В Україні набув чинності закон про націоналізацію власності Росії та її резидентів у нашій країні. Водночас поки що невідомо, як реалізовуватиметься цей закон, і цілком можливо, що для цієї мети знадобляться додаткові нормативні акти, в яких будуть прописані конкретні механізми. "Апостроф" розбирався, скільки російської власності залишилося в Україні та скільки грошей можна отримати від її вилучення.
Президент Володимир Зеленський підписав закон, яким передбачено примусове вилучення в Україні власності Росії та її резидентів.
"Відповідно до закону, примусове вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів здійснюється без будь-якої компенсації (відшкодування) їх вартості, враховуючи повномасштабну агресивну війну, яку Російська Федерація розв’язала і веде проти України та українського народу", – йдеться у повідомленні на сайті Верховної Ради.
Додається, що вилучене майно передаватиметься на баланс українських держпідприємств.
Залишки колишньої розкоші
Ще років десять тому ділова присутність РФ в Україні була досить відчутною. Це стосувалося як державних, так і приватних російських активів. Але після 2014 року – внаслідок окупації Криму та початку війни на Донбасі – ситуація кардинально змінилася. Частина російського бізнесу сама пішла з нашої країни, а щодо інших, наприклад, банків із держкапіталом РФ, було запроваджено санкції. До того ж протягом останніх восьми років резиденти РФ продовжували виходити з вітчизняного ринку, переписуючи свої активи на українських партнерів.
Проте було б помилкою сказати, що російської власності на території України немає зовсім. "Якщо говорити про держвласність (російську, - "Апостроф"), то, за великим рахунком, це два банки, які вже виведені з ринку, - сказав у коментарі "Апострофу" виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський. - Крім того, це Лисичанський нафтопереробний завод (перебуває в Луганській області , контролюється "Роснефтью").
Йдеться про державні російські банки – "Сбербанк" (на сьогодні носить назву "МР банк") та "Промінвестбанк" (належить російській держкорпорації ВЕБ). Обидва банки перебувають у стадії ліквідації, і цілком можливо, що після завершення всіх формальностей у цих фінустанов яких-небудь серйозних активів не залишиться.
З Лисичанським НПЗ ситуація дещо інша. З одного боку, підприємство вже досить давно не функціонує, з іншого, - це "наймолодший" нафтопереробний завод України, здатний переробляти 16 мільйонів тонн нафти на рік. За деякими оцінками, його активи оцінюються приблизно у 2 мільярди гривень. Проте зараз у районі Лисичанська ведуться запеклі бої, і є загроза того, що підприємству буде завдано шкоди.
Лисичанський НПЗ
Таким чином, на значний "урожай" при націоналізації російської державної власності в Україні розраховувати не доводиться.
За законом чи по справедливості?
Проте вже розробляються плани щодо розширення дії закону на приватний бізнес.
"Якщо йтиметься про розширення дії закону на активи приватних російських громадян, то, звичайно, там обсяги більші, але все одно йдеться про кілька відсотків активів української економіки. Це не буде щось значуще за масштабами", - каже Гліб Вишлінський. .
Одним із найбільших російських приватних активів в Україні є Миколаївський глиноземний завод, який належить олігарху Олегу Дерипаски. Він уже встиг закликати владу РФ зупинити війну проти України, щоправда, швидше за все, ним рухає не гуманізм, а інстинкт самозбереження. Проте він все одно потрапив під західні санкції через свою близькість до Кремля.
Після початку бойових дій Миколаївський глиноземний завод припинив випуск продукції. На сьогодні активи підприємства оцінюються приблизно у 7 мільярдів гривень. Проте, враховуючи, що він знаходиться в безпосередній близькості від театру військових дій, прогнозувати його подальшу долю вкрай складно.
Олег Дерипаска
Серед активів російських бізнесменів варто також згадати бізнес-групу VS Energy, яка контролює п'ять обленерго: "Житомиробленерго", "Кіровоградобленерго", "Рівнеобленерго", "Херсонобленерго" та "Чернівціобленерго".
VS Energy через підставних бенефіціарів донедавна контролювали російські бізнесмени Олександр Бабаков, Євген Гінер, Сергій Шаповалов та Михайло Воєводін, однак у 2021 році більшість із них вийшли з компанії, і тепер її єдиним акціонером є Воєводін.
При цьому Гінеру належить "Перший інвестиційний банк" (PIN Банк), який хотів купити український бізнесмен Олександр Ярославський, але він не встиг закрити угоду через війну. Активи цього банку оцінюються приблизно у 3 мільярди гривень.
Інший росіянин – Рустам Таріко – власник 100% банку "Форвард". Як і PIN Банк, це – невелика фінансова установа, чиї активи оцінюються менш ніж у 3 мільярди гривень.
Є й дрібніші компанії, у яких простежується російський слід. При цьому багато російських власників в Україні мають паспорти не РФ, а інших країн. Наприклад, бенефіціари мережі магазинів спортивних товарів "Спортмайстер", бенефіціари якої – бізнесмени Олександр Міхальський (резидент Швейцарії), Микола та Володимир Фартушняки - резиденти Мальти. У компанії заявляють, що вони не мають російського громадянства.
Схожа ситуація і з власниками, у яких, крім російських паспортів, є ще й українські. А, як відомо, законодавство України за наявності у людини кількох паспортів вважає її українським громадянином, якщо вона має паспорт нашої країни.
"Все залежить від того, на який паспорт було оформлено статутні документи. Якщо при реєстрації підприємства було подано український паспорт, то жодні санкції проти такої людини не можуть бути застосовані. Якщо на російський паспорт, то навіть за наявності українського, виникають питання", – сказав виданню директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський.
Є й інші питання, пов'язані із реалізацією закону.
"Незрозуміло, що робити, якщо якась частка (у бізнесі) належить українцям, а якась – росіянам. Вилучати частку (резидентів РФ) – а далі як? Держава входитиме до структури компанії? - говорить Несходовський. - Незважаючи на те, що у нас війна, все одно потрібно все грамотно прописати. Інакше людина (громадянин РФ) може звернутися до європейського суду і повернути свою власність".
Тому влада має зробити відповідні роз'яснення. "Закон правильний, але під нього потрібні підзаконні акти, - каже експерт. - Необхідно розробляти конкретний механізм – через Міністерство юстиції, яке встановлюватиме конкретних бенефіціарів, можливо через правоохоронні органи або РНБО, також можуть бути залучені Державна податкова служба, Міністерство фінансів, Національний банк України".
Операція "Репарація"
Таким чином націоналізація російської власності в Україні навряд чи принесе значні кошти. Але ми можемо розраховувати на інші фінансові джерела. Йдеться про заморожені валютні резерви Центрального банку Росії, які потрапили під західні санкції.
За словами радника президента України з економічних питань Олега Устенка, для нашої країни вже зарезервовані ці кошти у розмірі понад 300 мільярдів доларів. До відповідного фонду також спрямовуватимуться гроші, виручені від продажу російської власності за кордоном, яка потрапила під санкції. Тобто сума, на яку може розраховувати Україна, збільшуватиметься.
У свою чергу перший заступник міністра економіки Денис Кудін зазначив, що зараз Кабінет міністрів України разом з урядами країн Заходу розробляє юридичний механізм передачі цих коштів нашій країні. За його словами, йдеться про суму 415 мільярдів доларів.
Але це ще не все. Україна розраховує на те, що після війни Росія виплачуватиме репарації за завдану шкоду.
Але поки що говорити про їхній розмір передчасно. Спочатку потрібна перемога.
