та "Миколаївобленерго".
За даними ФДМ, початкова ціна ОГХК на аукціоні складе 3-4 мільярди гривень. "Центренерго" попередньо оцінюється у 8,5 мільярда, "Харківобленерго" - у 5,7 мільярда, Одеський припортовий завод має потягнути на 5 мільярдів гривень. Тож, успішно провівши до кінця поточного року три-чотири аукціони, ФДМ легко може зібрати заплановану в держбюджеті суму надходжень від приватизації у 12 мільярдів гривень.
Втім, гроші - не єдина і навіть не головна мета приватизації. Державні підприємства давно вже стали розсадником корупції і генератором збитків, які доводиться покривати із бюджету.
"Держава втрачає контроль над ними, і вони стають просто джерелами збагачення для державних чиновників та наближених до уряду підприємців", - сказав у коментарі "Апострофу" голова експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук.
Кращі роки позаду
Проте, велика приватизація в Україні пробуксовує вже багато років. Останній успішний конкурс з продажу великого підприємства пройшов ще у 2005 році, коли був приватизований завод "Криворіжсталь". Відтоді уряд за урядом оголошували про намір продати ряд найбільших державних підприємств, проте жодному з них це не вдалося.
Завод "Криворіжсталь"
Зокрема це сталося через негативне ставлення суспільства, яке виробилося під час першої великої приватизації, в результаті якої державні підприємства були розпродані за безцінь, і сформувалася сучасна модель олігархічної економіки.
"Хаотична приватизація 90-х сформувала у багатьох українців думку, що нічого доброго від цього процесу чекати не треба, - говорить радник голови правління банку "Кредитвест" Василь Невмержицький. - Але насправді досвід багатьох країн доводить, що альтернативи цьому процесу немає. Держава - не дуже вправний бізнесмен. Тому вона має залишити на балансі лише об’єкти критичної інфраструктури".
Тим часом, поки держава не може зважитися на приватизацію, фінансовий і технічний стан підприємств постійно погіршується. Навіть ті з них, які свого часу вважалися дуже цінними активами, сьогодні перебувають в досить сумному стані. Яскравим прикладом є Одеський припортовий завод, спроби приватизації якого тривають з початку 2000-х років. Тоді завод був успішним підприємством, активно експортував свою продукцію і приносив значні прибутки. Проте з бігом часу ситуація на заводі погіршувалася, аж до того, що у 2018-2019 роках він на 15 місяців взагалі зупиняв виробництво.
"Одеський припортовий завод колись називали "діамантом української промисловості", - каже Борис Кушнірук. - Вважалося, що за нього можна виручити величезні суми. Проте сьогодні підприємство настільки занепало і обтяжене боргами, що буде проблемою знайти на нього покупця".
Втім державні підприємства приносять збитки далеко не всім. В Україні досить міцно закріпилася практика, коли державні підприємства потрапляють під вплив олігархів, які управляють ними за принципом: доходи - собі, збитки - державі.
Це зокрема стосується "Центренерго". Компанія роками знаходилася під контролем людей, що були наближені до найвищих ланок влади. Донедавна "Центренерго" була в орбіті впливу Ігоря Коломойського. В березні 2020 року Фонд держмайна змінив керівництво компанії і заявив про відновлення контролю держави над підприємством. Проте збитки, які тільки у 2019 році склали 2 мільярди гривень, не підвищують його інвестиційну привабливість.
У нас товар - у вас купець
Також важливим є питання, хто може стати новим власником великих українських підприємств, які планується продати. З огляду на велику вартість об'єктів, зрозуміло, що реальними покупцями можуть виступити або іноземні інвестори, або вітчизняні олігархи.
Керівництво ФДМ неодноразово заявляло, що розраховує на участь у конкурсах іноземних компаній, які зможуть не тільки запропонувати за об'єкти достойну ціну, але й забезпечать якісне управління ними в майбутньому.
Але чи готові іноземці купувати підприємства в Україні?
"Сьогодні ситуація на світових ринках дуже сприятлива, ринки перенасичені ліквідністю, інвестори шукають, куди вкласти вільні гроші, - каже Василь Невмержицький. - Але це не означає, що за українськими активами вишикується черга. Значний тиск на попит справляють і військовий конфлікт на Сході, і пауза із фінансуванням МВФ, яке для значної кількості інвесторів є індикатором успішності реформ".
Тож, українській владі буде непросто переконати інвесторів в тому, що варто вкладатись саме в наші підприємства.
"Вкладання коштів у придбання великих промислових активів потребує впевненості у стабільності і передбачуваності державної політики протягом досить тривалого часу, - говорить Борис Кушнірук. - Адже такі інвестиції пов'язані з великими об'ємами реконструкції і модернізації підприємств. І для їх окупності потрібен час. Проте Україна не може запропонувати інвесторам гарантій стабільності. Тому інтерес до приватизації з боку іноземних покупців, скоріше за все, не буде надто великим".
Між Ахметовим і Коломойським
Що стосується українських олігархів, то їхня участь у приватизації також буде залежати від різних обставин. Наприклад, на думку Бориса Кушнірука, Ігор Коломойський сьогодні має досить обмежені можливості для купівлі державних підприємств.
"Йому сьогодні не до великих покупок, враховуючи його проблеми з американським правосуддям, - вважає експерт. - Окрім того, він обмежений у кредиті. Раніше він практично необмежено міг кредитувати власні підприємства з коштів вкладнків "ПриватБанку". Тепер це джерело для нього закрите".
Природньо припустити, що Рінат Ахметов, який уже має значну частку в вітчизняній енергетиці, проявить інтерес до енергетичних активів, що планується виставити на продаж. Проте можливо цього і не станеться.
Ринат Ахметов має значну частку у вітчизняній енергетиці
"Ситуація в світовій енергетиці сьогодні стрімко змінюється, - зазначив Кушнірук. - Більшість розвинених країн знаходяться в процесі відмови від вуглеводневих джерел енергії і вводять податки на товари, що мають значний карбоновий слід. Відтак придбання старих електростанцій, що працюють переважно на кам'яному вугіллі, стає не такою вже привабливою оборудкою для олігархів, що пов'язані з металургією. Це може призвести до того, що їхня продукція стане неконкурентною на основних ринках збуту. Тому можна прогнозувати, що найближчими роками вони будуть старатися виходити з традиційної енергетики і розвивати генерацію з відновлюваних джерел".
На думку експерта, найбільш доцільно було б приватизувати "Центренерго" не як цілісний об'єкт, а кожну електростанцію окремо. Це дозволило б виручити більшу суму за їхню приватизацію і підтримати конкуренцію на ринку електроенергії. Крім того, новому власнику буде набагато простіше знайти кошти на модернізацію однієї станції,ніж трьох.
Мабуть найбільш привабливим з пропонованих на приватизацію підприємств є ОГХК, чия продукція є досить запотребованою на світовому ринку. До цієї компанії можуть проявити інтерес ряд покупців, серед яких і олігарх Дмитро Фірташ, який вже володіє значною часткою титанових активів в Україні. Зокрема йому належить "Кримський титан", що знаходиться на окупованій території, Мотронівский та Межирічний гірничо-збагачувальні комбінати, "Валки-Ільменіт", також 49% Запорізьского титано-магнієвого комбінату. Отже придбання найбільших в Європі родовищ титанових руд зробить олігарха монополістом в цій галузі.
Втім, держава може запобігти такому розвитку подій.
"Для вирішення таких питань достатньо Антимонопольного комітету, який може заблокувати продаж, - вважає Василь Невмержицький. - Жодних додаткових регуляцій цього питання не потрібно. Погодження антимонопольних органів при купівлі великих активів - загальна світова практика".
Закон не для всіх
Інтриги додає також законопроєкт про олігархів, який планує ухвалити нинішня влада. Згідно з текстом документу, одним з його положень буде заборона особам, що визнані олігархами, брати участь у великій приватизації. Якщо така норма дійсно стане законом, тоді коло українських покупців на об'єкти, вартість яких обчислюється мільярдами, звузиться практично до нуля.
Втім, експерти скептично ставляться до перепон, які може поставити олігархам подібний закон, адже вони чудово володіють процедурами придбання майна на підставних осіб. І такі технології неодноразово уже практикувалися при приватизації державних об'єктів.
"Досить згадати час, коли проходила приватизація інших обленерго, - говорить Борис Кушнірук. - Влада не хотіла допускати до цих конкурсів росіян. Тоді з'явилася словацька компанія, яка придбала низку пакетів акцій. А вже пізніше з'ясувалося, що за цими "словаками" стоять росіяни".
На думку експерта, запобіжником від участі в приватизації підставних осіб могла б стати законодавча норма, згідно з якою, якщо згодом виявиться, що реальним бенефіціаром придбання була інша особа, об'єкт може бути конфіскований: "Ризик втратити і підприємства, і гроші, що за нього заплачені, міг би стати досить ефективним стримуючим фактором," - вважає Борис Кушнірук.
В будь-якому разі, закон не завадить олігархам придбати будь-які об'єкти великої приватизації, якщо у них виникне таке бажання.
Не говорячи про те, що сьогодні важко сказати, якою буде остаточна редакція цього закону, і чи буде він взагалі прийнятий.
Бюджет без доходів
Таким чином, питання великої приватизації в Україні, як і у минулі роки, залишається відкритим. Скоріше за все, більшість конкурсів, за різними причинами, взагалі не будуть проведені до кінця поточного року.
А це означає, що бюджет недоотримає кілька мільярдів запланованих доходів.
Утім, уряду у 2021 році потрібно буде шукати набагато більше грошей, щоб закрити дефіцит бюджету, який тільки за планом становить 246,6 мільярда гривень. А скільки він складе за фактом, не знають і в уряді.
